Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №367/3458/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3458/25

Провадження №2/367/3226/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання майнових прав на об`єкти будівництва – будівельний номер квартири АДРЕСА_1 ), № 2-Л, АДРЕСА_2 та будівельний номер квартири АДРЕСА_3 2-Л, 2-М.

Позов обґрунтовано тим, що 19.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності №305 діє ОСОБА_3 у присутності приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Власюк Т.М. було укладено два договори інвестування будівництва квартири: договір інвестування будівництва квартири АДРЕСА_4 (зареєстровано в реєстрі за №720) та договір інвестування будівництва квартири АДРЕСА_5 (зареєстровано в реєстрі за №719).

Відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_2 зобов`язався у майбутньому передати позивачці нерухоме майно квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_7 , після введення будинку в експлуатацію в строк до ІІ кварталу 2017 року.

На виконання Договору №719 від 19.08.2016 року позивачкою було передано 380 950,00 грн. Всього по Договору №720 від 19.08.2016 року, позивачкою було передано 389 500,00 грн.

Вказала, що Відповідач станом на 01.03.2025 року право власності на об`єкти нерухомості за вище зазначеними договорами №719 і №720 Позивачу не передав, будівництво будинку у встановлений договором строк не здійснив та не здав об`єкт в експлуатацію, завершились всі строки повернення Позивачу грошових коштів, чим унеможливив набуття у власність та користування Позивачем нерухомим майном.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 березня 2025 року залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків.

15.04.2025 року ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 31.03.2025 подала належним чином завірені документи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Подала заяву в якій просила справу розглядати без її участі, вимоги підтримала, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі через оголошення на сайті «Судова Влада України», а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.08.2016 року між ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності №305 діє ОСОБА_3 (надалі Сторона-1) та ОСОБА_1 (надалі Сторона-2) укладено Договір, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Власюком Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №719.

Згідно умов договору Сторона-1 в майбутньому зобов`язується передати у власність Сторони-2 будь яким, передбачений діючим законодавством способом нерухоме майно, а Сторона-2 зобов`язується прийняти у власність нерухоме майно – квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_8 та оплатити гарантійний внесок, що є забезпечувальним платежем, у розмірі, що не перевищує загальну вартість вказаної квартири в порядку та на умовах, визначених цим Договором та виконати інші умови даного Договору.

Предметом цього Договору є Квартира, право власності на яку набувається Стороною-2після завершення будівництва та здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію Стороною-1, за умови виплати Стороною-2 на користь Сторони-1 гарантійного внеску, що є забезпечувальним платежем, у розмірі, що не перевищує загальної вартості вказаної Квартири, встановленої у п. 3.1. цього договору, та оформлення Стороною-2 відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно п. 3.1. Договору, загальна сума (вартість) квартири на день укладання цього договору складає – 380 950,00 грн. в тому числі ПДВ.

Кошти, визначені у п. 3.1. цього договору, Сторона-2 зобов`язана внести, як гарантійний внесок в рахунок придбання в майбутньому Квартири, на поточний рахунок Сторони-1 або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів з обов`язковим підписанням приймання-передачі грошових коштів у наступному порядку: сума гарантійного внеску 380 950,00 грн. внесені Стороною-2 до моменту підписання цього Договору; гарантійний внесок (вартість Квартири), що зазначена в п. 3.1. цього Договору на момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі Квартири оплачена Стороною-2 в повному обсязі (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору після передачі права власності на Квартиру Стороною-1 Стороні-2, гарантійний внесок зараховується Стороні-1 оплата за Квартиру.

Відповідно до підписаного сторонами плану квартири, вбачається, що загальна площа квартири розташованої на 9 поверсі становить 40,10 м.кв., житлова площа – 15,10 м.кв.

Встановлено, що 12 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 150 000,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №1 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

13 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 150 000,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №2 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

14 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 80 950,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №3 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

Судом також встановлено, що 19.08.2016 року між ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності №305 діє ОСОБА_3 (надалі Сторона-1) та ОСОБА_1 (надалі Сторона-2) укладено Договір, який посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Власюком Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №720.

Згідно умов договору Сторона-1 в майбутньому зобов`язується передати у власність Сторони-2 будь яким, передбачений діючим законодавством способом нерухоме майно, а Сторона-2 зобов`язується прийняти у власність нерухоме майно – квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_8 та оплатити гарантійний внесок, що є забезпечувальним платежем, у розмірі, що не перевищує загальну вартість вказаної квартири в порядку та на умовах, визначених цим Договором та виконати інші умови даного Договору.

Предметом цього Договору є Квартира, право власності на яку набувається Стороною-2 після завершення будівництва та здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію Стороною-1, за умови виплати Стороною-2 на користь Сторони-1 гарантійного внеску, що є забезпечувальним платежем, у розмірі, що не перевищує загальної вартості вказаної Квартири, встановленої у п. 3.1. цього договору, та оформлення Стороною-2 відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно п. 3.1. Договору, загальна сума (вартість) квартири на день укладання цього договору складає – 389 500,00 грн. в тому числі ПДВ.

Кошти, визначені у п. 3.1. цього договору, Сторона-2 зобов`язана внести, як гарантійний внесок в рахунок придбання в майбутньому Квартири, на поточний рахунок Сторони-1 або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів з обов`язковим підписанням приймання-передачі грошових коштів у наступному порядку: сума гарантійного внеску 389 500,00 грн. внесені Стороною-2 до моменту підписання цього Договору; гарантійний внесок (вартість Квартири), що зазначена в п. 3.1. цього Договору на момент підписання Сторонами Акту приймання-передачі Квартири оплачена Стороною-2 в повному обсязі (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору після передачі права власності на Квартиру Стороною-1 Стороні-2, гарантійний внесок зараховується Стороні-1 оплата за Квартиру.

Відповідно до підписаного сторонами плану 15-го поверху квартири, вбачається, що загальна площа квартири становить 41 м.кв., житлова площа – 16,3 м.кв.

Встановлено, що 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_10 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 150 000,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №1 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

17 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_10 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 150 000,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №2 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

18 серпня 2016 року ОСОБА_1 , на виконання в майбутньому умов договору, що буде укладений між нею та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_3 , щодо придбання ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_10 , передала ОСОБА_3 кошти в сумі 89 500,00 гривень, на підставі чого сторонами було підписано Акт №3 прийому-передачі коштів на виконання в майбутньому умов договору.

Встановлено, що 13.08.2015 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 12.08.2015 року, якою затверджено будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_11 .

На дату розгляду справи умови договорів купівлі-продажу майнових прав продавцем не виконані, об`єкт будівництва в експлуатацію не зданий і, відповідно, об`єкти нерухомості позивачці не передані.

У статтях 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суб`єктивне право на захист реалізується у спосіб, визначений законом. Перш за все це право на звернення за судовим захистом, носієм якого виступає кожний з учасників цивільних правовідносин чи будь-яка заінтересована особа.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 5 цього Кодексу визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Частина друга статті 16 ЦК України визначає основні способи судового захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема належить визнання права. Такий спосіб захисту застосовується у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Одним з основних конституційних прав людини є право приватної власності, невід`ємною складовою якого є заборона на протиправне позбавленння права власності (стаття 41 Конституції України).

Вказане конституційне положення знайшло своє закріплення у статті 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

За приписами статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 177 ЦК України майнові права є об`єктом цивільних прав, а визначення поняття майнового права у його юридичному розумінні наведене у статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно з якою майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що майнове право як об`єкт цивільних правовідносин - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених, зокрема у постановах від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12, від 15.05.2013 у справі № 6-36цс13, від 04.09.2013 у справі № 6-51цс13, від 24.06.2015 у справі N 6-318цс15, від 04.11.2015 у справі № 6-1920цс15, від 18.11.2015 у справі № 6-1858цс15, від 02.12.2015 у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15, від 16.03.2016 у справі N 6-290цс16, від 23.03.2016 у справі № 6-289цс16, від 30.03.2016 у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20.04.2016 у справі № 6-2994цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16, від 07.12.2016 у справі № 6-1111цс16.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до об`єктів права власності, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), належить не лише власне майно («існуюче майно»), а й «майнові права» та «легітимні очікування» («виправдані очікування») щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законних сподівань» отримання права власності (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84; рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України», № 25921/02, рішення від 14.05.2013 у справі «Stretch v The United Kingdom», заява N 44277/98).

За нормою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підстави набуття права власності поділяють на первісні та похідні.

Первісними підставами є такі, за яких право власності на річ виникає у суб`єкта вперше. До первісних способів набуття права власності належать, зокрема, виготовлення або створення нової речі (виробництво).

За приписами статей 331, 182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Отже відповідно до чинних нормативних положень об`єкт цивільних прав набуває статусу нерухомого майна при існуванні таких обставин: завершення будівництва; прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації; здійснення державної реєстрації права власності на нього у встановленому законодавством порядку.

Похідними підставами набуття права власності вважаються такі, за яких право власності у суб`єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника.

Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормами статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк, при цьому одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина друга статті 509 ЦК України).

Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Частина перша статті 626 цього Кодексу визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У статті 655 ЦК України наведено визначення договору купівлі-продажу як договору, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 656 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав) предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому, а також майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України встановлює Закон України «Про інвестиційну діяльність» (далі також - Закон № 1560-XII).

За визначеннями, наведеними у статтях 1, 2 цього Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект; інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, яка провадиться, зокрема на основі інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 4 Закону № 1560-XII).

Відповідно до статті 5 Закону № 1560-XII інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Норма статті 7 Закону № 1560-XII визначає, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

За обставинами справи установлено, що ОСОБА_1 , виступаючи в ролі покупця, уклала з ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності №305 діє ОСОБА_3 договори купівлі-продажу майнових прав на об`єкти житлової нерухомості - квартири АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 , та сплатила за даними договорами кошти, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання в майбутньому права власності на проінвестовані нею об`єкти нерухомого майна.

Матеріали справи не містять доказів, як б свідчили про відсутність у відповідача права на залучення коштів для фінансування будівництва шляхом укладення з фізичними особами договорів купівлі-продажу майнових прав.

За таких обставин суд вважає доведеним, що на момент укладення з позивачкою договорів купівлі-продажу майнових прав відповідач володів належним обсягом повноважень щодо визначених у цих договорах майнових праві мав право на їх відчуження.

У встановлені договорами строки будівництво об`єкта капітального будівництва не було завершено і в експлуатацію він не був введений.

Порушення встановленого договорами планових строків завершення будівельних робіт дає підстави для висновку про доведеність факту порушення суб`єктивного матеріального права позивачки, на захист якого подано цей позов.

Обраний позивачкою спосіб захисту прав передбачений статтею 16 ЦК України, вимоги позову про визнання майнових прав на квартири - складові об`єкта незавершеного будівництва, в повній мірі відповідають змісту спірних правовідносин, характеру порушення і спричиненим цим порушенням наслідкам, їх задоволення матиме наслідком вирішення судом спору про право, на захист якого пред`явлено позов, а тому суд вважає такі вимоги правомірним та ефективним способом захисту майнових прав позивачки у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19), у яких зазначено, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Водночас суд ураховує, що за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав фактична загальна площа проінвестованих покупцем об`єктів нерухомості може змінитись, у тому числі в бік збільшення, що зумовить виникнення у позивачки обов`язку здійснити доплату вартості майнових прав.

Зважаючи на викладене суд вбачає підстави для захисту порушених прав позивачки в обраний нею спосіб, але з вказівкою на визнання за нею майнових прав на кожний об`єкт нерухомості (квартиру) у розмірі профінансованого внеску.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачкою судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкти будівництва – будівельний номер квартири АДРЕСА_1 ), № 2-Л, АДРЕСА_2 та будівельний номер квартири АДРЕСА_3 2-Л, 2-М.

Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_14 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_15 судовий збір в сумі 7 704,50 грн (сім тисяч сімсот чотири гривні п`ятдесят коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_15 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_14 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_16 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: Д.С. Кухленко