Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №369/1967/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1967/25

Провадження № 2/369/2921/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/1967/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «ЗАРАЗ-5» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за постачання теплової енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 15.07.2011 по 28.01.2023 був власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, на належній правовій підставі, здійснює постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по оплаті постачання теплової енергії.

Посилаючись, зокрема, на вимоги ч. 1 ст. 714, ст. 509, ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 68 ЖК України, Товариство просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в загальній сумі 19 543, 70 грн. та судові витрати.

Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

03.02.2025 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження по справі та вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином.

03.11.2025 від представника позивача ТОВ «Управляюча Компанія «ЗАРАЗ-5»- Сінькова В.Г. надійшла заява про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, не надала заяву про розгляд справи без її участі, правом надати відзив не скористалася, причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із відсутністю заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, яка, відповідно до розрахунку позивача, виникла за період з листопада 2021 року по лютий 2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач був власником квартири АДРЕСА_1 , у період з 15 липня 2011 року по 28 січня 2023 року.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження перебування зазначеної квартири у власності відповідача саме у визначений позивачем період матеріали справи не містять.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 23 вересня 2022 року щодо майна ОСОБА_1 було зареєстровано обтяження у вигляді арешту майна.

Водночас із наявного у матеріалах справи свідоцтва про придбання майна з електронних торгів від 01 лютого 2023 року вбачається, що квартира АДРЕСА_3 була придбана на електронних торгах ОСОБА_2 , при цьому у свідоцтві зазначено, що раніше вказане майно належало боржнику ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на спірну квартиру на час звернення позивача до суду зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1063, виданого 06 вересня 2023 року.

Таким чином, наявні у справі документи свідчать про зміну власника спірної квартири та містять відомості про її реалізацію на електронних торгах, однак не дають можливості достовірно встановити, у який саме період відповідач був власником квартири та, відповідно, за який саме період на нього може бути покладений обов`язок з оплати нарахованої позивачем теплової енергії.

Саме по собі зазначення позивачем у позовній заяві періоду перебування квартири у власності відповідача з 15 липня 2011 року по 28 січня 2023 року не є належним доказом відповідної обставини.

При цьому на підтвердження наявності у відповідача заборгованості позивачем надано, зокрема, платіжні інструкції та рахунки, оформлені на ім`я ОСОБА_1 , за період з листопада 2021 року по лютий 2023 року. Водночас зазначені документи самі по собі не підтверджують право власності відповідача на квартиру протягом усього періоду, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість.

Крім того, матеріали справи не містять належного та достатнього доказу, який би давав змогу встановити момент припинення права власності відповідача на спірну квартиру та співвіднести його з періодом, за який здійснено нарахування заборгованості.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обов`язок особи з утримання належного їй майна пов`язаний, зокрема, з наявністю у такої особи права власності на відповідне майно.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт надання відповідачу відповідної послуги та розмір нарахувань, а й те, що саме відповідач був особою, на яку покладався обов`язок з її оплати у заявлений до стягнення період.

Разом з тим, надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно встановити, що ОСОБА_1 був власником спірної квартири протягом усього періоду, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість, а також що вся заявлена до стягнення сума заборгованості виникла саме у період, коли відповідач мав відповідний правовий статус власника квартири.

Наявність платіжних документів, оформлених на ім`я відповідача, не усуває зазначених недоліків доказування, оскільки такі документи підтверджують здійснення нарахувань, однак самі по собі не підтверджують право власності відповідача на квартиру у кожному з місяців, за які сформовано заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити належного боржника за заявленими до стягнення нарахуваннями за весь спірний період та визначити розмір заборгованості, який може бути покладений саме на відповідача.

Відтак позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 заявленої суми заборгованості відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «ЗАРАЗ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за постачання теплової енергії.

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - залишити без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК