Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №457/1001/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/1001/26 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 33/811/1576/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Ревут Світлани Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 3 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення

-за ст. 124 КУпАП – у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;

- за ч. 4 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 24 травня 2026 року о 18 год. 44 хв., у м. Трускавець по вул. Стебницькій, керуючи транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Івасюка при виконанні обгону не впевнився у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Citroen Cactus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попутно і повертав на вул. Івасюка, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б ПДР України.

Окрім цього, ОСОБА_1 , 24 травня 2026 року о 20 год 08 хв у м. Трускавець по вул. Городище, 24, вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення огляду з метою встановлення стану сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (є) ПДР України.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не повно з`ясовано обставини справи, не враховано вимоги ст. 33 КУпАП.

Наголошує, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Повідомляє, що він на протязі двох років перебував у полоні, у зв`язку з чим перебуває у важкому психологічному та стресовому стані, через що не мав можливості відстежувати судовий процес та захищати свої права.

Зазначає, що судом не витребувано повних даних щодо ДТП, не допитано свідків, не надано оцінки діям іншого учасника ДТП.

Повідомляє, що залишення місця ДТП було зумовлено критичним психологічним станом.

Наголошує, що висновки суду про вживання алкоголю після ДТП ґрунтуються на припущеннях, а в матеріалах справи відсутні докази, висловлення законної вимоги пройти огляду на стан сп`яніння.

21 вересня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності.

25 вересня 2026 року в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не прибув, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Ревут С.М., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Пунктом 2.3 б ПДР України, встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Частиною 4 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до п. 2.10 Є ПРДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №674567 від 24 травня 2026 року (а.с. 3), з якого встановлено, що 24 травня 2026 року о 20 год 08 хв у м. Трускавець по вул. Городище, 24, вживав алкогольні напої після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення огляду з метою встановлення стану сп`яніння;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №674555 від 24 травня 2026 року (а.с. 37) з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 24 травня 2026 року о 18 год. 44 хв., у м. Трускавець по вул. Стебницькій, керуючи транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті з вул. Івасюка при виконанні обгону не впевнився у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «Citroen Cactus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попутно і повертав на вул. Івасюка, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлено різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови, від огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови, від проходження огляду в медичному закладі водій відмовився:

- інформації зі схеми місця ДТП від 24 травня 2026 року (а.с. 40), на якій відображено місце події, та розміщення транспортного засобу, дорожня обстановка, завдані пошкодження автомобілеві та місце зіткнення;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24 травня 2026 року (а. с. 41), відповідно до яких вона керувала автомобілем «Citroen Cactus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Трускавці по вул. Стебницькій, 23. Під час виконання маневру повороту її автомобіль обігнав автомобіль «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку та здійснив зіткнення з її транспортним засобом.

-рапортом старшого сержанта поліції Ю Гнатіва (а.с. 4), з якого вбачається, що працівниками поліції встановлено, що на перехресті вул. Івасюка та Стебницька у м. Трускавець водій автомобіля «Ауді» здійснив зіткнення з автомобілем «Citroen Cactus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП. Уподальшому автомобіль «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 4, куди він направився після ДТП. Також під час опитування у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови), у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився та зазначив, що алкогольні напої вживав після ДТП;

-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано момент ДТП, яка відбулася на перехресті вул. Івасюка та Стебницька у м. Трускавець, за участі автомобіля «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив зіткнення з транспортним засобом «Citroen Cactus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Також на відео зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 під час якого йому повідомлено, що він підозрюється у вчиненні ДТП, роз`яснено права та обов`язки, окрім того водій зазначив, що вживав алкоголь після ДТП, відмовився від огляду, про що поставив свій підпис в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, також на відео зафіксовано процедуру ознайомлення водія з адміністративними матеріалами.

Твердження апелянта, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, апеляційний суд розцінює критично, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , був своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, залучив до участі в розгляду справи адвоката Ревут С.В., яка представляла його інтереси в суді першої та апеляційної інстанції.

Твердження апелянта, що він на протязі двох років перебував у полоні, у зв`язку з чим перебуває у важкому психологічному та стресовому стані, через що не мав можливості відстежувати судовий процес та захищати свої права, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі не впливають на кваліфікацію його дій та не звільняють його від адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не витребувано повних даних щодо дорожньо-транспортної пригоди та не надано оцінки діям іншого учасника ДТП, є безпідставними, оскільки судом належним чином досліджено та оцінено долучені до матеріалів справи докази, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, зокрема схему місця ДТП та відеозапис події, на підставі яких судом першої інстанції встановлено обставини ДТП та надано відповідну правову оцінку діям учасників події. Що стосується посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не допитано свідків, то такі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки клопотань про виклик та допит свідків під час розгляду справи заявлено не було, а в протоколах про адміністративні правопорушення відсутня інформація про встановлених на місці події свідків.

Покликання апелянта на те, що висновки суду про вживання алкоголю після ДТП ґрунтуються на припущеннях, а в матеріалах справи відсутні докази, висловлення законної вимоги пройти огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано, що водій ОСОБА_1 визнав, що вживав алкоголь після ДТП, окрім того до матеріалів справи долучено актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6), з яких вбачається, що у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а від огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку він відмовився.

Аргументи апелянта, що залишення місця ДТП було водієм ОСОБА_1 зумовлено критичним психологічним станом, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в межах даного провадження йому не ставиться в провину ст. 122-4 КУпАП, а саме залишення місця ДТП.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ст. 124 , ч. 4 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинені ним правопорушення є одними із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішими порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 3 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.