Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/13358/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13358/26

Провадження № 2/161/6654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Гринь О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 27.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200443285 щодо кредитування.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Станом на 20.06.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 13 433,81 грн., з яких: 4 378,14 грн. – заборгованість за кредитом; 9 055,67 грн. – заборгованість за відсотками.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200443285 від 27.01.2016 – 13 433,81 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних – 1 207,94 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 2 937,50 грн. Разом заборгованість становить – 17 579,25 грн.

Виходячи з невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов, поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200443285 від 27.01.2016 у загальному розмірі 17 579,25 грн., яка складається з: суми заборгованості – 13 433,81 грн., суми інфляційних втрат – 2 937,50 грн., суми 3% річних – 1 207,94 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 02.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, враховуючи, що представник позивач не заперечувала щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Судом встановлено, що 27.01.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200443285 щодо кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 4 500,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно заява (оферти) № 200443285 від 27.01.2016: Максимальна ставка по ліміту 58.8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його дії) 90,02 %. Абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24 815,08 грн.

Підтвердженням укладення договору є: заява (оферта) № 200443285 від 27.01.2016; анкета № 2313452 від 27.01.2016; довідка про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200443285 від 27.01.2016 в сумі 13 433,81 грн., з яких: 4 378,14 грн. - заборгованість за кредитом; 9 055,67 грн. - заборгованість за відсотками, (порядковий номер 24813).

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним № 200443285 від 27.01.2016 інфляційних втрат та 3% річних, основна сума заборгованості за договором з 25.02.2019-23.02.2022 становить 1 207,94 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 (набрала законної сили 01.07.2021), апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131 від 29.12.2022, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.2021, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2, закінчено у зв`язку виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в повному обсязі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66491947 від 17.01.2023, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М., виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12.07.2021, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2, закінчено згідно заяви стягувача за вхідним № 23 від 17.01.2023, в якій зазначено, що станом на 23.12.2022 боржником фактично у повному обсязі виконано умови виконавчого документа.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.

Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії (станом на дату розгляду справи вказаний пунк виключений)

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені, оскільки строк дії договору діяв до по 27.01.2019, а тому строк звернення до суду з позовом спливав по 27.01.2022 на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 378,14 грн.

Щодо відсотків за користування кредитом в сумі 9 055,67 грн, то вказана сума не підлягає стягненню з відповідача, оскільки графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, не передбачено обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитом. Суду не було надано доказів законності нарахування такого розміру відсотків, зокрема розрахунку заборгованості. Так, за умовами договору розмір процентної ставки за пільговий період кредитування дорівнює - 0,0001% річних, а графік погашення заборгованості взагалі не містить суми нарахування процентів за користування кредитом.

Таким чином позивачем доведено лише вимогу про стягнення тіла кредиту в розмірі 4 378,14 грн.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно з частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 2 937,50 гри. (13 433,81 x 1.21866444-13 433,81) та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 1 207,94 грн, на підтвердження чого надав відповідний розрахунок заборгованості.

Розглядаючи вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 937,50 грн. та 3% річних у розмірі 1 207,94 грн. за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, суд зазначає.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, вказані суми були обчислені за формулою, де базою для нарахування виступив загальний розмір заборгованості — 13 433,81 грн, який складався як з тіла кредиту (4 378,14 грн), так і з договірних відсотків (9 055,67 грн).

Проте, як встановлено судом вище, нарахування відсотків у розмірі 9 055,67 грн є неправомірним, а загальна сума відсотків — недоведеною.

Відповідно до статі 625 ЦК України, три відсотки річних та інфляційні втрати нараховуються за порушення саме грошового зобов`язання. Штрафні санкції за ст. 625 ЦК України можуть нараховуватися виключно на суму основного правомірного боргу — реального тіла кредиту, що становить 4 378,14 грн.

Суд відхиляє розрахунок позивача та, застосовуючи наданий самим же позивачем зведений індекс інфляції за вказаний період (1.21866444) та кількість днів прострочення, проводить власний правильний розрахунок:

Розрахунок правомірних інфляційних втрат: базою нарахування є тіло кредиту — 4 378,14 грн. (4 378,14 х 1,21866444 – 4 378,14 = 957,34 грн.).

Розрахунок правомірних 3% річних: базою нарахування є виключно тіло кредиту — 4 378,14 грн. За період з 25.02.2019 по 23.02.2022 (1095 днів прострочення) сума становить: (4 378,14 х 3% х 1095)/365 = 394,02 грн.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач та відповідач, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 200443285 від 27.01.2016 у загальному розмірі 5 729,50 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту — 4 378,14 грн; суми інфляційних втрат за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 — 957,34 грн; суми 3% річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 — 394,02 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив вимоги лише частково (на 32,59 %), то з відповідача слід стягнути 867,68 грн.

Крім цього, паозивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У своїй постанові від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Позивач заявив до стягнення 7 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024, додаткову угоду №26 від 15.02.2024, детальний опис робіт (наданих послуг). Такі витрати складаються з сум: 7 000,00 грн. - підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості.

З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони позивача та стягнення з відповідача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2 281,80 грн.

Керуючись ст. 265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200443285 від 27 січня 2016 року в розмірі 5 729 (п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 80 копійок.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»(адреса: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ 44280974).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Повне рішення суду складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь