Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №369/14760/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14760/25

Провадження № 2/369/5644/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 369/14760/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 2 459,36 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» здійснювало обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 , у якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, а саме послуг з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, утворилася заборгованість у розмірі 2 459,36 грн.

02 червня 2025 року між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» укладено Договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався за плату відступити фактору право грошової вимоги до боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на Реєстр боржників, який є Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу № 02/06.25 від 02 червня 2025 року.

Відповідно до зазначеного Реєстру до ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01 березня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_3 та протягом періоду надання послуг ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» належним чином сплачувала виставлені їй рахунки за житлово-комунальні послуги.

Відповідач вказала, що з березня 2015 року по жовтень 2023 року отримувала платіжки від ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та щомісяця сплачувала зазначені у них суми в повному обсязі.

За твердженням відповідача, 16 листопада 2023 року нею було сплачено останню виставлену ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» платіжку за жовтень 2023 року, після чого будинок перейшов на самозабезпечення ОСББ «АВІА КВАРТАЛ».

Відповідач зазначила, що після жовтня 2023 року не отримувала від ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» платіжок, повідомлень про наявність заборгованості чи вимог про її погашення.

Також відповідач вказала, що заявлена позивачем заборгованість, за її припущенням, пов`язана з перерахунком за опалення квартири, здійсненим ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» у січні 2022 року, однак відповідні нарахування не були відображені у подальших платіжках як заборгованість.

Посилаючись на положення статей 77-81, 89 ЦПК України, статей 517-519 ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач зазначила про недоведеність позовних вимог та відсутність належних доказів виникнення заявленої заборгованості.

У відзиві відповідач також просила поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

04 березня 2026 року представник позивача "ФК "АРАГОН" - Юхименко Ю.Ю. подав відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечив та просив позов задовольнити.

У відповіді на відзив представник позивача "ФК "АРАГОН" - Юхименко Ю.Ю. зазначив, що після припинення надання ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» житлово-комунальних послуг у жовтні 2023 року єдиним учасником товариства ТОВ «НЬЮ-СПЕЙС» було прийнято рішення № 10/06-1 від 10 червня 2024 року про проведення аудиту нарахувань і оплат за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2013 року по жовтень 2023 року включно.

За твердженнями представник позивача "ФК "АРАГОН" - Юхименко Ю.Ю., аудит проводився на підставі первинної бухгалтерської документації, облікових регістрів та електронних баз даних товариства, за результатами якого було складено звіт, що містив результати звірки та остаточні сальдо взаєморозрахунків станом на жовтень 2023 року.

Представник позивача послався також на рішення єдиного учасника № 10/09 від 10 вересня 2024 року про затвердження результатів проведеного аудиту та наказ директора ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» № 11/09 від 11 вересня 2024 року про здійснення перерахунку за житлово-комунальні послуги та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості.

Також ОСОБА_2 вказав, що саме за результатами зазначеного аудиту було встановлено наявність у відповідача заборгованості, яка в подальшому стала предметом відступлення права вимоги за договором факторингу.

05 березня 2026 року позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на які посилався у відповіді на відзив, а саме рішення № 10/06-1 від 10 червня 2024 року, рішення № 10/09 від 10 вересня 2024 року та наказу директора ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» № 11/09 від 11 вересня 2024 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, представник позивача з позовом подав клопотання, просив суд розгляд справи проводити у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, житлова послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання ліфтів тощо.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Водночас зазначені положення закону не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, у тому числі факт виникнення у конкретного споживача заборгованості, її розмір, період утворення, підстави та порядок здійснення нарахувань.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Отже, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, позивач повинен довести не лише розмір заявленої до стягнення суми, а й правові підстави виникнення у відповідача відповідного обов`язку, період утворення заборгованості, факт та обсяг надання послуг, за які нараховано плату, а також належність права вимоги саме позивачу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_3 .

Також матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» здійснювало обслуговування зазначеного будинку та надавало житлово-комунальні послуги, а відповідач протягом відповідного періоду здійснювала оплату виставлених їй рахунків.

Таким чином, сам факт існування між відповідачем та первісним кредитором правовідносин щодо оплати житлово-комунальних послуг сторонами фактично не заперечується.

Разом з тим предметом доказування у цій справі є не лише факт існування таких правовідносин, а насамперед наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання саме у розмірі 2 459,36 грн, право вимоги на яке, за твердженням позивача, перейшло до нього.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, договір факторингу сам по собі не породжує нового грошового обов`язку боржника, а передбачає перехід до нового кредитора вже існуючого права вимоги. Відповідно, для задоволення позову фактор повинен довести існування відповідного права вимоги у первісного кредитора та його обсяг на момент відступлення.

Судом встановлено, що позивач посилається на проведений у 2024 році аудит нарахувань та оплат за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2013 року по жовтень 2023 року, результати якого були затверджені рішенням єдиного учасника ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» № 10/09 від 10 вересня 2024 року.

Разом з тим, на підтвердження проведення зазначеного аудиту позивачем не надано безпосередньо результатів такого аудиту, зокрема відповідного звіту, акта чи іншого документа, в якому було б відображено встановлені за результатами перевірки конкретні суми нарахувань та платежів відповідача. Долучені позивачем рішення єдиного учасника товариства та наказ директора про проведення перерахунку і вжиття заходів щодо стягнення заборгованості самі по собі не підтверджують фактичного проведення такого аудиту та не дають можливості встановити порядок і підстави формування заявленої до стягнення суми.

Рішення учасника товариства про проведення аудиту, рішення про затвердження результатів аудиту та наказ директора про здійснення перерахунку є внутрішніми документами первісного кредитора, які свідчать про проведення відповідних організаційних та облікових заходів, однак самі по собі не підтверджують факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання у конкретному розмірі.

Сам факт проведення первісним кредитором внутрішньої перевірки своїх облікових даних не може безумовно підтверджувати правильність здійснених нарахувань у відносинах із конкретним споживачем, якщо первинні документи, на підставі яких здійснено відповідний розрахунок, не дають можливості перевірити його складові.

При цьому відповідач заперечує саме факт наявності заборгованості, посилаючись на те, що протягом періоду надання послуг сплачувала виставлені їй рахунки у повному обсязі.

Відповідач також зазначила, що останню платіжку за жовтень 2023 року нею було оплачено 16 листопада 2023 року, після чого ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» припинило надання послуг у зв`язку з переходом будинку в управління ОСББ.

Суд враховує, що сама по собі відсутність зазначення заборгованості у щомісячній платіжці дійсно не виключає можливості існування заборгованості за попередні періоди, якщо її виникнення та розмір належним чином підтверджені іншими доказами.

Однак у такому випадку саме на позивача покладається обов`язок надати суду докази, які дозволяють встановити, за який конкретно період та за рахунок яких конкретних нарахувань виникла заявлена сума, які платежі відповідача були враховані та яким чином сформовано кінцеве сальдо.

Посилання позивача на проведений у 2024 році аудит не усуває необхідності доведення первинних підстав виникнення заборгованості.

Зі змісту поданих позивачем пояснень убачається, що аудит проводився після припинення ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» надання послуг як управителем будинку та був спрямований на перевірку його внутрішніх облікових даних.

Разом з тим сам по собі результат такого аудиту не є доказом фактичного надання відповідачу послуг у відповідному обсязі та не підтверджує безпосередньо правильність кожного окремого нарахування.

Посилання позивача на те, що регулярне здійснення відповідачем платежів свідчить про визнання нею факту надання послуг, суд вважає таким, що підтверджує існування між сторонами правовідносин щодо оплати житлово-комунальних послуг, однак не підтверджує автоматично наявності непогашеної заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Навпаки, відповідач не заперечує факту отримання послуг та здійснення платежів, а стверджує, що сплачувала суми, зазначені у виставлених їй рахунках, у повному обсязі.

За таких обставин для підтвердження позовних вимог позивач мав надати докази, які дозволяють зіставити здійснені нарахування з фактично проведеними відповідачем оплатами та встановити кінцевий залишок заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок такої можливості не забезпечує.

Суд також не може покласти в основу рішення лише внутрішні документи первісного кредитора, оскільки вони походять від особи, яка сама зацікавлена у встановленні наявності заборгованості, та без дослідження первинних документів не дозволяють перевірити правильність проведених нарахувань.

Таким чином, надані позивачем договір факторингу, Реєстр боржників, розрахунок заборгованості, акт взаємних розрахунків, а також внутрішні документи ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» підтверджують факт договірних відносин між первісним кредитором та фактором і намір первісного кредитора вважати відповідача боржником, однак у сукупності не доводять належними та допустимими доказами виникнення у відповідача заборгованості саме у розмірі 2 459,36 грн.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача не позбавляє відповідача права заперечувати проти існування, розміру та підстав відповідної заборгованості.

При цьому наявність чинного договору факторингу та відсутність судового рішення про визнання його недійсним не свідчать про автоматичну доведеність самого первісного грошового зобов`язання боржника.

Договір факторингу може передбачати перехід до нового кредитора лише того права вимоги, яке реально існувало у первісного кредитора, у відповідному обсязі та на відповідних умовах.

Отже, для задоволення позову необхідним є встановлення не лише факту переходу права вимоги, а й факту існування самого зобов`язання відповідача перед первісним кредитором та його розміру.

Таких обставин у цій справі належними та допустимими доказами не підтверджено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території саме у заявленому до стягнення розмірі 2 459,36 грн.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» є недоведеними, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 322, 512, 514, 517, 518, 1077 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК