Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №369/19707/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19707/24

Провадження № 2/369/2361/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Касяненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/19707/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-5078/2011 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 366706 грн. боргу та 3219,00 грн. судового збору, всього – 369 925,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2012 року у справі №2-2078/2011 вказане рішення залишено без змін і набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення та ухвали було видано виконавчий лист, на підставі якого 07 липня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 33356802.

03 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом від 11 червня 2020 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вищевказаного рішення суду позивач у вересні 2020 року звернулася до суду з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за період з 07 вересня 2017 року по 07 вересня 2020 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року у справі №369/11417/20 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 80 803,78 грн, 3 % річних у сумі 33 333,21 грн та 1 141,37 грн судового збору.

Позивач зазначає, що вказаним рішенням було встановлено, що станом на 07 вересня 2020 року сума боргу з включенням інфляційних втрат становила 450 728,78 (369 925 грн – основний борг + 80 803,78 грн. інфляційних втрат).

Позивач зазначає, що станом на день подачі позову відповідач борг не повернула, рішення судів не виконала. На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 238 137,13 грн. – інфляційних втрат, 34 482,68 грн. – 3% річних та судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримала, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2012 року, по справі № 2-5078/2011 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 366706 грн. боргу та 3219,00 грн. судового збору.

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого повторно 11 червня 2020 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я на - « ОСОБА_1 », про що 03 листопада 2017 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 154.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 07 вересня 2017 року по 07 вересня 2020 року в розмірі 114 136,99 грн., яка складається з: суми інфляційних втрат – 80 803,78 грн. та 3 % річних в сумі – 33 333,21 грн., а також судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1141,37 грн.

З Довідки АТ «Сенс Банк» № 46895-33.4 від 11 жовтня 2024 року вбачається, що в межах виконавчого провадження № 33356802 відкритого на виконання виконавчого листа № 2-753 від 14 червня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2020 року по 07 вересня 2024 року стягнуто у загальному розмірі 161 190,68 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 08 вересня 2020 року по 30 вересня 2024 року інфляційні втрати у розмірі 238 137,13 грн. та 3% річних у розмірі 34 482,68 грн.

За загальним правилом визначеному у ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611, 612 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №758/1303/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 902/417/18) вкотре звернула увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суді у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок про те, що ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19 у кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за час невиконання нею грошового зобов`язання у період з 08 вересня 2020 року по 30 вересня 2024 року.

З розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій на суму боргу у розмірі 450 728,78 грн (369 925 грн – основний борг + 80 803,78 грн. інфляційних втрат), тобто з урахуванням інфляційних втрат, встановлених рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року по справі 369/11417/20.

Водночас, суд зазначає, що вказаний висновок позивача щодо суми боргу при розрахунку інфляційних втрат є помилковим, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Так, у справі що розглядається грошове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2012 року, у загальній сумі 369 925,00 грн.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат у вказаній справі має бути здійснений на суму боргу у розмірі 369 925,00 грн. з подальшим урахуванням стягнутих з відповідача на користь позивача в межах виконавчого провадження № 33356802 сум у загальному розмірі 161 190,68 грн.

Інфляційні втрати розраховується за формулою:

[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] ? [Сума боргу].

Період розрахункуІндекси інфляції за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування

08.09.2020 - 31.12.2020Вересень 2020 - Грудень 2020103,750%369 925,0013 872,14

01.01.2021 – 28.02.2021Січень 2021, Лютий 2021102,313%366 202,428 470,26

01.03.2021 – 31.03.2021Березень 2021101,700%362 753,086 166,80

01.04.2021 – 30.04.2021Квітень 2021100,700%360 039,902 520,28

01.05.2021 - 31.05.2021Травень 2021101,300%358 488,194 680,52

01.06.2021 – 30.06.2021Червень 2021100,200%308 901,21617,80

01.07.2021 - 30.09.2021Липень 2021 - Вересень 2021101,099%307 736,753 380,79

01.10.2021 - 30.11.2021Жовтень 2021, Листопад 2021101,707%303 973,135 189,43

01.12.2021 - 30.12.2021Грудень 2021100,600%302 093,461 812,56

01.01.2022 - 31.01.2022Січень 2022101,300%300 043,503 900,57

01.02.2022 - 30.11.2022Лютий 2022 - Листопад 2022124,110%299 468,5472 201,13

01.12.2022 - 31.12.2022Грудень 2022100,700%297 192,482 080,35

01.01.2023 - 31.01.2023Січень 2023100,800%295 246,272 361,97

01.02.2023 - 28.02.2023Лютий 2023100,700%293 960,112 057,72

01.03.2023 - 31.03.2023Березень 2023101,500%292 527,514 387,91

01.04.2023 - 30.04.2023Квітень 2023100,200%291 264,07582,53

01.05.2023 - 31.05.2023Травень 2023100,500%289 914,071 449,57

01.06.2023 - 30.06.2023Червень 2023100,800%251 656,502 013,25

01.07.2023 - 31.08.2023Липень 2023 – Серпень 202399,400%249 905,670,00

01.09.2023 - 30.09.2023Вересень 2023100,500%247 706,201 238,53

01.10.2023 - 31.10.2023Жовтень 2023100,800%246 495,401 971,96

01.11.2023 - 30.11.2023Листопад 2023100,500%221 812,881 109,06

01.12.2023 - 31.12.2023Грудень 2023100,700%220 000,831 540,01

01.01.2024 - 31.01.2024Січень 2024100,400%218 790,03875,16

01.02.2024 - 29.02.2024Лютий 2024100,300%217 792,51653,38

01.03.2024 - 31.03.2024Березень 2024100,500%216 077,591 080,39

01.04.2024 - 30.04.2024Квітень 2024100,200%214 792,86429,59

01.05.2024 - 30.06.2024Травень 2024, Червень 2024102,813%212 638,965 981,96

01.07.2024 - 31.07.2024Липень 2024100,000%211 215,910,00

01.08.2024 - 31.08.2024Серпень 2024100,600%209 577,151 257,46

01.09.2024 - 30.09.2024Вересень 2024101,500%208 734,323 131,01

Всього сума інфляційних втрат за період з 08 вересня 2020 року по 30 вересня 2024 року становить 157 014,09 грн.

Три відсотки розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / [Кількість днів] / 365 днів / 100%.

Таким чином, сума трьох відсотків за користування грошовими коштами за період з 08 вересня 2020 року по 30 вересня 2024 року складає 34 482,68 грн., що відповідає здійсненому позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення боргу чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за невиконання рішення суду у загальному розмірі 191 496,77 грн, з яких: 157 014,09 грн. – інфляційні втрати; 34 482,68 грн. - 3% річних, а в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 70,24% від ціни позову, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 914,88 грн (2 726,20 * 70,24% : 100% = 1 914,88 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 191 496 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста дев`яносто шість) грн. 77 коп., з яких: 157 014,09 грн. – інфляційні втрати; 34 482,68 грн. - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 914 (одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн. 88 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА