Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №296/9827/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9827/26

2/296/4964/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкирі В. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від всіх видів доходів Відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримує від батька аліментів, тоді як двоє інших його дітей отримують від нього аліменти за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області в розмірі 1/3 частини від його доходів

На думку позивача, дитина має право на аліменти від батька, з огляду на що вона звертається до суду.

Сторони в судове засідання призначене на 29.09.2026 не з`явилися.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, 25.08.2026 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог в повному обсязі, яка зареєстрована канцелярією 25.08.2025 під № 33828

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

З 25.06.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 25.06.2020 року.

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 23.10.2020 .

На підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду м. Житомира від 18.07.2016 з відповідача стягуються аліменти на утримання 2 дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (Доходу), щомісячно, з 28.04.2016 і до досягнення повноліття дітей.

ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (донька сторін) зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином суд встановив, що сторони мають спільну неповнолітню дитину, яка не отримує утримання від батька та мати дитини бажає отримувати аліменти в частці від доходу батька.

Встановлені правовідносини регулюється нормами Сімейного Кодексу України.

Відповідач, 25.08.2026 подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог в повному обсязі, яка зареєстрована канцелярією 25.08.2025 під № 33828

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Відповідач не заперечує факту батьківства щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та що їх спільна з позивачем дитина проживає разом з матір`ю та що він може надавати на утримання доньки 1/4 частину від всіх видів своїх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, отже ці факти не потребують доказування.

Про визнання позову відповідач подав відповідну заяву.

Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб виходячи з наступного.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями частини першої статті 182 СК України у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено коло обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мати дітей бажає отримувати аліменти у частці від доходів батька дітей, що є її правом

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

На підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду м. Житомира від 18.07.2016 з відповідача стягуються аліменти на утримання 2 дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (Доходу), щомісячно, з 28.04.2016 і до досягнення повноліття дітей.

Суд також враховує, що ст.128 Кодексу законів про працю встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Стягнення з відповідача 1/4 частинів його доходів разом з 1/3 частини доходів які він вже сплачує не перевищить 70% його заробітної плати.

Отже, суд приймає визнання позову та ухвалює рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 від всіх видів доходів Відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів слід розпочати з моменту звернення до суду з позовною заявою - 21.08.2026 та здійснювати до досягнення дитиною повноліття, як те передбачено ст.191 СК України .

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання в порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"

Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже судовий збір підлягає стягненню на користь держави в сумі 665,60 грн замість 1331,20 грн . оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 180-184,191, 192 Сімейного кодексу України, », ст. ст. 5, 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Прийняти визнання позову відповідачем ОСОБА_2 у справі №296/9827/26 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 21.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 06 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення

Суддя В. М. Шкиря