Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №285/4887/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4887/26

провадження у справі № 2/0285/3076/26

01 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1545-5262 в розмірі 18690 грн.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що в квітні 2025 року між ним та відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000 грн строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак остання належним чином умови договору не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка складається з 5000 грн за кредитом, 10440 грн за процентами, 750 грн комісії та 2500 грн процентів річних на підставі ст.625 ЦК.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відповідач 20.08.2026 подала відзив, у якому просила відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначила, що до звернення позивача до суду сплатила 5000 грн, що, на її переконання, свідчить про повне погашення кредитної заборгованості. Стверджувала, що платіж відображено в електронному кабінеті позивача 26.08.2025, проте останній не врахував факту виконання зобов`язання.

Також посилалася на те, що є дружиною військовослужбовця, який має статус учасника бойових дій, та вважала, що має право на пільги щодо ненарахування процентів, пені та штрафних санкцій за кредитом. Крім того, просила врахувати її вагітність, ускладнення її перебігу та спричинені судовим спором переживання.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2025 між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» №1545-5262, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 5000 грн строком на 365 днів із зобов`язанням повернути кредит та сплатити проценти й інші передбачені договором платежі. Стандартна процентна ставка становить 1% на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом та 0,74% на день, починаючи зі 181-го дня і до закінчення строку кредитування або повного повернення кредиту. Договором також передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15% від його суми.

Договір та Правила надання кредиту становлять єдиний договір.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А9547.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Додані до Договору Правила відкриття кредитної лінії, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору.

Позивач/кредитодавець свої зобов`язання перед відповідачем виконав. Надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та інформацією надавача платіжних послуг ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», відповідно до яких 25.04.2025 на банківську картку відповідача перераховано 5000 грн за договором №1545-5262. Належність рахунку, з якого здійснено перерахування, позивачу підтверджується довідкою АБ «УКРГАЗБАНК».

Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, у зв`язку з чим відповідно до ст.11 ЦК України у них виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а його невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов`язання.

Після закінчення строку кредитування відповідач кредит не повернула.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До укладення договору відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема розміром і порядком нарахування процентів, комісією та орієнтовною загальною вартістю кредиту, після чого погодилася з його умовами.

Відповідачем не було надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, не спростована правильність проведеного позивачем розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

Разом з тим відповідач посилалася на відсутність обов`язку щодо сплати відсотків та штрафних санкцій за користування кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» (далі по тексту Закон), відповідно до якого військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, а також їх дружинам, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля.

Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців (членів їх сімей) без виключення та на усі випадки нарахування санкцій і процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності. Застосування приписів п.15 ст.14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитодавцем, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність кредитодавця щодо наявності в особи спеціального статусу. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 11.12.2019 у справі №521/7927/16-ц, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 06.05.2026 така становить 18690 грн та складається із основного боргу в сумі 5000 грн, відсотків в сумі 10440 грн, комісії в розмірі 750 грн та 2500 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.

Кредит був наданий відповідачу у квітні 2025 року.

Відповідно до долучених відповідачем копій документів (посвідчення учасника бойових дій та військового квитка на ім`я ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб між останнім та відповідачем 23.01.2025 та довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 про перебування ОСОБА_2 на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 21.09.2022) станом на час підписання спірного договору та по день розгляду справи відповідач має статус члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на неї поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону.

Відтак, в силу закону відповідач звільнена від обов`язку сплачувати позивачу відсотки та штрафні санкції за користування вказаним кредитом, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилаючись на повне погашення кредитної заборгованості, відповідачка надала копію квитанції АТ «Універсал Банк» від 26.08.2025 про здійснення платежу на суму 5030 грн на користь одержувача «Creditkasa.Credit» та знімок екрана особистого кабінету, в якому за договором №1545-5262 від 25.04.2025 відображено платіж від 26.08.2025 в розмірі 5000 грн.

Суд зауважує, що зазначені документи підтверджують здійснення платежу та відображення 5000 грн в обліку кредитодавця, проте самі по собі не підтверджують повного погашення заборгованості за договором. Зокрема, на поданому відповідачкою знімку екрана статус кредиту зазначено як «Активний», а в полі «Повне погашення кредиту» відображено суму 18690 грн та кнопку «Сплатити». Отже, цей напис позначає суму, запропоновану до сплати для повного погашення кредиту, а не повідомлення про вже здійснене погашення.

Сплата відповідачкою 5000 грн, що відповідає розміру первісно отриманого кредиту, сама по собі не свідчить про повернення кредиту в повному обсязі, оскільки за умовами договору внесені кошти підлягають розподілу в установленій черговості на погашення наявної заборгованості, зокрема за процентами, комісією та сумою кредиту.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач належним чином не виконала зобов`язань за кредитним договором, заборгованість не погасила, а тому з неї підлягає стягненню 5000 грн основного боргу та 750 грн комісії. Щодо останньої, то Законом України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом віднесено, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 у справі №331/2974/23 зазначив про правомірність встановлення у кредитному договорі, укладеному після набрання чинності цим Законом, комісії за здійснення операції з видачі кредиту. У цій справі одноразова комісія за видачу кредиту прямо передбачена договором, тому вимога про її стягнення є обґрунтованою.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 819 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_3 UAH, банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478),

заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1545-5262 від 25.04.2025 в розмірі 5750 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 819 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення.

Головуюча суддя О. О. Літвин