Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №285/1759/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1759/26

провадження № 3/0285/862/26

01 жовтня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,

особи, відносно якої складено протокол, ОСОБА_1 ,

з участю адвоката Хараїм О. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

уродженця с. Велика Деражня Новоград-Волинського району Житомирської області,

який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,

військовослужбовця НОМЕР_2 , –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 14.03.2026 о 07:42 год в м Звягель по вул Симона Петлюри керував транспортним засобом «Рено Меган», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву), від проходження огляду на стан якого у встановленому законодавством порядку відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав своєї вини. Пояснив, що справді керував транспортним засобом, однак не був п`яним і їхати в лікарню пройти огляд йому ніхто не пропонував.

Його адвокат у письмовому клопотанні від 19.05.2026 та безпосередньо в суді зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі.

Наявними доказами не підтверджується наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а працівниками поліції не було дотримано встановленого законом порядку проведення огляду.

Після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд у медичному закладі, за результатами якого стан алкогольного сп`яніння не встановлено.

Вказувала, що працівниками поліції було допущено порушення порядку відеофіксації, а наявні відеозаписи є неповними та не відображають усіх обставин події. Окрім того, вони чинили на ОСОБА_1 психологічний вплив та фактично спонукали його до відмови від проходження огляду.

На момент події ОСОБА_1 був військовослужбовцем та виконував обов`язки військової служби, у зв`язку з чим огляд мав проводитися за спеціальною процедурою, передбаченою ст.266-1 КУпАП, яка дотримана не була.

Акт огляду на стан сп`яніння складено з порушенням вимог законодавства, а тому він є неналежним та недопустимим доказом.

З огляду на наведене просила закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а в разі встановлення вини ОСОБА_1 застосувати до нього більш м`яке адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп`яніння.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту – ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться за наявності підстав вважати, що він перебуває у такому стані. Порядок проведення огляду визначено Інструкцією, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, згідно з якою підставою для такого огляду є виявлення у водія однієї чи кількох ознак сп`яніння. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614504 від 14.03.2026, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленням до медичного закладу на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду;

розписками про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, про відсторонення водія від керування транспортним засобом та про роз`яснення прав та обов`язків;

даними диску з відеозаписом з фіксацією на ньому відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

На відео №1 зафіксовано момент руху транспортного засобу «Рено Меган», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зупинився на вимогу працівників поліції.

Під час спілкування з ОСОБА_1 в салоні службового автомобіля (відео №2) працівниками поліції було виявлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, однак він відмовився від проходження такого огляду як на місці зупинки, так і в найближчому медичному закладі. Його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була добровільною і усвідомленою.

Працівниками поліції були роз`яснені ОСОБА_1 його права та обов`язки, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

На відео зафіксовано реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, зокрема, видно, що під час складання протоколу ОСОБА_1 поводив себе спокійно, надав працівникам поліції всі свої дані, необхідні для складення протоколу та жодних зауважень щодо дій поліцейських не висловлював.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп`яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан такого сп`яніння як на місці, так і у закладі охорони здоров`я та порядок проходження такого огляду, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції у даному випадку не було.

Зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що протягом усього часу поліцейські звертались до ОСОБА_1 саме як до водія автомобіля, на що останній не заперечував.

Доводи адвоката щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються як його власними поясненнями в суді, так і вище перерахованими доказами, а також копією постанови поліцейського серії серії ЕНА №6829338 від 14.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП

Так, на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу за керування транспортним засобом «Рено Меган», реєстраційний номер НОМЕР_3 , будучи непристебнутим ременем безпеки, за обставин, що інкримінуються йому в даній справі.

Зміст відеофіксації свідчить про те, що відмова ОСОБА_1 (у вигляді кивку головою та озвучення відповіді «ні») від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку була цілеспрямованою та залежала виключно від його вільного волевиявлення за повного усвідомлення ним наслідків такої відмови. Поліцейськими не вчинялось жодних дій щодо провокування ОСОБА_1 на відмову від проходження вказаного вище огляду, не здійснювалось будь-якого тиску чи інших дій, які би порушували його права, ставили під сумнів волевиявлення останнього або впливали на його ствердну й категоричну позицію щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Стосовно доводів захисника про відсутність повного безперервного відеозапису події, то право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Суд зауважує, що законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп`яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Суд бере до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та, на її думку, огляд на стан сп`яніння мав проводитись посадовою особою військової служби правопорядку у ЗСУ відповідно до ч.3 ст.266-1 КУпАП.

Разом із тим, аналіз положень зазначеної статті у системному зв`язку з нормами ст.ст.15,266 КУпАП, а також змістом Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що вимоги ч.3 ст.266-1 КУпАП застосовуються лише у випадках, коли військовослужбовець вчиняє правопорушення під час виконання службових (військових) обов`язків або на території військової частини (об`єкта).

У даному випадку подія мала місце в м. Звягель у ранню пору доби (07:42 год), під час перебування ОСОБА_1 поза службою та за кермом цивільного транспортного засобу. Таким чином, підстав для застосування спеціального порядку, визначеного ст.266-1 КУпАП, не було, а працівники поліції діяли у межах наданих їм законом повноважень.

В цьому контексті варто зауважити, що законодавець, запроваджуючи ст.266-1 КУпАП, прагнув створити окрему процедуру для військових під час виконання службових функцій, а не звільнити їх від загальних правил дорожнього руху. Тлумачення, за яким будь-який військовослужбовець у цивільному житті не може бути оглянутий поліцією, створювало б правовий вакуум і суперечило б принципу рівності всіх учасників дорожнього руху перед законом (ст.24 Конституції України).

Те, що сторона захисту заперечила факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та наявність у нього ознак такого сп`яніння, на підтвердження чого надали акт медичного огляду та медичний висновок, не звільняло його від обов`язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження.

Медичний висновок від 14.03.2026, згідно якого цього дня об 11:45 год (через 4 години) ОСОБА_1 був оглянутий лікарем КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», та в нього не виявлено ознак сп`яніння, не спростовує правильності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.5 ПДР, оскільки він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що зазначений пункт встановлює обов`язок водія, а не право, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і жодних винятків для цього правила дорожнього руху не містять.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за фактом порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або з його ознаками, створює загрозу життю та здоров`ю, як собі, так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, – що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.

Підстави для застосування іншого, більш м`якого або суворого стягнення, відсутні.

З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.

Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП,–

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин