Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №369/11127/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11127/25

Провадження № 2/369/4574/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року представник позивача ФОП ОСОБА_1 – адвокат Бублик А.В. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 вересня 2024 року, приблизно о 03 години 00 хвилин, групою малолітніх осіб: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було спільно викрадено товар, грошові кошти та пошкоджено майно в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Одразу після вчинення протиправних дій співробітниками правоохоронних органів були встановлені всі причетні до вищезазначеної події. Оскільки на момент вчинення протиправного діяння кожний із вищевказаних осіб не досягнув 14-річного віку (малолітні особи), співробітниками правоохоронних органів щодо їх батьків були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 та ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно постанов Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 по справі № 369/18018/24 кожного із відповідачів було притягнуто за ч. 1 ст. 184 або ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Магазин-кафе «Аякс», що розташований за адресою: Київська обл., м. Тарасівка, вул. Залізнична, буд. 8, належить на праві приватної власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту вибіркової інвентаризації від 28.09.2024, розмір матеріальної шкоди, завданої протиправними діями вищевказаними малолітніми особами, становить 57 237 грн. (п`ятдесят сім тисяч двісті тридцять сім гривень).

Однак, незважаючи на звернення позивача та його представника до відповідачів про добровільне погашення завданих збитків, у формі претензії від 03 квітня 2025 року, відповідачі станом на день подання позову так їх і не оплатили.

На підставі наведеного представник позивача просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача розмір невідшкодованої матеріальної шкоди в сумі 57 237 грн (п`ятдесят сім тисяч двісті тридцять сім гривень); стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень); стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 21 211, 20 грн (двадцять одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Разом з тим, через канцелярію суду представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання відповідачі не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не подали.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 вересня 2024 року, приблизно о 03 години 00 хвилин, групою малолітніх осіб: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було спільно викрадено товар, грошові кошти та пошкоджено майно в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же день працівниками правоохоронних органів було визначено коло винних осіб, що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД №200414 від 28.09.2024, серії ВАД №200415 від 01.10.2024, серії ВАД 639101 від 01.10.2024 та серії ВАД №200412 від 28.09.2024.

28 вересня 2024 року уповноваженою комісією під головуванням позивача була проведена інвентаризація майна вищезазначеного магазину-кафе (товару та грошових коштів).

Відповідно до акту вибіркової інвентаризації від 28.09.2024 внаслідок протиправних дій вищевказаних осіб позивачу була завдана матеріальна шкода в сумі 57 237 грн. (п`ятдесят сім тисяч двісті тридцять сім гривень).

Під час проведення інвентаризації співробітниками правоохоронних органів були повернутий товар викрадений з магазину-кафе та деяка сума грошових коштів, що підтверджується відповідною заявою позивача від 28.09.2024 року.

Оскільки на момент вчинення протиправного діяння кожний із вищевказаних осіб не досягнув 14-річного віку, відносно їх батьків були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 по справі № 369/18018/24 ОСОБА_2 визнано винуватою за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 по справі № 369/18018/24 ОСОБА_3 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 по справі № 369/18018/24 ОСОБА_4 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2024 по справі № 369/18018/24 ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов`язати своєю працею усунути її. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із матеріалів справи, магазин-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу.

У відповідь на надіслану претензію від 03.04.2025 року № 16 відповідачі не погасили розмір завданих збитків, а тому позивач був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань. затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 за № 879, зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України від 30.10.2014 за № 1365/26142 визначено порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів.

Відповідно до п. 2 Розділу «Загальні положення» дане Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також філіями та представництвами юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави.

Пунктом 4 Розділу «Загальні положення» Положення передбачено проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Як вбачається зі змісту п. 5 «Загальні положення» Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до вимог п. 7 «Загальні положення» Положення, що проведення інвентаризації є обов`язковим: перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу; у разі передачі майна державного підприємства або бюджетної установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства, передачі державного підприємства (його структурних підрозділів) або бюджетної установи до сфери управління іншого органу управління (на дату передачі), крім передачі в межах одного органу управління, в інших випадках, визначених законодавством; у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а також у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів або на вимогу хоча б одного члена колективу (бригади) при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності (на день приймання-передачі справ) в обсязі активів, які знаходяться на відповідальному зберіганні; у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства; за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства; у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу; у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу); в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що ініціювання та проведення позивачем вибіркової інвентаризації після вчинення малолітніми особами протиправних дій, що призвели до викрадення товару, грошових коштів та пошкодження майна підприємства, регламентовано чинним законодавством України та є обов`язковою умовою після встановлення факту вчинення правопорушення.

Аналізуючи зміст акту вибіркової інвентаризації від 28.09.2024, суд дійшов висновку про те, що при його складані був врахований факт повернення товару, що викрадений з магазину-кафе на суму 2 173, 70 грн та повернення викрадених грошових коштів в сумі 1156, 30 грн, крім того під час судового розгляду висновки уповноваженої комісії позивача не спростовані відповідачами.

Статтею 76 ЦПК України визначається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України визначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо солідарної відповідальності відповідачів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1181 ЦК України, шкода завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦКУ особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦКУ спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди.

Оскільки, протиправні дії, що спричинили завдання збитків, вчинялись дітьми відповідачів одночасно, при цьому неможливо встановити ступінь вини кожного відповідача окремо в завдані шкоди позивача, в даному випадку стягнення нанесених збитків слід здійснювати солідарно з відповідачів.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на вимоги ст. ст. 1181, 1190 ЦКУ, суд вважає, що солідарно з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача завдана матеріальна шкода в сумі 53 237 (п`ятдесят три тисяч двісті тридцять сім) гривень.

Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення витрат у сумі 4 000 грн на відновлювальний ремонт пошкоджених вхідних дверей магазину-кафе, суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі акт вибіркової інвентаризації не містить відомостей про підстави визначення зазначеної суми, не підтверджує фактичне проведення відновлювального ремонту та понесення позивачем відповідних витрат, а також не містить розрахунку їх вартості. При цьому, позивачем не надано жодних інших належних та допустимих доказів, зокрема договорів, кошторисів, актів виконаних робіт, рахунків, платіжних документів чи інших первинних документів, які б підтверджували обсяг та вартість відновлювального ремонту або фактичне понесення таких витрат.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення завданої матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас позивач зобов`язаний зазначити в позові, у чому полягає моральна шкода, якими критеріями він керувався, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це може бути підтверджено.

При цьому, остаточно визначає розмір моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, винятково суд. Так, у постанові ВС від 03.10.2019 у справі №709/1173/17, постанові ВС від 23.03.2022 у справі № 127/35822/21, постанові ВС від 31.01.2023 у справі №535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням:

- характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо);

- стану здоров`я потерпілого;

- тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах;

- ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки внаслідок пограбування магазину, у скоєнні якого винні малолітні діти відповідачів, були викрадені грошові кошти та пошкоджено належне позивачеві майно, що спричинило душевні страждання останній, завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відтак, суд вважає що, справедливою та розумною сумою відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої пограбуванням магазину «Аякс» є 10000 грн. А тому, доводи наведені в обґрунтування щодо відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір 1 211, 20 грн, на підтвердження чого долучено квитанція до платіжної інструкції від 20.06.2025.

Як вбачається з позову, загальний розмір завданих позивачу збитків становить 77 237 (сімдесят сім тисяч двісті тридцять сім) гривень 00 копійок, що складається із: завданої матеріальної шкоди в сумі 57 237 грн та завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені частково в загальній сумі 63 237, 00 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів солідарно підлягає стягнення витрат понесених позивачем по сплаті судового збору в сумі 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень 80 копійок.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано наступні докази: оригінал ордеру серії АІ № 1929393 на надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 адвокатом Бубликом Антоном Віталійовичем; копію договору про надання правової допомоги за № 06/2025 від 20 березня 2025 року, укладеного між адвокатом Бубликом Антоном Віталійовичем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5630/10 від 17.03.2016 року, копії платіжної інструкції до квитанції від 20.06.2025 про сплату за послуги адвоката та рахунку № 2025 06 19 від 19.06.2025; копія Акту за № 1 від 23.06.2025 року приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги за № 06/2025 від 20.03.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (постанова ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 22 травня 2024 року у справі №206/4841/20 звернула увагу, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.

Як вже було зазначено вище, загальний розмір завданих позивачу збитків становить 77 237 (сімдесят сім тисяч двісті тридцять сім) гривень 00 копійок, що складається із: завданої матеріальної шкоди в сумі 57 237 грн. та завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені частково в загальній сумі 63 237, 00 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів солідарно підлягає стягненню витрати понесених позивачем на правову допомогу в сумі 16 360 (шістнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. ст. 40, 184 КУпАП, ст. ст. 23, 1167, 1181, 1190 ЦКУ та керуючись ст. ст. 4-5,12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 53 237 (п`ятдесят три тисячі двісті тридцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 360 (шістнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідачів:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; адреса АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК