Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №289/1653/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1653/26

Номер провадження 2/289/1530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Кириленка О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 7618,03 гривень та судового збору у розмірі 2662,40 гривень. Позов обґрунтовано тим, що з 01.09.2023 Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, у тому числі надає послуги з розподілу природного газу у межах міста Радомишля, зокрема за адресою місця проживання відповідачки. ОСОБА_1 є власником квартири по АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем укладено типовий договір розподілу природного газу (о/р № НОМЕР_1 , ЕІС код 56ХМ11D113292123), що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015. Факт приєднання відповідача до типового договору розподілу природного газу підтверджується документально підтвердженим споживанням природного газу. ОСОБА_1 з 01.09.2023 не зверталася до Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на об`єкт, що знаходиться за вищевказаною адресою, при цьому, продовжує здійснювати споживання природного газу та отримувати послуги з розподілу природного газу за вищевказаною адресою. З огляду на вищевикладене, у відповідача як споживача природного газу та сторони типового договору розподілу природного газу, за період з вересня 2023 року по червень 2026 виникла заборгованість, що складає 7618,03 грн. Відповідні розрахунки вартості послуг за договором розподілу природного газу, а також стан їх оплат, наведені у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу (2023-2026). 08.06.2026 на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність здійснити оплату наданих послуг з розподілу природного газу у розмірі 7618,03 грн, яка залишена останньою без відповіді та задоволення. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день подачі позову становить 7618,03 грн.

Ухвалою від 18.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 102).

26.08.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому вона проти заявлених вимог заперечує та вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у неї грошового зобов`язання у заявленому позивачем розмірі з наступних підстав.

ОСОБА_1 зазначила, що не має підписаного нею договору на розподіл природного газу з позивачем та вона не підписувала заяву-приєднання до типового договору розподілу природного газу, тому вважає, що позивач повинен довести конкретну юридичну підставу, на якій він вважає відповідача приєднаною до договору, та підтвердити всі юридично значимі обставини, з якими законодавство пов`язує виникнення відповідних договірних правовідносин. Саме посилання на типовий договір та загальне нормативне регулювання не замінює доказування конкретних обставин щодо відповідача та її об`єкта, а також остання вважає, що посилання позивача на робочий проект газопостачання не підтверджує права позивача на всю зовнішню газову мережу, її передачу позивачу у власність чи користування, межі експлуатаційної відповідальності або правильність розрахунку заявленої суми. А отже відповідачка вважає, що необхідно встановити, хто був і є власником або балансоутримувачем газопроводу та мережі по вул. Незалежності у м. Радомишлі, чи передавалася ця конкретна мережа ТОВ «Газорозподільні мережі України», коли, на якій підставі, за яким актом та договором, а також де проходять межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності. Без додаткових первинних документів не можливо встановити, коли саме сформовано заявлену позивачем суму заборгованості, за який фактичний період вона нарахована та яким чином у суму 7618,03 грн включено нарахування за червень. На думку відповідачки, позивач має надати первинний помісячний розрахунок, документи про формування сальдо станом на 01.06.2026, підстави та дату включення 275,21 грн за червень, а також пояснити, чому у вимозі від 08.06.2026 кінцевою датою періоду зазначено 30.06.2026.

ОСОБА_2 було зроблено запити на отримання публічної інформації до відповідних державних установ та органу місцевого самоврядування, зокрема до ГУ ДПС у Житомирській області, Головного управління статистики у Житомирській області, Радомишльської міської ради та Центрально – Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (а.с. 118, 122, 126, 128).

З відповіді Радомишльської міської ради від 18.08.2026, не виявлено за період 2018-17.08.2026 років рішень про передачу відповідної мережі позивачу та вказано про передачу документів до 2018 року на зберігання до Державного архіву. Головне управління статистики у Житомирській області у листі від 19.08.2026 не підтвердило наявності у своїх базах конкретного об`єкта нерухомого майна, що відображаються у звітності юридичної особи позивача, ГУ ДПС у Житомирській області у листі від 21.08.2026 не повідомила про наявність за спірною адресою заявленого об`єкта оподаткування за формою № 20-ОПП, а Державна служба України з питань праці у листі від 18.08.2026, підтвердило наявність дозвільних документів позивача, але не підтвердило їх зв`язку саме зі спірною мережею (а.с. 121, 125, 127, 131, 132-134).

Відповідач звертає увагу на характер послуги та на те, що фізичне переміщення природного газу в єдиній газорозподільній системі не означає його відокремлення на індивідуальні фізичні «частини» для кожного споживача. Водночас для цього спору визначальним є не саме термінологічне питання про фізичний рух газу, а доказування позивачем юридичної підстави плати, належності конкретного об`єкта до його ГРМ, точки приєднання, облікових даних, замовленої потужності та правильності її розрахунку. Тому саме посилання на «розподіл газу» без належного підтвердження цих обставин не може саме по собі доводити виникнення заявленого грошового зобов`язання.

31.08.2026 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій він вказує, що посилання відповідача на необхідність додаткового доведення права власності, господарського відання, користування чи експлуатації газорозподільної системи є безпідставними, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у даній справі, а твердження відповідача щодо відсутності доказів перебування на законних підставах у власності чи користуванні Оператора ГРМ газорозподільних систем є хибнимипосилаючись на наступне.

Відповідно до положень кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824), передбачено, що оператор газорозподільної системи – суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, що знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.02.2017 № 201 здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, подає до НКРЕКП заяву про отримання ліцензії за відповідною формою ліцензійних умов та документи згідно з переліком. Таким чином, при вирішенні питання про видачу ліцензії НКРЕКП враховується наявність у здобувача ліцензії законних підстав для володіння та/або користування газорозподільними системами, необхідними для провадження відповідної господарської діяльності. Отже, наявність у оператора ГРМ відповідної ліцензії підтверджує його право здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу на визначеній території та надавати відповідні послуги споживачам. Відповідно, саме в межах такої ліцензованої діяльності оператор ГРМ має право на отримання плати за надані послуги з розподілу природного газу, а у разі їх несплати споживачем — право вимагати стягнення відповідної заборгованості.

Згідно з пунктом 3 постанови № 1335 Урядом України погоджено пропозицію Міненерго щодо укладання відповідно до примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (Офіційний вісник України, 2017, № 20, ст. 559), з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення у зв`язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови. Отже, між товариством і Міненерго укладені договори експлуатації державних газорозподільних систем, до яких і віднесено газопровід за адресою по вул. Незалежності, м. Радомишль, Житомирська область.

01.09.2023 Житомирська філія Товариства у встановленому законодавством порядку отримала право здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу, у тому числі у межах міста Радомишль, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , та є оператором газорозподільної системи.

Тому, для стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу достатнім є наявність ліцензії на здійснення відповідної господарської діяльності, що не вимагає додаткового доведення права власності, господарського відання, користування чи експлуатації газорозподільної системи, що узгоджується, зокрема, з висновками, викладеними у постанові Миколаївського апеляційного суду від 03.03.2026 у справі № 481/983/25 та постанові Хмельницького апеляційного суду від 05.06.2025 у справі № 686/34553/24, на які позивач звертає увагу суду. А надані відповідачем докази, а саме відповіді Радомишльської міської ради, Головного управління ДПС у Житомирській області, Головного управління статистики у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, не стосуються обставин, які підлягають встановленню у межах даного спору, оскільки стосуються питань використання та експлуатації газорозподільної системи, а не факту надання послуг з її розподілу, обсягу наданих послуг, порядку визначення їх вартості та наявності відповідної заборгованості. Отже, зазначені докази не мають безпосереднього значення для вирішення спору по суті та не можуть бути покладені в основу висновків щодо наявності або відсутності у відповідача заборгованості за послугу з розподілу природного газу.

Також, позивач звертає увагу, що згідно з п. 2 гл. 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відтак, відповідно до п. 1.1. типового договору розподілу природного газу, цей договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Крім того, відповідно до п. 1.3. типового договору розподілу природного газу визначено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Всупереч твердженням відповідача щодо неукладеності типового договору розподілу природного газу, останній укладений між Житомирською філією Товариства та ОСОБА_1 згідно з наведеними вище вимогами п. 1.1. та 1.3. Типового договору розподілу природного газу (даний договір укладається шляхом підписання споживачем заяви-приєднання або шляхом сплати рахунка оператора ГРМ або шляхом фактичного відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи).

Факт приєднання відповідача до типового договору розподілу природного газу (прийняття його умов, акцептування відповідачем) підтверджується, у тому числі, документально підтвердженим споживанням природного газу, чого споживач не заперечує.

Зокрема, споживання природного газу за адресою об`єкта ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , підтверджується з відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на адвокатський запит щодо надання інформації про обсяги спожитого природного газу.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

У запереченні на відповідь на відзив, яке подане відповідачкою 04.09.2026, остання просила не вважати факт наявності ліцензії та здійснення діяльності на території Житомирської області достатнім доказом правової підстави експлуатації конкретної газорозподільної мережі через яку обслуговується квартира АДРЕСА_2 та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

25.09.2026 позивач подав пояснення по даній спаві, в яких додатково зазначив щодо відсутності доказів передачі газорозподільних мереж в господарське відання, користування чи експлуатацію Оператору ГРМ вказавши, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» об`єкт основних засобів, а саме: Газопровід низького тиску з інвентарним номером 118101000330301967 є державною власністю та згідно з договором експлуатації від 18.09.2023 № 7/8, укладеним між Міністерством енергетики України та ТОВ «Газорозподільні мережі України», передано на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Окрім того, згідно з даними геоінформаційної системи ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» багатоквартирний житловий будинок за адресою: вул. Незалежності, буд. 2, приєднаний до газопроводу низького тиску з інвентарним номером 118101000330301967. Зазначений газопровід є об`єктом державної власності та відповідно до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 18.09.2023 № 7/8, укладеного між Міністерством енергетики України та ТОВ «Газорозподільні мережі України», переданий на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України» (копія довідки додається).

Тому, вважає твердження відповідача про відсутність доказів перебування газорозподільних систем у власності чи користуванні Оператора ГРМ на законних підставах є безпідставними.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подано.

Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пункт 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою її фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Пунктами 4, 7-8 глави 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем передбачено, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до пунктів 1.3., 2.1., 2.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, текст якого міститься у загальному доступі в мережі Інтернет (далі - Договір), цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та кодексу газорозподільних систем.

Так, відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Відповідно п. 1 гл. 6 розд. 6 Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, з урахуванням вимог та винятків передбачених даним Кодексом (п. 2 гл. 6 розд. 6 Кодексу ГРМ).

Місячна вартість послуги розподілу природного газу, згідно положень ч. 2 п. 1 гл. 6 розд. 6 п. 1 гл. 6 розд. 6 Кодексу ГРМ, п. 6.3 договору, визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.12.2022 №1839 (з врахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31.08.2023 № 1596 та від 22.02.2024 № 371 зі змінами, внесеними постановою від 11.06.2019 №1026 та від 06.01.2021 №3), ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах, зокрема, території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Відтак, з 01.09.2023 Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, зокрема за адресою по вул. Незалежності, м. Радомишль, Житомирська область.

Судом встановлено, що позивач надає послуги з розподілу природного газу на підставі типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 та Постановою від 31.08.2023 № 1596 «Про внесення змін до додатка постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1.3 Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору.

Відповідач у відзиві та запереченнях вказує, що не є споживачем послуг з розподілу природного газу та не укладала з ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» договору на розподіл природного газу та не підписувала заяву-приєднання до типового договору розподілу природного газу.

При цьому відповідач у відзиві та долучених до відзиву документах підтвердила, що її квартиру за адресою по АДРЕСА_3 було підключено до газорозподільних систем.

Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 , яка проживає за адресою по АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , має заборгованість за послуги розподілу природного газу за період з 01.09.2023 по 30.06.2026 у розмірі 7618,03 грн (а.с. 86).

Відповідачем були здійснені оплати на отриману від позивача послугу з постачання природного газу у березні та квітні 2025 року (а.с. 66, 67).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач користується послугами з розподілу природного газу, які надаються Житомирською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Факт приєднання відповідача до типового договору розподілу природного газу (прийняття його умов, акцептування відповідачем) підтверджується розрахунком заборгованості, а також адвокатським запитом від 14.07.2026 та відповіддю на нього ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», які є документальними підтвердженнями споживання природного газу відповідачем (а.с. 87-89).

Згідно висновку Верховного Суду у справі №717/341/21, в постанові від 14.09.2022 стверджується, що: «У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт».

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі N 591/4825/20 (провадження N 61-11470св21).

Як вбачається з вимоги начальника Коростенського УЕГГ Філонова О. від 08.06.2026 ОСОБА_1 було запропоновано сплатити борг за надані послуги розподілу природного газу в сумі 7618,03 грн.

Указана заборгованість відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріплення принципу змагальності сторін гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка, жодних доказів того, що вона не споживає послуг, які постачаються доїї помешкання ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», не надала. Натомість, факт приєднання відповідачки до умов типового договору розподілу природного газу підтверджується інформацією ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо остаточної алокації відборів природного газу, згідно якої видно, що у період з жовтня 2022 року по червень 2026 року відбори природного газу здійснювались споживачем з ЕІС код 56ХМ11D113292123 за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 90).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 по справі № 201/1807/21: «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

З огляду на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та встановлені обставини справи, суд виходить із того, що відповідачка є споживачем послуг розподілу природного газу, правовідносини між сторонами врегульовано типовим договором розподілу природного газу, що відповідачкою не спростовано, при цьому остання не виконала зобов`язань за договором розподілу природного газу щодо своєчасної і в повному обсязі оплати за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у суі 7618,03 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 629, 642 ЦК України, ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (місцезнаходження: 10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 45204957) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» заборгованість за послуги з розподілу природного газу у сумі 7618 гривень 03 копійок та судовий збір в сумі 2662 гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО