Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №155/1115/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1115/26

Провадження №2/155/880/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання – Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі засідань в місті Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пікун Іван Адамович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

30 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пікун Іван Адамович звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 300000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01 липня 2025 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у позику в розмірі 300000,00 гривень. Факт отримання вказаних коштів підтверджується розпискою від 01 липня 2025 року, яка була написана ОСОБА_2 власноруч. Кошти позичальник зобов`язався повернути до 01 червня 2026 року. Однак, на час подачі позовної заяви кошти відповідач не повернув. Оскільки позичальник порушив умови договору, вчасно не повернув отримані в позику кошти, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, звернувся до суду за примусовим стягненням суми боргу.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 300000,00 гривень та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 3000,00 гривень.

Відзив на позов

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 30 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилися, 30 вересня 2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився, 28 вересня 2026 року відповідач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховучи визнання заявленого позову відповідачем, суд вважає можливим ухвалити рішення по суті в підготовчому засіданні. Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом із письмової розписки від 01 липня 2025 року, встановлено, що . ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень в якості безвідсоткової позики, які зобов`язався повернути до 01 червня 2026 року.

Пред`являючи даний позов, представник позивача зазначив, що у визначений договором строк відповідач борг не повернув, що зумовлює необхідність захисту порушених прав позивача.

Факт укладення договору позики між сторонами та факт отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов цього договору підтверджується особистою розпискою ОСОБА_2 від 01 липня 2025 року. Розписка складена рукописом та підписана ОСОБА_2 як отримувачем коштів.

Зміст розписки, наданої позивачем, містить зобов`язання повернути позику у визначений термін, а тому засвідчує не лише факт отримання коштів відповідачем від позивача, а й зобов`язання їх повернення із конкретно визначеним терміном.

Таким чином, розписка, яка міститься в матеріалах справи, у повному обсязі підтверджує, що між позивачем і відповідачем склалися правовідносини за договором позики. Виходячи з дійсного змісту та достовірності документа підтверджується факт укладення договору позики і його умови.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 за борговою розпискою від 01 липня 2025 року не виконав, борг в сумі 300000,00 гривень останньому не повернув. Про існування боргу свідчить наявність у позивача оригіналу боргової розписки. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, квитанції РМ-45827 від 26 червня 2026 року, за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3000,00 гривень.

Керуючись ст. 4, 5, 10, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 265 ЦПК України, ст. 526, 527, 533, 625 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пікун Іван Адамович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за борговою розпискою від 01 липня 2025 року в сумі 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторонами у справі є:

позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.