Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №689/1233/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1233/26

Провадження № 33/820/643/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Томчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , начальника обліково- операційного відділення військової частини НОМЕР_1 , військове звання – підполковник,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

За постановою суду, підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою – тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу-начальник відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 (точне місце знаходження не вказується з метою забезпечення безпеки під час воєнного стану), діючи в умовах особливого періоду, недбало поставився до військової служби, та неналежно виконав свої службові обов`язки, діючи всупереч вимогам ст. 11, 16, 108 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 4 тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України, пункту 27 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.12.2018 № 1451/32903, допустив недбале ставлення до військової служби, зокрема 11.05.2026 року не підготував та не скерував доповідь військової частини НОМЕР_1 до Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням — ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо самостійного повернення до військової частини НОМЕР_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Як наслідок, не направлення підполковником ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доповіді про факт повернення солдата ОСОБА_2 призвело до порушення встановленого порядку обліку особи, яка самовільно залишила військову частину в умовах особливого періоду, та унеможливило своєчасне виключення відомостей про неї з розшукової бази інформаційно-комунікаційної системи «ІКС ОП», що потягло за собою невиправдані затрати сил та засобів підрозділів ВСП на розшук особи, яка фактично вже прибула до розташування, а також викривило дані бойового та чисельного обліку усього підрозділу перед вищим командуванням. Окрім того, штучне збереження за солдатом статусу «в розшуку» в базах даних «ІКС ОП» згенерувало реальні передумови для його безпідставного затримання патрулями чи на блокпостах, обмеження конституційних прав та зриву виконання поточних завдань службовцем, який добровільно повернувся до строю, що у сукупності призвело до дезорганізації системи військового управління, підриву військової дисципліни підрозділу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військовою службовою особою до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року та закрити провадження у справі щодо нього за ч.2 ст.172-15 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що не заперечує фактичних обставин, пов`язаних із фактом не направлення відповідної доповіді до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений строк та не змінює своєї позиції щодо визнання цього факту.

Разом з тим, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не дослідив чи мав ОСОБА_1 суб`єктивну можливість усвідомити покладення на нього конкретного обов`язку звітування перед ВПС з огляду на нетривалий строк перебування на новій посаді т.в.о. заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення – на дату інкримінованого діяння виконував обов`язки лише 11 днів.

ОСОБА_1 допущене порушення не було наслідком свідомого недбалого ставлення до служби, а сталося через відсутність досвіду та кваліфікації.

Недоведеність суб`єктивної сторони правопорушення (недбалості) та об`єктивної сторони виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

У мотивувальній частині постанови суд першої інстанції обмежився переліком документів, наявних у справі без аналізу їх змісту.

Протокол про адміністративне правопорушення №34 від 09.07.2026 містить суперечливі відомості щодо підстави тимчасового виконання ОСОБА_1 обов`язків заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення, у ньому зазначені різні накази.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду (колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ) від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к, у якій суд відніс до обставин, що підлягають обов`язковому дослідженню, тривалість перебування особи на посаді, її досвід, кваліфікацію та професійну підготовку.

Матеріали справи не містять даних про проведення з ОСОБА_1 інструктажу чи ознайомлення з конкретним порядком взаємодії з Військовою службою правопорядку за новою посадою.

Заслухавши пояснення особи. яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга нге підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах.

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 34 від 09.07.2026 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою – тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу-начальник відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_2 (точне місце знаходження не вказується з метою забезпечення безпеки під час воєнного стану), діючи в умовах особливого періоду, недбало поставився до військової служби, та неналежно виконав свої службові обов`язки, діючи всупереч вимогам ст. 11, 16, 108 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 4 тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України, пункту 27 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.12.2018 № 1451/32903, допустив недбале ставлення до військової служби, зокрема 11.05.2026 року не підготував та не скерував доповідь військової частини НОМЕР_1 до Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням — ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо самостійного повернення до військової частини НОМЕР_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Як наслідок, не направлення підполковником ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доповіді про факт повернення солдата ОСОБА_2 призвело до порушення встановленого порядку обліку особи, яка самовільно залишила військову частину в умовах особливого періоду, та унеможливило своєчасне виключення відомостей про неї з розшукової бази інформаційно-комунікаційної системи «ІКС ОП», що потягло за собою невиправдані затрати сил та засобів підрозділів ВСП на розшук особи, яка фактично вже прибула до розташування, а також викривило дані бойового та чисельного обліку усього підрозділу перед вищим командуванням. Окрім того, штучне збереження за солдатом статусу «в розшуку» в базах даних «ІКС ОП» згенерувало реальні передумови для його безпідставного затримання патрулями чи на блокпостах, обмеження конституційних прав та зриву виконання поточних завдань службовцем, який добровільно повернувся до строю, що у сукупності призвело до дезорганізації системи військового управління, підриву військової дисципліни підрозділу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військовою службовою особою до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення № 34 від 09.07.2026, у якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с. 1-7), витягом з наказу № 98 від 31 березня 2026 року (а.с. 10), витягом з наказу № 28 від 25 січня 2025 року (а.с. 11), витягом з наказу № 131 від 30 квітня 2026 року (а.с. 12), витягом з наказу № 146 від 14 травня 2026 року (а.с. 13), копією тимчасового алгоритму дій посадових осіб від 8 серпня 2025 року (а.с. 14-17), повідомленням військової частини НОМЕР_2 від 10 травня 2026 року (а.с. 18), повідомленням про прибуття військовослужбовця до батальйону резерву в/ч НОМЕР_2 від 11.05.2026р. (а.с. 19), витягом з наказу № 144 від 12 травня 2026 року (а.с. 20), повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 11 травня 2026 року (а.с. 21), повідомленням командира в/ч НОМЕР_1 від 11 травня 2026 року (а.с. 23), поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 24-25).

Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, які є належними, допустимими та достатніми доказами для прийняття рішення та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечуючи фактичних обставин, пов`язаних із фактом не направлення відповідної доповіді до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений строк та не змінюючи своєї позиції щодо визнання цього факту, вказує, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не дослідив чи мав ОСОБА_1 суб`єктивну можливість усвідомити покладення на нього конкретного обов`язку звітування перед ВПС з огляду на нетривалий строк перебування на новій посаді т.в.о. заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення; ОСОБА_1 допущене порушення не було наслідком свідомого недбалого ставлення до служби, а сталося через відсутність досвіду та кваліфікації; недоведеність суб`єктивної сторони правопорушення (недбалості) та об`єктивної сторони виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

На такі твердження апеляційний суд зазначає наступне.

Санкція ч.2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду

Недбале ставлення до військової служби це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності.

З суб`єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.

Об`єктивна сторона недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі №185/12161/15-к вказав що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

З матеріалів справи видно, що підполковник ОСОБА_1 є військовою службовою особою, та перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу-начальник відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , є суб`єктом відповідальності за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,

Згідно письмових пояснень, наданих 08 липня 2026 року щодо виконання вимог алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 пояснив, що доповідь з військової НОМЕР_3 до Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням – ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо самостійного повернення військовослужбовця ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину не відпрацьовано та не направлено.

З 01.05.2026 по 15.05.2026 ОСОБА_1 виконував обов`язки заступника командира військової частини з ППП згідно наказу командира НОМЕР_4 від 30.04.2026 №131.

Повідомив, що 11.05.2025 у зв`язку із службовим завантаженням, ним, як т.в.о. заступника КЧ з психологічної підтримки персоналу, не здійснено направлення відповідного повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вину у вказаному визнав.

Також вказав, що йому відомі вимоги Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.12.2018 №1451/32903, а також вимоги тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний з вищевказаною Інструкцією №1451/32903 та тимчасовим алгоритмом дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України. який визначає порядок дій посадових осіб Збройних Сил України стосовно прийому військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували, і військову службу яким не призупинено та повернулися для проходження військової служби у визначені Міністерством оборони України військові частини.

А тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять даних про проведення з ОСОБА_1 інструктажу чи ознайомлення з конкретним порядком взаємодії з Військовою службою правопорядку за новою посадою.

З урахуванням викладеного, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суд не дослідив чи мав ОСОБА_1 суб`єктивну можливість усвідомити покладення на нього конкретного обов`язку звітування перед ВПС, на нетривалий строк перебування на новій посаді т.в.о. заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення, відсутність досвіду та кваліфікації, суд апеляційної інстанції розцінює, як спосіб захисту від пред`явленого звинувачення.

Під час розгляду справи як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді ОСОБА_1 не надав доказів того, що він не мав реальної можливості діяти у спосіб визначений ст. 11, 16, 108 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пункту 4 тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України, пункту 27 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.12.2018 № 1451/32903.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи про те, що протокол про адміністративне правопорушення №34 від 09.07.2026 містить суперечливі відомості щодо підстави тимчасового виконання ОСОБА_1 обов`язків заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення, у ньому зазначені різні накази.

Протокол про адміністративне правопорушення № 34 від 09.07.2026 відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить усі необхідні відомості зазначені у цій статті.

У протоколі зазначений наказ командира військової частини НОМЕР_1 №131 від 30.04.2026, яким на підполковника ОСОБА_1 , начальника обліково-операційного відділення покладено тимчасове виконання обов`язків заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу.

У протоколі також міститься посилання на наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 146 від 14.05.2026 про призначення тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу – начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , проте з наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини від 14.05.2026 №146 вбачається, що у вказаному наказі зазначено, зокрема, що підполковнику ОСОБА_1 повернутися до виконання обов`язків начальника обліково-операційного відділення.

Така невідповідність не свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, у протоколі, зокрема, зазначені місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення № 34 від 09.07.2026 відносно ОСОБА_1 є належним та допустимим доказом узгоджується з іншими дослідженими судом доказами та у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП.

Постанова суду є законною і підстав для її скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Володимир БАРЧУК