Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №674/1465/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1465/26

Провадження № 22-ц/820/2221/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Барателі Д.Т.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви вказувала, що за нею та її сином ОСОБА_2 було зареєстровано по частки жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178,70 кв.м., житлової площі 74,9 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності, виданого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою АВА №025961, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2101 від 07.05.1999, зареєстрованого Бахмутським бюро технічної інвентаризації право спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності № 1-2101 від 07.05.1999 та записаний у реєстраційну книгу за № Б-1259 від 17.09.2002.

26.03.2026 з метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона звернулась до державного реєстратора про проведення реєстраційних дій, проте, державним реєстратором відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо належної їй частки житлового будинку.

Вказувала, що державним реєстратором було направлено запит до КП «Бахмутське БТІ» щодо отримання інформації про наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013. Однак, протягом більш ніж 30 днів відповіді на запит державним реєстратором не отримано.

Через бойові дії на м.Бахмут та Бахмутському районі неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що вказаний будинок належить заявниці на праві спільної часткової власності, проте своєчасно вона не зареєструвала його у встановленому законом порядку після 01.01.2013, тому будь-які відомості про право власності на житловий будинок відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного вище, просила суд встановити факт володіння ОСОБА_1 спільною частковою власністю у розмірі частки жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178,70 кв.м., житловою площею 74,90 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності від 07.05.1999, виданого Першою Артеміфвською державною нотаріальною контрою АВА №025961, зареєстрованого в реєстрі за №1-2101, зареєстрованого Бахмутським бюро технічної інвентаризації право частини спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 07.05.1999 записаного в реєстраційну книгу за №Б-1259 від 17.09.2002.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника заявника – адвоката Наталюка Н.М. про витребування доказів відмовлено. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої дії її представник – адвокат Наталюк Н.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, оскільки суд неправильно визначив зміст та правову природу заявленої вимоги, не врахував фактичний предмет звернення ,наведений у самій заяві, безпідставно ототожнив необхідність підтвердження раніше зареєстрованого речового права з виникненням спору про право, а також відмовив у витребуванні доказу, який безпосередньо стосується обставин, на яких ґрунтується заява. Унаслідок цього суд передчасно застосував ч. 6 ст. 294 ЦПК України. Вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд не врахував, що через бойові дії, руйнування м. Бахмут та с. Кліщіївки й релокацію документації БТІ отримати архівне підтвердження в адміністративному порядку фактично неможливо.

При цьому зауважує, що прохальна частина заяви не містила вимоги про визнання права власності, усунення права іншого співвласника чи позбавлення будь-якої особи права. Просилася лише фіксація юридично значущої обставини — факту володіння 1/2 часткою на праві спільної часткової власності на підставі конкретного правовстановлюючого документа та попередньої реєстрації БТІ.

Зазначає, що суд, залишаючи заяву без розгляду, виходив із того, що заявниця фактично прагне визнати за собою право власності. Проте, такий висновок не відповідає змісту заяви. Суд не може замінити заявлену вимогу іншою вимогою лише тому, що встановлення факту в майбутньому створить можливість державної реєстрації права.

Вважає, що суд помилково застосував п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995, при цьому не врахував, що проблема полягає не у втраті правовстановлюючого документа, а у неможливості підтвердити його історичну реєстрацію БТІ для цілей державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме тому механічне застосування п. 17 постанови № 5 до цієї справи є неправильним.

Вказує, що відмова у витребуванні доказів порушила принцип повного з`ясування обставин та призвела до передчасного висновку про неможливість розгляду заяви в окремому провадженні.

Зауважує, що заявниця звернулася не для набуття нового права власності, а для судового підтвердження юридично значущої обставини щодо 1/2 частки, яка, за її твердженням, була набута та зареєстрована до 01.01.2013. Вона вже використала адміністративний механізм державної реєстрації, але отримала відмову через відсутність архівної відповіді БТІ.

Звертає увагу, що суд не встановив реального спору про право, не дослідив ключовий доказ, відмовив у його витребуванні та на цій неповній доказовій основі зробив висновок про необхідність позовного провадження, проте такий підхід є передчасним.

З огляду на викладене вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви з вирішенням питання про витребування та дослідження архівних відомостей БТІ.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року повернуто апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року в частині залишення заяви без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала в частині залишення заяви без розгляду не відповідає.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця вже є власницею належної їй частки будинку, а встановлення факту володіння цим майном на праві власності в порядку окремого провадження є безпредметним. Разом із тим, зі змісту заяви вбачається, що заявниця, посилаючись на відмову державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій, недоведеність попередньої реєстрації свого права та наявність іншого співвласника частки будинку, прагне в судовому порядку підтвердити (визнати) за собою право спільної часткової власності на 1/2 частку будинку з метою подальшої державної реєстрації цього права. Отже, під виглядом встановлення факту, що має юридичне значення, заявлено вимогу, вирішення якої пов`язане зі спором про право, а тому вона підлягає розгляду не в порядку окремого, а в порядку позовного провадження.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВА №025959 від 07 травня 1999 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах належить спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яке складається з частини житлового будинку з надвірними спорудами та побудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, розміром 0,1961 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; легкового автомобіля марки М-412 1977 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; грошових внесків з належними до них процентами в Ощадному банку № 21/066 міста Артемівська рахунок №3038. (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 належить право власності на частки в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - житлового будинку з надвірними спорудами та побудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . (а.с.10).

Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Дунаєвецької міської ради №84896687 від 19.05.2026, відмовлено ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій права спільної часткової власності на частини житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованого права спільної часткової власності за ОСОБА_1 (а.с.14).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В силу частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як передбачено частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають із цивільних правовідносин, тобто особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Одним із видів цивільного судочинства є окреме провадження, в якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові від 20 листопада 2024 року (справа №179/986/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові від 20 вересня 2021 року (справа №638/3792/20) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду наголосив, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У заяві ОСОБА_1 просила суд встановити факт володіння спільною частковою власністю у розмірі частки жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 з метою державної реєстрації прав на неї.

При цьому, Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області та ОСОБА_2 , як заінтересовані особи, письмових заперечень щодо заявлених вимог до суду не направляли, не вказували на існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням права власності ОСОБА_1 на належну їй частку у будинку.

З огляду на те, що справи окремого провадження розглядаються судом без додержання положень щодо змагальності та меж судового розгляду, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право власності ОСОБА_1 на частку в житловому будинку та надвірних спорудах є передчасним.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що вимоги заявниці не можуть бути способом захисту її прав та інтересів, встановлення такого факту не передбачено положеннями ст. 315 ЦПК України, вказані вимоги не слід розглядати у порядку будь-якого судочинства.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції в частині залишення заяви без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, задовольнити.

Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05 серпня 2026 року в частині залишення заяви без розгляду скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай