Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №367/1635/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1635/26

Провадження №2/367/7278/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду в місті Ірпені цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій сторін

Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк», Банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.06.2023 на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО) між Банком та відповідачем укладено Угоду № C-001-186072-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (далі – Угода, кредитний договір), за якою Банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, останнє поповнення рахунку здійснив 20.08.2025. Станом на 07.01.2026 заборгованість становить 55 943,62 грн, з яких: прострочений борг – 35 261,02 грн, прострочені проценти – 20 682,60 грн. Позивач просив стягнути зазначену суму та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

06.07.2026 представник відповідача – адвокат Шелудько О.О. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначала, що ДКБО відповідачем не підписаний, а тому не є частиною кредитного договору; наданий позивачем розрахунок заборгованості не дозволяє перевірити правильність нарахування процентів; строк кредитування становив 12 місяців і сплив 16.06.2024, доказів пролонгації договору та збільшення кредитного ліміту немає, а тому після цієї дати Банк не мав права нараховувати проценти; заявлені «прострочені проценти» є відповідальністю за прострочення, від якої позичальник звільнений у період воєнного стану згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Навела власний контррозрахунок, за яким фактично витрачені кошти становлять 26 675,09 грн, допустимі проценти – 20 805,00 грн, а зараховані платежі – 77 250,00 грн, тобто заборгованість відсутня. Також посилалася на списання з рахунку комісій та інших платежів, не погоджених сторонами.

16.07.2026 представник позивача – Касіян Р.Р. подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити. Зазначав, що відповідач, підписавши кредитний договір, приєднався до ДКБО, розміщеного на офіційному вебсайті Банку; розмір заборгованості підтверджено випискою по рахунку, яка є первинним документом; неустойка, 3 % річних та інфляційні втрати не нараховувалися; прострочені проценти не містять комісій; договір пролонговано згідно з п. 3.1 Угоди, оскільки відповідач не звертався із запереченнями проти пролонгації.

29.07.2026 представник відповідача подала додаткові пояснення, у яких підтримала доводи відзиву та зазначила, що позивач не спростував її контррозрахунок і не надав доказів прийняття Банком рішення про пролонгацію кредитної лінії відповідно до умов ДКБО.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 13.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.04.2026 позов задоволено. Ухвалою суду від 16.06.2026 за заявою представника відповідача заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу без його участі. Представник відповідача – адвокат Шелудько О.О. подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви ухваленого рішення

16.06.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду № C-001-186072-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Угоду підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), надісланого на його фінансовий номер телефону, що підтверджується протоколом підписання договору від 16.06.2023 та витягом з реєстру SMS-повідомлень.

За умовами Угоди Банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію за поточним рахунком № НОМЕР_1 . Максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000,00 грн, розмір кредитної лінії на дату укладення Угоди – 30 000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом – 70,8 % річних (у пільговий період – 0,01 % річних), фіксована. Відповідно до п. 3.1 Угоди кредитна лінія встановлюється строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови виконання клієнтом умов Угоди та/або за відсутності заперечень сторін щодо пролонгації.

Банк свої зобов`язання виконав, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, з якої вбачається користування відповідачем кредитними коштами. Згідно з довідкою-розрахунком станом на 07.01.2026 заборгованість відповідача становить 55 943,62 грн, з яких 35 261,02 грн – прострочений борг за кредитом, 20 682,60 грн – прострочені проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Щодо погодження сторонами умов кредитування

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність погодження умов кредитування. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Істотні умови кредиту – тип кредиту, розмір кредитного ліміту, процентна ставка та строк дії кредитної лінії – визначені безпосередньо в Угоді, яку відповідач підписав. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, щодо неможливості застосування умов, які містяться лише в не підписаних позичальником документах, не перешкоджають стягненню процентів за ставкою, погодженою в самій Угоді.

Щодо заборгованості за кредитом

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Банківська виписка з рахунку позичальника є належним доказом руху коштів за рахунком і може підтверджувати наявність і розмір заборгованості за кредитним договором (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).

Контррозрахунок відповідача суд не бере до уваги. Він ґрунтується на співставленні загальної суми «витрачених» коштів із загальною сумою поповнень рахунку за весь період та не враховує відновлювального характеру кредитної лінії, за якого повернуті кошти могли повторно використовуватися позичальником у межах ліміту. Розрахунок процентів відповідача (ліміт 30 000,00 грн ? 365 днів ? денна ставка) не відображає фактичного залишку заборгованості в кожен період. Відповідач не навів, які саме операції з виписки складають зазначені ним суми, і не надав доказів сплати коштів поза тими, що відображені у виписці.

Позивач не заявляв до стягнення комісій, неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідач, посилаючись на списання з його рахунку комісій та інших платежів, не зазначив, які саме суми, коли і в якому розмірі були списані та чи включені вони до складу заявленої заборгованості за тілом кредиту. Отже, ці доводи не спростовують розміру простроченого боргу за кредитом.

Враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти та не повернув їх у повному обсязі, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 35 261,02 грн.

Щодо заборгованості за процентами

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця після цього забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Цей висновок неодноразово підтримано Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Строк дії кредитної лінії за п. 3.1 Угоди становив 12 місяців з дати укладення Угоди, тобто до 16.06.2024. Автоматична пролонгація за цим пунктом пов`язана, зокрема, з умовою виконання клієнтом умов Угоди. Позивач, посилаючись на пролонгацію договору, не надав доказів того, що станом на 16.06.2024 відповідач належно виконував умови Угоди і в нього була відсутня прострочена заборгованість, а також доказів прийняття Банком рішення про продовження строку дії кредитної лінії, передбаченого умовами ДКБО, на які посилається сам позивач. Відповідач, натомість, стверджує про наявність у нього заборгованості, що виключало пролонгацію.

Умови договору приєднання розробляються банком, а споживач є слабшою стороною у кредитних правовідносинах. Тому неоднозначність умови п. 3.1 Угоди («за умови виконання клієнтом умов Угоди та/або за відсутності заперечень») суд тлумачить на користь споживача, а не на користь сторони, яка цю умову сформулювала.

Отже, позивач не довів продовження строку кредитування після 16.06.2024.

Крім того, наданий позивачем розрахунок містить лише підсумкові суми заборгованості станом на 07.01.2026, без розбивки нарахованих процентів за періодами. З нього неможливо встановити, яка частина процентів у сумі 20 682,60 грн нарахована в межах строку кредитування, тобто до 16.06.2024, а яка – після його спливу. Відповідач у відзиві прямо стверджував, що заявлені проценти нараховані після закінчення строку дії договору, а позивач у відповіді на відзив цих доводів не спростував і не надав розрахунку з відповідною розбивкою.

Оскільки суд не може встановити розмір процентів, нарахованих правомірно, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), у задоволенні вимоги про стягнення процентів у розмірі 20 682,60 грн слід відмовити.

Доводи відповідача про те, що прострочені проценти є мірою відповідальності, від якої позичальник звільнений на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд відхиляє. Проценти, нараховані за договором у межах строку кредитування, є платою за користування кредитом, а не відповідальністю за порушення зобов`язання. Водночас ці доводи на висновок суду не впливають з огляду на наведене вище.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 35 261,02 грн, у решті вимог відмовити.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.01.2026 № 73735332. Позовні вимоги задоволено на 63,03 % (35 261,02 грн з 55 943,62 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 097,62 грн.

Представник відповідача у відзиві зазначила, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу, і повідомила, що докази цих витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд вирішить питання про розподіл цих витрат після надходження відповідних доказів шляхом ухвалення додаткового рішення (ст. 270 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитом за Угодою № C-001-186072-23-980 від 16.06.2023 у розмірі 35 261 (тридцять п`ять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2 097 (дві тисячі дев`яносто сім) гривень 62 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий