Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №357/3858/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3858/26

3/357/1739/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону №1 полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт № НОМЕР_1 , фізичної особи-підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603313 від 01 березня 2026 року, цього дня о 02 год 22 хв у м. Біла Церква на вул. Василя Стуса, 21, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознакою алкогольного сп`яніння - запахом алкоголю з порожнини рота, та відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу і в закладі охорони здоров`я.

Зазначені дії кваліфіковано як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що транспортним засобом не керувала. За її словами, вона разом із подругою перебувала в припаркованому автомобілі, коли поруч зупинився службовий автомобіль поліції. Працівники поліції підійшли до них та попросили надати документи. Після перевірки документів поліцейські повідомили про наявність запаху алкоголю та запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 зазначила, що її подруга перед цим вживала алкоголь, а сама вона заперечувала факт керування автомобілем і пояснювала поліцейським, що транспортний засіб не рухався. Від проходження огляду відмовилася, оскільки вважала вимогу поліцейських безпідставною через те, що автомобілем не керувала. Згодом залишила автомобіль та пішла з подругою додому.

Захисник - адвокат Авербух А.М. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що матеріали справи не містять достатніх доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Долучені відеозаписи відображають спілкування поліцейських з особами, які перебували у припаркованому автомобілі, проте не фіксують руху цього автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Відеозапис із реєстратора службового автомобіля поліції, який міг би відображати обставини руху та зупинки транспортних засобів, у матеріалах справи відсутній.

Захисник також надав письмові пояснення ОСОБА_2 від 30 вересня 2026 року, отримані відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та просив урахувати їх під час оцінки доказів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу, письмові пояснення ОСОБА_2 від 01 березня 2026 року та від 30 вересня 2026 року, рапорт поліцейського від 01 березня 2026 року й долучені відеозаписи, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 245, 280 КУпАП передбачено необхідність своєчасного, всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема встановлення того, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обставини справи встановлюються на підставі фактичних даних, отриманих із передбачених законом джерел. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Отже, протокол та інші матеріали, складені працівниками поліції, підлягають оцінці разом з рештою доказів і не мають наперед установленої доказової сили.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, для встановлення складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення необхідно довести не лише факт відмови від огляду, а й те, що вона керувала транспортним засобом. Саме перебування особи в автомобілі, наявність у неї ознак можливого сп`яніння або відмова від запропонованого огляду без доведення факту керування не є достатніми для притягнення до відповідальності за цією нормою.

Із досліджених відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що поліцейські після зупинки службового автомобіля підійшли до автомобіля «Range Rover Evoque», який на той момент перебував у нерухомому стані. У ньому знаходилися ОСОБА_1 та її подруга.

Під час спілкування поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що вона керувала автомобілем і має ознаки алкогольного сп`яніння, та запропонували пройти відповідний огляд.

Водночас ОСОБА_1 від початку спілкування заперечувала факт керування, пояснювала, що автомобіль був припаркований, а вона разом із подругою лише перебувала в ньому. Подруга ОСОБА_1 також повідомляла поліцейським, що вони нікуди не їхали.

Надані відеозаписи не містять зображення руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та не дають можливості встановити, хто керував ним до початку зафіксованого спілкування.

Суддя враховує, що відсутність відеофіксації руху транспортного засобу сама по собі не виключає можливості доведення факту керування іншими належними та достовірними доказами. Тому зазначена обставина оцінюється в сукупності з усіма матеріалами справи.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 01 березня 2026 року зазначено, що він перебував у службовому автомобілі поліції, а працівники поліції зупинили автомобіль «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду.

Однак у письмових поясненнях від 30 вересня 2026 року, наданих захисником, ОСОБА_2 виклав іншу версію обставин. Він зазначив, що після дорожньо-транспортної пригоди їхав із працівниками поліції до Білоцерківської міської лікарні № 2. За його словами, службовий автомобіль поліції зупинився біля одного з будинків на вул. Славіна в м. Біла Церква, де вже перебував припаркований автомобіль «Range Rover», який не рухався. Поруч були й інші припарковані автомобілі.

ОСОБА_2 також зазначив, що бачив біля автомобіля двох невідомих йому жінок, однак не бачив, хто перебував на місці водія. За його словами, первинні письмові пояснення були складені поліцейським та надані йому для підписання. Через пізній час і травми, отримані під час дорожньо-транспортної пригоди, зміст підписаного документа він не пам`ятає.

Наведені пояснення містять істотні суперечності щодо ключової обставини - рухався автомобіль чи вже був припаркований на момент прибуття працівників поліції.

Крім того, у поясненнях від 30 вересня 2026 року ОСОБА_2 указав час близько 22 год 30 хв та вул. Славіна, тоді як у протоколі зазначено 02 год 22 хв і вул. Василя Стуса, 21. Ці розбіжності не дозволяють беззастережно прийняти пізніші пояснення як точне відтворення всіх обставин інкримінованої події.

Разом із тим сама наявність таких розбіжностей не надає первинним поясненням наперед установленої переваги. Навіть викладене в них повідомлення про рух автомобіля не містить конкретних відомостей, які дозволяли б установити, що ним керувала саме ОСОБА_1 .

Отже, письмові пояснення ОСОБА_2 , оцінені в сукупності з відеозаписами та іншими матеріалами, не усувають сумнівів щодо факту керування автомобілем ОСОБА_1 .

Протокол про адміністративне правопорушення містить твердження про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , однак це твердження не отримало достатнього підтвердження сукупністю досліджених доказів.

Акт огляду та направлення до закладу охорони здоров`я стосуються обставин запропонованого огляду і відмови від нього. Вони самі по собі не підтверджують попереднього керування транспортним засобом. Рапорт поліцейського також оцінюється разом з іншими доказами та не усуває встановлених суперечностей щодо цієї обставини.

За таких умов суддя не має достатніх підстав відхилити пояснення ОСОБА_1 про те, що вона перебувала у припаркованому автомобілі та ним не керувала.

При цьому суддя не визнає встановленим факт незаконності всіх дій працівників поліції лише з огляду на відповідні твердження ОСОБА_1 . Предметом розгляду в цій справі є доведеність конкретного адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, §§ 21–22, Європейський суд з прав людини визнав кримінальний характер відповідного адміністративного провадження в автономному розумінні Конвенції, урахувавши характер правопорушення та каральну і стримувальну мету санкцій.

З огляду на характер правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та суворість установлених за нього санкцій під час розгляду цієї справи підлягають дотриманню гарантії ст. 6 Конвенції, зокрема презумпція невинуватості.

Особа не зобов`язана доводити свою невинуватість. Висновок про її винуватість не може ґрунтуватися на припущенні, що перебування в автомобілі та відмова від огляду автоматично підтверджують факт попереднього керування ним.

Суддя також ураховує, що наведене в § 65 рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03, положення про оцінку доказів за критерієм «поза розумним сумнівом» стосується оцінки доказів самим Європейським судом. Тому його не слід тлумачити як безпосередній висновок ЄСПЛ про доведеність вини у справах за ст. 130 КУпАП.

У цій справі висновок про недоведеність вини ґрунтується на оцінці конкретних доказів за правилами ст. 251, 252 КУпАП із дотриманням презумпції невинуватості.

Сукупність досліджених матеріалів не дає можливості достовірно встановити, що 01 березня 2026 року о 02 год 22 хв ОСОБА_1 керувала автомобілем «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відмова від огляду не звільняє від необхідності довести цю обов`язкову ознаку інкримінованого правопорушення. Невстановлення факту керування є достатньою підставою для висновку про недоведеність складу правопорушення, тому окремий висновок про дотримання чи порушення процедури огляду не визначає результату розгляду цієї справи.

Отже, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена. Сумніви щодо факту керування транспортним засобом підлягають тлумаченню на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У цій справі провадження належить закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 130, 221, п. 1 ст. 247, ст. 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяО.О. Гребінь