Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №371/808/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 371/808/25

Провадження № 2/369/2780/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 грудня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-анкету про надання банківських послуг № 0699/980/1347237/19, яка є невід`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток, Правил користування карткою, інформаційного листка та тарифів банку.

За умовами договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт. Процентна ставка за користування кредитними коштами відповідно до умов заяви-анкети становила 36 % річних. На виконання умов договору АТ «ОТП Банк» надало відповідачу кредитні кошти, якими остання користувалася. Загальний розмір використаного кредиту, відповідно до виписки з карткового рахунку, становив 17 976,86 грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості, однак виконувала свої зобов`язання неналежним чином, зокрема допускала прострочення платежів, сплачувала їх не в повному обсязі або не сплачувала взагалі, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість. Останній платіж відповідач здійснила 22 липня 2022 року в розмірі 164,43 грн. При цьому, за твердженням позивача, загальна сума поповнень карткового рахунку за весь період користування ним становила 363 913,33 грн.

20 вересня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-24/24, за яким банк відступив ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0699/980/1347237/19 від 18 грудня 2019 року.

Посилаючись на набуття права вимоги за вказаним кредитним договором та неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 30 668,45 грн, з яких: 17976,86 грн — заборгованість за тілом кредиту, 12 691,59 грн — заборгованість за процентами та комісією, пеня — 0 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 0699/980/1347237/19 від 18 грудня 2019 року в розмірі 30 668,45 грн, а також понесені судові витрати. Просив розглянути справу за його відсутності, а у разі неявки належним чином повідомленої відповідачки — провести заочний розгляд справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.01.2026 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За правилами частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 18 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 складено заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0699/980/1347237/19.

За змістом зазначеної заяви-анкети відповідач оформила поточний (картковий) рахунок та отримала електронний платіжний засіб. Заява-анкета є частиною договірних правовідносин щодо видачі та обслуговування платіжної картки, а її умови пов`язані з Правилами користування карткою, інформаційним листком та тарифами банку.

На виконання умов договору АТ «ОТП Банк» відкрило відповідачу картковий рахунок та встановило кредитний ліміт, за рахунок якого відповідач отримала можливість користуватися кредитними коштами.

Згідно з наданими позивачем матеріалами, відповідач фактично користувалася кредитними коштами, а загальна сума використаного кредиту становила 17 976,86 грн.

Таким чином, факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується не лише заявою-анкетою, а й фактичним користуванням відповідачем кредитними коштами та здійсненням нею платежів на погашення заборгованості. За весь період користування картковим рахунком відповідач здійснила поповнення рахунку на загальну суму 363 913,33 грн, а останній платіж здійснила 22 липня 2022 року в сумі 164,43 грн.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вирішуючи питання щодо заявленої до стягнення заборгованості, суд також бере до уваги положення статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, у разі встановлення факту отримання кредитних коштів та невиконання позичальником обов`язку щодо їх повернення кредитор має право вимагати належного виконання відповідного грошового зобов`язання.

Щодо права ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на звернення до суду з даним позовом суд зазначає таке.

20 вересня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-24/24.

Відповідно до зазначеного договору АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідних боржників.

З наданого позивачем витягу з реєстру боржників убачається, що до переліку прав вимоги, переданих за договором факторингу, включено право вимоги до ОСОБА_1 за заявою-анкетою про надання банківських послуг № 0699/980/1347237/19 від 18 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона — фактор — передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони — клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи — боржника.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем порушено умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Із змісту статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем у встановленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитного договору. При цьому, відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає, що позивач просить стягнути 30 668,45 грн, з яких 17 976,86 грн — заборгованість за тілом кредиту та 12 691,59 грн — заборгованість за процентами і комісією. Пеня позивачем не заявлена до стягнення та визначена у розрахунку в розмірі 0 грн.

При визначенні розміру заборгованості суд повинен перевірити відповідність розрахунку умовам кредитного договору, фактичному руху коштів за рахунком, здійсненим відповідачем платежам, строкам виконання зобов`язань та правомірності кожного виду нарахувань.

На підтвердження виникнення та виконання кредитних правовідносин позивач посилається на заяву-анкету, документи щодо відкриття карткового рахунку, виписку з карткового рахунку, розрахунок заборгованості, а також документи щодо переходу права вимоги за договором факторингу.

З наданих документів убачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала їх часткове погашення. Водночас зобов`язання щодо повного погашення використаних кредитних коштів не виконано, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед кредитором.

На підставі наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за вказаним договором.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання належних йому грошових коштів порушене та підлягає судовому захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 30 668 гр. 45 коп.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором № 0699/980/1347237/19 від 18 грудня 2019 року в розмірі 30 668 (тридцять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 45 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

01.10.2026 року