Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №357/13237/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13237/26

1-кп/357/1153/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111030001228 від 30.07.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Біла Церква Київської обл., громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368-3 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

У період дії воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах чи організаціях, визначених у встановленому порядку критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення або забезпечення потреб Збройних Сил України, можуть бути заброньовані на період мобілізації та на воєнний час, що є підставою для надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку бронювання військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76.

У червні 2026 року в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на пособництво службовій особі юридичної особи приватного права в одержанні неправомірної вигоди за вчинення з використанням наданих їй повноважень дій щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_6 на критично важливому підприємстві та його подальшого бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.

Наприкінці червня 2026 року ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_6 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_7 , щоб з`ясувати можливість такого працевлаштування та бронювання. ОСОБА_4 було відомо, що ОСОБА_7 раніше допомагав іншим особам із працевлаштуванням.

Приблизно через два дні ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_4 , повідомив про можливість організації офіційного працевлаштування ОСОБА_6 з подальшим бронюванням, назвав перелік необхідних документів та повідомив про необхідність передання грошових коштів у сумі 7 500 доларів США. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що після працевлаштування ОСОБА_6 мав щомісячно сплачувати податки.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що кошти призначені як неправомірна вигода службовій особі юридичної особи приватного права за вчинення з використанням наданих їй повноважень дій в інтересах ОСОБА_6 , погодився виконувати роль посередника: повідомити ОСОБА_6 умови працевлаштування та бронювання, одержати від нього кошти й документи та передати їх ОСОБА_7 для подальшої організації зазначених дій.

При цьому ОСОБА_4 діяв умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та сприяв реалізації домовленості про одержання службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди. За свої посередницькі дії ОСОБА_4 мав отримати грошову винагороду в розмірі 500 доларів США.

Так, 13 липня 2026 року, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 отримані від ОСОБА_7 відомості про можливість його офіційного працевлаштування на критично важливому підприємстві та подальшого оформлення бронювання від призову на військову службу під час мобілізації за умови передання грошових коштів у сумі 7 500 доларів США як неправомірної вигоди службовій особі цього підприємства. ОСОБА_4 запропонував власне посередництво в переданні зазначених коштів і документів ОСОБА_7 . ОСОБА_6 погодився на повідомлені йому умови.

17 липня 2026 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що готовий передати кошти й документи для працевлаштування, після чого вони домовилися про зустріч поблизу ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» у місті Біла Церква.

Того ж дня о 12 годині 12 хвилин ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи поблизу зазначеного ліцею за адресою: АДРЕСА_4 , одержав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, документи, дві банкноти номіналом по 100 доларів США кожна та 73 імітаційні засоби у вигляді банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, передані на виконання домовленості про надання неправомірної вигоди в сумі 7 500 доларів США, для їх подальшого передання ОСОБА_7 .

Одержуючи зазначені предмети для подальшого передання ОСОБА_7 , ОСОБА_4 умисно сприяв службовій особі юридичної особи приватного права в одержанні неправомірної вигоди за вчинення з використанням наданих їй повноважень дій щодо забезпечення офіційного працевлаштування ОСОБА_6 на критично важливому підприємстві та його подальшого бронювання, що мало надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Безпосередньо після цього ОСОБА_4 затримали працівники поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив пособництво службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми в одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України.

2. Доведеність винуватості обвинуваченого

2.1. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України, та підтвердив обставини висунутого обвинувачення.

Прокурор вважав обвинувачення доведеним та не заперечував проти визначення обсягу доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

2.2. Визначення обсягу доказів

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а також переконався у добровільності їхніх позицій. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в разі застосування порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, вони будуть позбавлені права оспорювати в апеляційному порядку ті фактичні обставини, які не заперечували під час судового розгляду та дослідження доказів щодо яких суд визнав недоцільним.

Після такого роз`яснення ОСОБА_4 підтвердив, що розуміє його зміст і наслідки, повністю визнав винуватість та не заперечував проти застосування зазначеного порядку.

З огляду на це суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та відомостей, які характеризують його особу.

2.3. Показання обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що наприкінці червня 2026 року на прохання ОСОБА_6 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_7 , щоб з`ясувати можливість працевлаштування ОСОБА_6 на підприємстві критичної інфраструктури та його подальшого бронювання. За словами обвинуваченого, йому було відомо, що ОСОБА_8 раніше допомагав іншим особам працевлаштуватися.

Через два дні ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_4 , повідомив про можливість такого працевлаштування з подальшим бронюванням та назвав перелік необхідних документів. Вартість «послуги» становила 7 500 доларів США. Крім того, за повідомленням ОСОБА_8 , після працевлаштування особа мала щомісячно сплачувати податки. ОСОБА_4 передав ці відомості ОСОБА_6 , який погодився на зазначені умови.

17 липня 2026 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що готовий передати кошти й документи для працевлаштування. Вони домовилися зустрітися біля гімназії № 1 у місті Біла Церква. Під час зустрічі ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 кошти та документи, після чого останнього затримали працівники поліції.

Свою поведінку обвинувачений оцінює критично, у вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого є послідовними та стосуються обставин, які він сприймав безпосередньо. Підстав вважати, що ОСОБА_4 обмовляє себе, судом не встановлено.

2.4. Інші досліджені матеріали

Судом досліджено постанову про визнання речовим доказом від 17.07.2026, квитанцію № 518 від 31.07.2026 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2026, розписку ОСОБА_4 від 18.07.2026 та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до досліджених матеріалів ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває, знятий з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу 29.12.2025 до військової частини НОМЕР_1 , медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує. Характеристики обвинуваченого за місцем проживання та проходження військової служби відсутні.

3. Правова кваліфікація дій обвинуваченого

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

ОСОБА_4 , виконуючи роль посередника між ОСОБА_6 та службовою особою юридичної особи приватного права - чоловіком на ім`я ОСОБА_8 , сприяв останньому в одержанні неправомірної вигоди за працевлаштування на об`єкті критичної інфраструктури з бронюванням з використанням наданих йому повноважень в інтересах ОСОБА_6 , який надав таку вигоду.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. ОСОБА_4 усвідомлював, що сприяє одержанню неправомірної вигоди службовою особою юридичної особи приватного права - чоловіком на ім`я ОСОБА_8 , і бажав вчинення цього діяння з корисливою метою - отримання грошових коштів у сумі 500 доларів США за виконання посередницької ролі.

Оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 доведена поза розумним сумнівом. Його дії належить кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України як пособництво службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми в одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття. Обвинувачений повністю визнав винуватість, критично оцінив власну поведінку, висловив жаль із приводу вчиненого та зазначив, що зробив для себе належні висновки.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. Обвинувачений та його захисник підтримали запропоновані прокурором вид і розмір покарання.

Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання має на меті кару, виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. При його призначенні суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 68 КК України при призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд ураховує характер та ступінь участі кожного з них у його вчиненні.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином. ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, повністю визнав винуватість і щиро розкаявся. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Ураховуючи наведені відомості, майновий і сімейний стан обвинуваченого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та виконану ним роль пособника, суд вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 368-3 КК України, - 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

Санкція ч. 3 ст. 368-3 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тому позиція учасників судового провадження щодо призначення лише штрафу не є підставою для незастосування такого покарання.

Визначаючи зміст заборони, суд ураховує, що ОСОБА_4 сприяв одержанню неправомірної вигоди за використання службовою особою юридичної особи приватного права повноважень щодо працевлаштування іншої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення суд вважає необхідним позбавити обвинуваченого права обіймати в юридичних особах приватного права посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій щодо прийняття працівників на роботу. Та обставина, що обвинувачений діяв як пособник і сам не обіймав відповідної посади, не перешкоджає призначенню передбаченого санкцією додаткового покарання.

Ураховуючи роль ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, дані про його особу, щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд визначає строк додаткового покарання в межах, установлених ч. 1 ст. 55 та ч. 3 ст. 368-3 КК України, - один рік.

Суд вважає, що штраф у розмірі 34 000 грн із зазначеним додатковим покаранням є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Речові докази, процесуальні витрати та запобіжний захід

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався. Підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, відсутні.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується ч. 9 ст. 100 КПК України.

Паперовий конверт із чотирма фотокартками особи чоловічої статі, витяг із «Резерв+» на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії його паспорта та трудову книжку серії НОМЕР_2 з обкладинкою темно-синього кольору, передані на зберігання до камери зберігання Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, належить повернути власнику — ОСОБА_6 .

Дві банкноти номіналом по 100 доларів США кожна із серійними номерами РА 52785014С та QD 75547074А, видані для забезпечення оперативно-розшукової діяльності, належить повернути уповноваженій особі Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

73 імітаційні засоби у вигляді банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, з нанесеним серійним номером РВ58621406В, які не мають грошової цінності, належить знищити.

Мобільний телефон марки Oppo, моделі СРН2095, з корпусом темно-синього кольору та чохлом чорно-білого кольору, переданий ОСОБА_4 на відповідальне зберігання, належить залишити власнику — ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Оскільки суд не призначає покарання у виді конфіскації майна, не застосовує спеціальну конфіскацію, цивільний позов не заявлено, а питання про долю речових доказів вирішено цим вироком, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2026 у справі № 357/12449/26, провадження № 1-кс/357/1575/26.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 174, 349, 368–370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, статтями 27, 50, 53, 55, 65, 66, 68, 368-3 КК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-3 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати в юридичних особах приватного права посади, пов`язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих функцій щодо прийняття працівників на роботу, на строк один рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

1. Паперовий конверт із чотирма фотокартками особи чоловічої статі, витяг із «Резерв+» на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії його паспорта та трудову книжку серії НОМЕР_2 з обкладинкою темно-синього кольору, які відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 17.07.2026 та квитанції № 518 від 31.07.2026 передані на зберігання до камери зберігання Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, — повернути власнику ОСОБА_6 .

2. Дві банкноти номіналом по 100 (сто) доларів США кожна із серійними номерами РА 52785014С та QD 75547074А, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, — повернути уповноваженій особі Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

3. 73 (сімдесят три) імітаційні засоби у вигляді банкнот номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, з нанесеним серійним номером РВ58621406В, які відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 17.07.2026 та квитанції № 518 від 31.07.2026 передані на зберігання до камери зберігання Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, — знищити.

4. Мобільний телефон марки Oppo, моделі СРН2095, з корпусом темно-синього кольору та чохлом чорно-білого кольору, який відповідно до розписки ОСОБА_4 від 18.07.2026 переданий йому на відповідальне зберігання, — залишити власнику ОСОБА_4 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2026 у справі № 357/12449/26, провадження № 1-кс/357/1575/26.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо такої скарги не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1