Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №369/10332/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 16 серпня 2026 р.

Справа: №369/10332/23

Суддя: Козак І. А.

Справа № 369/10332/23

Провадження № 2/369/793/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку зі збройною агресією, в якому просила: стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 021 075,00 грн (чотири мільйони двадцять одну тисячу сімдесят п`ять гривень 00 копійок) в якості відшкодування шкоди за знищене нерухоме майно, судові витрати покласти на Відповідача.

Обґрунтовуючи позов, позивачка вказує, що володіє на праві приватної власності житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 140,3 кв. м, житловою 95,9 кв. м. та господарські будівлі і споруди: літня кухня літ. «Б», гараж літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», погріб літ. «И», вбиральня-душ літ. «З», огорожа №№3-7, колодязь №1 (далі все разом - Житловий будинок).

Право власності позивачки на житловий будинок підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину серія та номер 1-1425, виданий 03.05.2019 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.05.2019 року, номер запису про право власності 31404036.

24.02.2022 Російська Федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року за № 2102-IX.

Внаслідок збройної агресії РФ житловий будинок, у якому проживала позивачка, повністю знищено, що спричинило їй майнову шкоду.

02.03.2022 року, приблизно о 10:00, Житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , був обстріляний збройними силами РФ, що в подальшому спричинило пожежу.

Київська обласна військова адміністрація повідомила, що станом на 02.03.2022 року РФ веде обстріл житлових масивів багатьох населених пунктів області, зокрема й села Мироцьке (https://koda.gov.ua/operatyvna-informacziya-stanom-na-1630-2-03-2022-shhodo-sytuacziyi-na-kyyivshhyni/).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, с.Мироцьке Бучанської міської територіальної громади вважається тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 02.03.2022 по 01.04.2022.

Факт повного знищення нерухомого майна позивачки, зокрема житлового будинку, під час окупації військовослужбовцями РФ Бучанського району Київської області, підтверджується наступним:

1.Розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022111050001773 від 20.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни (Лист щодо внесення відомостей в ЄРДР ГУ НП в Київській області Бучанського районного УП №1773109\1403-22; талон-повідомлення єдиного обліку №3306 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію).

2. Відповідно до Акта обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації №1271 від 12.05.2022 року:

- Орієнтовна дата пошкодження (знищення) майна: 02.03.2022 року

- Імовірна причина пошкодження (знищення) майна: влучання снаряду, стрілецька зброя

- Фундамент пошкоджено внаслідок пожежі

- Зовнішні стіни, перекриття, дах, віконні конструкції, дверні конструкції, інженерні мережі та системи – зруйновані

- Будівля літ. «Б», господарські будівлі літ. «Г», «Д», «Е», «В», «К», «Н», «З», ворота, хвіртка – зруйновані.

Комісія з обстеження дійшла таких висновків:

- Пошкодження (знищення) нерухомого майна є результатом бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

- Виявлені пошкодження нерухомого майна не можуть бути усунені шляхом проведення поточного ремонту нерухомого майна для подальшої безпечної експлуатації об`єкта.

3. Відповідно до Акта про пожежу від 30.05.2022 року встановлено наступне:

- Пожежа виникла орієнтовно 02.03.2022 року о 10:00

- Пожежею знищено: дах, перекриття, підлогу, внутрішнє облицювання стін, всі вікна та двері, речі та майно господарів

- Пожежею пошкоджено: цілісність та несучу здатність усіх зовнішніх несучих стін та міжкімнатних перегородок

- Ймовірна причина пожежі: потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій.

10.08.2022 року з метою підтвердження вартості житлового будинку позивачка звернулась до суб`єкта оціночної діяльності. Висновком про вартість майна встановлено ринкову вартість об`єкта оцінки станом на 24.02.2022 року у розмірі 4 021 075,00 грн (чотири мільйони двадцять одна тисяча сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Оскільки внаслідок збройної агресії РФ житловий будинок позивачки повністю знищено і він не підлягає відновленню, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування повної вартісті знищеного майна у розмірі 4 021 075,00 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л. М. від 19.07.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О., щодо повторного автоматичного розподілу справи № 427 від 24.10.2023 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Волчку А. Я.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А. Я. від 24.10.2023 року вищевказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О., щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 2129 від 18.11.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Козак І. А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. від 03.01.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У матеріалах справи міститься заява представника позивача про проведення судового засідання без її участі, позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник держави російська федерація, у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином, шляхом розміщення друкованого тексту оголошення на сайті судової влади, про що свідчать матеріали справи, також не скористався правом на надання відзиву.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивачка володіла на праві приватної власності житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 140,3 кв. м, житловою 95,9 кв. м. та господарські будівлі і споруди: літня кухня літ. «Б», гараж літ. «В», сарай літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», погріб літ. «И», вбиральня-душ літ. «З», огорожа №№3-7, колодязь №1.

02.03.2022 року, приблизно о 10:00, Житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був обстріляний збройними силами РФ, що в подальшому спричинило пожежу.

1. Розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022111050001773 від 20.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни (Лист щодо внесення відомостей в ЄРДР ГУ НП в Київській області Бучанського районного УП №1773109\1403-22; талон-повідомлення єдиного обліку №3306 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію).

- Орієнтовна дата пошкодження (знищення) майна: 02.03.2022 року

- Імовірна причина пошкодження (знищення) майна: влучання снаряду, стрілецька зброя

- Фундамент пошкоджено внаслідок пожежі

- Будівля літ. «Б», господарські будівлі літ. «Г», «Д», «Е», «В», «К», «Н», «З», ворота, хвіртка – зруйновані.

Комісія з обстеження дійшла таких висновків:

3. Відповідно до Акта про пожежу від 30.05.2022 року встановлено наступне:

- Пожежа виникла орієнтовно 02.03.2022 року о 10:00

- Ймовірна причина пожежі: потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій.

10.08.2022 року з метою підтвердження вартості житлового будинку позивачка звернулась до суб`єкта оціночної діяльності. Висновком про вартість майна встановлено ринкову вартість об`єкта оцінки станом на 24.02.2022 року у розмірі 4 021 075,00 грн. (чотири мільйони двадцять одна тисяча сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка посилається на спричинення їй матеріальної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації, внаслідок чого було зруйновано її будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.

Зобов`язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.

Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов`язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов`язана з видами зобов`язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов`язання.

Негативні зобов`язання - це зобов`язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов`язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Загальновідомим є факт проведення бойових дій на території Бучанського району Київської області у березні 2022 рок, військовими формуваннями Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022 року.

Відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння Відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 82 ЦПК є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Саме внаслідок обстрілів та ведення активних бойових дії зі сторони Російських військ у Київській області, в тому числі у с. Мироцьке Бучанського району Київської області, де було зруйновано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті влучання снарядів/уламків від снарядів, що призвело до масштабної пожежі та втрати будівель з усім розташованим там майном.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення Російської Федерації було зруйновано житловий будинок позивача військовослужбовцями Російської Федерації.

З урахуванням наведеного, з відповідача Російської Федерації на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана державою-агресором Російською Федерацією в сумі 4 021 075,00 грн (чотири мільйони двадцять одна тисяча сімдесят п`ять гривень 00 копійок) в якості відшкодування шкоди за знищене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на час подання позовної заяви у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 684,00 грн, а максимальний розмір судового збору за подання позову майнового характеру фізичною особою становив 13 420,00 грн.

Оскільки позивачка при поданні позову була звільнена від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Таким чином, з відповідача Російської Федерації на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 319, 321, 1166 ЦК України, ст. 10, 76, 81, 141, 209, 211, 258-259, 263-265, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки, завдані внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у розмірі 4 021 075,00 грн (чотири мільйони двадцять одна тисяча сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ірина КОЗАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua