Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №369/13581/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13581/25

Провадження № 2/369/5289/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 жовтня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір № 513194-КС-001 про надання кредиту. Договір був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 11 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом і комісію на умовах, визначених договором. Процентна ставка за користування кредитом була визначена у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Позивач зазначив, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн на зазначену нею банківську картку. Водночас відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, здійснивши лише часткове погашення заборгованості на загальну суму 2 260,00 грн. За розрахунком позивача, станом на 22 червня 2025 року за відповідачкою утворилася заборгованість за договором № 513194-КС-001 у загальному розмірі 35 030,00 грн, яка, відповідно до позовної заяви, складається із: 11 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 16 940,00 грн — заборгованість за процентами, 5 500,00 грн — заборгованість за штрафами та 1 590,00 грн — заборгованість за комісією.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 513194-КС-001 від 18 жовтня 2024 року в розмірі 35 030,00 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 513194-КС-001 про надання кредиту.

Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн, а позичальник — повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом і комісію відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошти.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується, зокрема, інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену при оформленні кредиту. Випискою за рахунком за період з 18 жовтня 2024 року по 04 квітня 2025 року підтверджується зарахування 18 жовтня 2024 року на вказаний картковий рахунок грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів підтверджує не лише укладення сторонами кредитного договору, а й фактичне надання відповідачці передбачених ним кредитних коштів.

При цьому подальші операції за банківським рахунком свідчать про розпорядження відповідачкою отриманими коштами після їх зарахування на належну їй банківську картку. Зокрема, з виписки вбачається здійснення відповідачкою видаткових операцій та переказів з рахунку після зарахування кредитних коштів.

Щодо форми укладення договору суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України та іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність письмової форми правочину. За умови дотримання передбаченої законом процедури електронний договір має такі самі правові наслідки, як і договір, укладений у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка при оформленні кредиту здійснила необхідні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, після чого кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а сам договір є належною правовою підставою виникнення між ними кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці передбачені договором кредитні кошти. Натомість відповідачка належним чином свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та здійснення передбачених договором платежів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Наявність заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, а також іншими матеріалами справи. При цьому доказів повного погашення заборгованості або належного виконання умов кредитного договору відповідачкою суду не надано.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд виходить із положень статті 89 ЦПК України, відповідно до яких суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав, тоді як відповідачка належним чином кредитні зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим право позивача на отримання належних йому коштів підлягає судовому захисту.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальні правила на період дії воєнного стану. Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафу (пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що штрафи, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, враховуючи, що кредитний договір між сторонами укладено 18 жовтня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5 500,00 грн не підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що передбачені договором проценти за користування кредитними коштами у розмірі 16 940,00 грн не є тотожними відповідальності, передбаченій частиною другою статті 625 ЦК України, а тому самі по собі положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не є підставою для їх автоматичного виключення із суми заборгованості, якщо їх нарахування відповідає умовам кредитного договору та періоду користування кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає: 11 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 16 940,00 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 590,00 грн — заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить 29 530,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення 5 500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги заявлено на загальну суму 35 030,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 29 530,00 грн. Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить 84,30 %, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 042,06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 513194-КС-001 від 18 жовтня 2024 року у розмірі 29 530 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 042 (дві тисячі сорок дві) гривні 06 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

01.10.2026 року