Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №366/2172/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2172/26

Провадження № 3/366/1117/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації з АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 до Іванківського районного суду Київської області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 29.09.2026.

Розпорядженням керівника Іванківського районного суду Київської області О.Капустіної від 22.09.2026 № 14 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, відповідно до наказу № 1-К від 21.09.2026 «Про увільнення від роботи судді ОСОБА_2 ».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

29.09.2026 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі, з яких вбачається, що останній не мав на меті перетнути державний кордон України, оскільки перебував у зоні відчуження, з друзями, з метою екстремального туризму.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

В судовому засіданні були дослідженні наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 383684 від 03.07.2026, рапорт, схема виявлення правопорушника на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), фото виявлення правопорушника, письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_3 , письмові пояснення ОСОБА_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 .

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 383684 від 03.07.2026, складеного начальником першої прикордонної застави капітаном ОСОБА_5 : 03.07.2026 близько 11 год. 30 хв. на відстані 35 км від державного кордону України було виявлено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які рухалися в бік кордону, маючи на меті намір незаконного перетину державного кордону з метою виїзду до країн ЄС поза встановленими пунктами пропуску та без проходження прикордонно – митного контролю, тобто вчинив спробу незаконно перетнути державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Зазначені дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол, кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Частиною першою статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи документів, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частина друга статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, необхідною передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є насамперед встановлення та доведення факту вчинення нею одного з діянь, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема факту незаконного перетинання державного кордону або спроби такого перетинання. Вчинення відповідного діяння групою осіб є кваліфікуючою ознакою, яка може бути предметом правової оцінки лише за умови доведеності самого діяння.

Оскільки фактичного перетинання ОСОБА_1 державного кордону України матеріалами справи не встановлено та таке йому не інкримінується, предметом доказування у цій справі є саме вчинення ним спроби незаконного перетинання державного кордону України.

При цьому саме по собі зазначення у протоколі про наявність у особи наміру незаконно перетнути державний кордон не звільняє суд від необхідності перевірити, якими конкретними об`єктивними фактичними даними підтверджується такий висновок.

Поняття «спроба перетинання державного кордону», використане законодавцем у диспозиції статті 204-1 КУпАП, передбачає наявність установлених конкретних дій особи, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону. Відтак для висновку про наявність складу такого адміністративного правопорушення недостатньо встановити лише намір особи, її перебування у певній місцевості або рух у загальному напрямку державного кордону. Такі обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, які дозволяють встановити безпосередню спрямованість поведінки особи на незаконне перетинання державного кордону.

У цій справі ОСОБА_1 було виявлено на відстані 35 км від державного кордону України.

Така відстань сама по собі не виключає можливості наявності в особи наміру у подальшому незаконно перетнути державний кордон, однак за відсутності інших переконливих доказів не дає достатніх підстав стверджувати, що на момент виявлення ОСОБА_1 вже приступив до вчинення конкретних дій, які за своїм характером становили саме спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Суд ураховує, що на підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи долучено рапорт, схему та фотоматеріали. Водночас зазначені докази підтверджують передусім місце виявлення ОСОБА_1 та факт його перебування разом з іншими особами, однак самі по собі не містять достатніх фактичних даних, які б беззаперечно підтверджували, що дії ОСОБА_1 на момент його виявлення були безпосередньо спрямовані саме на незаконне перетинання державного кордону України.

Зокрема, матеріали справи не містять даних про перебування ОСОБА_1 у безпосередній близькості до лінії державного кордону, подолання ним інженерних чи інших прикордонних загороджень, спробу прихованого наближення до лінії державного кордону, використання засобів навігації із прокладеним маршрутом перетинання кордону, наявність домовленостей щодо незаконного перетинання кордону чи подальшого переміщення за його межами або інших об`єктивно зафіксованих обставин, які у своїй сукупності дозволяли б дійти однозначного висновку про безпосередню спрямованість його дій на незаконне перетинання державного кордону.

Не встановлено матеріалами справи й інших об`єктивних обставин, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 про мету його перебування у відповідній місцевості настільки, щоб виключити розумний сумнів щодо фактичної мети його дій.

Водночас із письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що метою їх перебування у відповідній місцевості було проникнення до зони відчуження з метою екстремального туризму.

Суд не розцінює самі лише такі пояснення як безумовний доказ відсутності наміру незаконного перетинання державного кордону. Разом із тим їх зміст підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи. Доказів, які б об`єктивно та переконливо спростовували зазначену ними версію подій та одночасно підтверджували безпосередню спрямованість їхніх дій на незаконне перетинання державного кордону, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт перебування трьох осіб разом та їх руху в напрямку державного кордону може бути врахований судом під час оцінки доказів, однак не є достатнім для встановлення факту спроби незаконного перетинання державного кордону, якщо не встановлено конкретних дій, які за своїм характером свідчили б про початок реалізації такого наміру.

При цьому суд розмежовує намір особи та вчинення нею дій, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Навіть припущення про можливе існування у особи наміру в майбутньому незаконно перетнути державний кордон не є тотожним доведенню факту спроби його перетинання у розумінні статті 204-1 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Водночас викладене у протоколі твердження про те, що особа мала намір незаконно перетнути державний кордон, не може саме по собі вважатися достатнім доказом такого наміру та факту його реалізації у формі спроби перетинання кордону, якщо відповідний висновок не підтверджується сукупністю інших належних і достатніх фактичних даних.

Інший підхід фактично означав би визнання доведеними обставин правопорушення виключно на підставі їх формулювання особою, яка склала протокол, без перевірки доказами, що не відповідає завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення та правилам оцінки доказів, установленим статтями 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі на закріпленій статтею 62 Конституції України презумпції невинуватості.

З урахуванням характеру адміністративного обвинувачення та суворості санкції при оцінці доказів суд також виходить із гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не вправі усувати недоліки доказування сторони обвинувачення шляхом самостійного відшукування доказів винуватості особи, припущення існування обставин, які не підтверджені матеріалами справи, або зміни на шкоду особі фактичної фабули правопорушення, викладеної у протоколі. В іншому випадку суд фактично перебрав би на себе функцію обвинувачення, що є несумісним із вимогами незалежності та безсторонності суду.

Таким чином, установлені під час розгляду справи обставини підтверджують факт перебування ОСОБА_1 разом із двома іншими особами у відповідній місцевості та їх виявлення на відстані 35 км від державного кордону України. Водночас наявна сукупність доказів не дає можливості поза розумним сумнівом установити, що на момент виявлення ОСОБА_1 вчинив конкретні дії, які становили саме спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Висновок про те, що рух ОСОБА_1 у відповідній місцевості був спрямований саме на незаконне перетинання державного кордону, за наявного обсягу доказів ґрунтувався б переважно на припущенні, що суперечить принципу презумпції невинуватості.

Оскільки належними та достатніми доказами не встановлено вчинення ОСОБА_1 основного діяння, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, — незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, — відсутні правові підстави для встановлення в його діях складу правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 цієї статті.

За таких обставин питання про наявність кваліфікуючої ознаки у вигляді вчинення відповідних дій групою осіб не може саме по собі бути підставою для адміністративної відповідальності, оскільки така ознака не утворює самостійного складу правопорушення без доведення дій, передбачених частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Сукупність установлених судом обставин не спростовує презумпцію невинуватості ОСОБА_1 та не дає достатніх правових підстав для висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи, що дослідженими доказами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд доходить висновку про відсутність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, у разі винесення судом постанови про накладення такого стягнення.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю без накладення адміністративного стягнення, підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 204-2, 245, 247, 251, 280, 283, 288 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 29.06.2016) за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя Віталій МОВЧАН