Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №149/4208/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 149/4208/25

Провадження № 22-ц/820/1285/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року (суддя Олійник А.О.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.11.2024 відповідачка уклала із ТОВ «Лінеура Україна» договір № 5135871 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким отримала грошові кошти у розмірі 6000 грн строком на 360 днів, з умовою сплати відсотків за користування кредитом у визначених цим договором розмірах.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в розмірі 6000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки.

31.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачкою, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», загальна сума заборгованості – 22677,71 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 5999,99 грн, заборгованість за процентами 13677,72 грн, штрафні санкції 3000 грн.

З огляду на те, що станом на дату укладання договору факторингу від 31.07.2025 №31/07/25, строк дії договору № 513587 від 25.11.2024 не закінчився, новим кредитором здійснено нарахування процентів у межах погодженого строку на суму 6720 грн.

Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду виникла заборгованість в розмірі 29397,71 грн, з яких: 5999,99 грн заборгованість за основним боргом; 13677,72 грн нараховані проценти первісним кредитором, 6720 грн - нараховані проценти позивачем, штрафні санкції – 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прострочену заборгованість за договором № 5135871 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 листопада 2024 року у розмірі 26337,71 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5999,99 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором 13677,72 грн, заборгованість за процентами, нарахованими позивачем - 6660 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 2170,22 грн сплаченого судового збору та 4479, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 6649,72 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не застосував пряму, спеціальну та обов`язкову норму, а саме пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За змістом вказаного пункту, законодавець прямо поширює пільгу щодо сплати відсотків на дружин (чоловіків) військовослужбовців.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який мобілізований 03 травня 2022 року відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/22 та проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Кредитний договір № 5135871 укладено 25 листопада 2024 року, а тому, пільга щодо ненарахування процентів діяла вже на момент підписання договору та протягом усього строку його дії.

З огляду на вищевикладене, вважає, що ТОВ «Лінеура Україна», як і позивач, не мали законного права нараховувати проценти з 25.11.2024.

А тому, на думку скаржниці, проценти у розмірі 13 677,72 грн, нараховані первісним кредитором та проценти у розмірі 6 660,00 грн, нараховані позивачем після відступлення права вимоги, є незаконними та не підлягають стягненню.

Крім цього, вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не є стороною кредитного договору № 5135871 і не набуло права самостійно нараховувати нові проценти після 31 липня 2025 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» вказує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах стоку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за сумою основного боргу не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не виконувались зобов`язання за кредитним договором щодо сплати процентів належним чином, що є підставою для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що 25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5135871 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язався надати відповідачці кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 6000 грн шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідачка, в свою чергу, зобов`язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Вказаний договір підписано 25.11.2025 о 20:29:23 відповідачкою з використанням електронного підпису Х879.

Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати платежів зі сплати процентів кожні 20 днів (п. 1.3 договору).

Процентна ставка фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.4, 1.4.1 договору).

Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо Клієнт до 14.12.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.4.2 договору).

Денна процентна ставка за договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,95% (п. 1.4.2 договору).

Денна процентна ставка за договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% (п. 1.4.1 договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачці у паспорті споживчого кредиту (а.с.78-79).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 5135871 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 110 на звороті).

ТОВ «ПейТек» на підставі договору про переказ коштів повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішне перерахування 25 листопада 2024 року о 20 год 30 хв на платіжну карту № НОМЕР_2 коштів у сумі 6000 грн (а.с. 91). Факт зарахування кредитних коштів підтверджується також повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», наданим на виконання ухвали суду першої інстанції.(а.с. 146).

31.07.2025 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 31/07/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, які належать ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який є додатком 1 до договору.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 під № 607 в реєстрі боржників значиться боржник ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , кредитний договір № 5135871.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 513587 від 31.07.2025, станом на 31.07.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 22677,71 грн, з яких: 5999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 13677,72 грн заборгованість за процентами, 3000 штрафні санкції.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором №513587 від 25.11.2025, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у сумі 6720 грн за період з 01.08.2025 по 20.11.2025.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, сторони уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Отже, кредитор та відповідачка у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Цей факт не заперечується відповідачкою.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості, первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» нараховувало відсотки за користування кредитом за період кредитування - з 25 листопада 2024 року по 31 липня 2025 року, новий кредитор ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» також нараховувало відсотки за користування кредитом за період кредитування - з 01 серпня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

Відповідно до п. 14 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент укладання кредитного договору та нарахування відсотків), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (відповідачка) 18.10.2024 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.10.2024.

Відповідно до довідки Державної прикордонної служби України від 03.05.2022 № 12/641, молодший сержант ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України з 03.05.2020.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_6 від 15.08.2025 за № 08/6957/26-Вн сержант ОСОБА_2 з 20.05.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .

Відтак, приписи ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються на відповідачку.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитом слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, слід змінити розподіл судових витрат та зменшити суму судового збору, який стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», до 494,41 грн.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2513,72 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків у розмірі 20337,72 грн відмовити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року в частині визначення загальної суми заборгованості за договором № 5135871 від 25.11.2024, судового збору та витрат на правничу допомогу, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором до 5999,99 грн, судового збору до 494,41 грн, витрат на правничу допомогу до 1020,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 2513,72 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай