Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №357/7927/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7927/26

Провадження № 2/357/6241/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

01 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

12 травня 206 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд: 1) Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, визначивши новий розмір аліментів – 1\6 частину з усіх видів заробітку (доходу); 2) Змінити спосіб стягнення (виконання рішення) аліментів, що утримуються з ОСОБА_1 , встановивши обов`язковий порядок їх перерахування безпосередньо на особисті рахунки дітей: 1) 1\6 частки доходу на особистий банківський рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) 1\6 частку доходу на особистий банківський рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є повнолітнім та продовжує навчання та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є неповнолітньою. Білоцерківським міськрайонним судом у справі № 357/3750/22 з позивача стягнуто аліменти в розмірі 1\3 частини з усіх видів доходу на дитину відповідного віку, але не менше 50 % та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця. Постановою державного виконавця у ВП № 77922576 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, на утримання старшого сина, який продовжує навчання, було визначено розмір аліментів у часті 1\4 (25%) від усіх видів заробітку (доходу). У зв`язку з нарахуванням заборгованості за період судового розгляду, з позивача додатково здійснюється відрахування у розмірі 12% для погашення зазначеного боргу. На утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 поточні аліменти стягуються в розмірі 1\6 (16,67%) від доходу позивача, проти чого він не заперечує. Позивач є діючим військовослужбовцем, приймає участь у бойових діях та з нього сумарно утримується 53,67% доходу (25% на сина, 16,67% на доньку та 12% на погашення боргу), що істотно погіршує його матеріальне становище. Також позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів, шляхом перерахування їх безпосередньо на особисті рахунки дітей, а не матерію. Позивач вважає, що розмір аліментів на повнолітнього сина підлягає зменшенню з 1\4 до 1\6, що в сукупності буде становити 1\3 частку від його заробітку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 12 травня 2026 року між суддями вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

21 травня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27 липня 2026 року.

Через неявку сторін в судове засідання, призначене на 27 липня 2026 року судовий розгляд у справі відкладено до 01 жовтня 2026 року.

В судове засідання 27 липня 2026 року сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлялися своєчасно.

За таких обставин суд відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України постановляєм ухвалу про заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є повнолітнім та продовжує навчання та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є неповнолітньою.

15 червня 2022 року Білоцерківським міськрайонним судом у справі № 357/3750/22 з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1\3 частини з усіх видів доходу на утримання дітей на дитину відповідного віку, але не менше 50 % та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця.

Позивач є боржником у двох виконавчих провадженнях №№ 69263493 та 77922576, стягувачем у яких є ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця у ВП № 77922576 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у в/ч НОМЕР_2 , зокрема, щодо щомісячного утримання, починаючи з 01.07.2025 з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику в розмірі 1\4 частини щомісячно, до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років (поточні аліменти 25%); заборгованість по виплаті аліментів, які необхідно нарахувати згідно доходу боржника за період з 15.10.2024 по 30.06.2025, та виплачувати до повного погашення боргу в розмірі 6%.

Позивач є діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення матеріального становища або покращення матеріального становища ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, тому її вимоги щодо зменшення розміру аліментів не підлягають задоволенню.

Також не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зміни спосіб стягнення (виконання рішення) аліментів, що утримуються з ОСОБА_1 , встановивши обов`язковий порядок їх перерахування безпосередньо на особисті рахунки дітей у зв`язку з тим, що його донька ОСОБА_3 не досягла повноліття, а тому обов`язок по її утриманню лежить на батьках. Крім цього позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 неналежно здійснює свої обов`язок по утриманню повнолітнього сина ОСОБА_5 чи витрачає грошові кошти, отримані в якості аліментів, на особисті потреби, а не потреби повнолітнього сина, який продовжує навчання.

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача на протязі двадцяти днів з дня вручення останній його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя М. М. Бебешко