Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №456/4377/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/4377/26 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 33/811/1560/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Хамуляка Миколи Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Хамуляка Миколи Михайловича на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, без конфіскації транспортного засобу «iScooter», який належить ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 21 липня 2026 року о 18 год. 33 хв. у м. Стрий по вул. Сколівська, 13, Львівської області, керував електросамокатом марки «iScooter» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Порушення вчинене двічі повторно протягом року, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Хамуляк М.М.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваною постановою сторона захисту не погоджується, висновки суду сформовані на основі доказів до яких захисник не отримав доступу, окрім того судом проігноровано клопотання адвоката про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд справи праведно у відсутності адвоката та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Наголошує, що стороні захисту не надано належної можливості ознайомитися з відеозаписами події.

Зазначає, що у оскаржувані поставні перелічено докази, без розкриття їх змісту, не перевірено доказів, якими обґрунтовується кваліфікація вчиненого правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Звертає увагу, що судом першої інстанції допущено порушення права на захист.

24 вересня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Хамуляка М.М. у яких він зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано причину зупинки ОСОБА_1 , даний відеозапис не є безперервний та на початковому етапі є неповним, оскільки зображення перекривається форменим одягом працівника поліції.

24 вересня 2026 року адвокат Хамуляк М.М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, призначеному на 15 год. 30 хв. 25 вересня 2026 року в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Розглянувши клопотання адвоката Хамуляка М.М., про відкладення розгляду справи, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, які не навели достатніх підстав для відкладення розгляду справи призначеної на 11 год 30 хв. 25 вересня 2026 року, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні даного клопотань слід відмовити.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Частиною 3 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за дії, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725462 від 21 липня 2026 року (а.с. 2) відповідно до якого ОСОБА_1 , 21 липня 2026 року, о 18 год. 33 хв. у м. Стрий по вул. Сколівська, 13, Львівської області, керував електросамокатом марки «iScooter» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння він відмовився;

-інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакція (а.с. 4), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі він відмовився;

-довідкою полковника поліції ОСОБА_3 (а.с. 6), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , двічі на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а саме постановою від 14 квітня 2026 року та 20 квітня 2026 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області справа №456/1055/2026 та №456/1471/26;

- рапортом сержанта поліції І. Стефанюка (а.с. 7), відповідно до якого працівниками поліції зупинено електросамокат «iScooter», під керуванням ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», під час спілкування у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме поведінка, яка не відповідала обстановці, тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився, у встановленому законом порядку, після чого патрульними роз`яснено водію права та обов`язки, відсторонено його від керування транспортним засобом;

-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух і зупинку електросамоката «iScooter», під керуванням водія ОСОБА_1 (керував транспортним засобом не маючи шолому), опитування водія ОСОБА_1 , під час якого йому повідомлено про відеофіксацію події, виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, окрім того він зазначав, що вживав пиво, у зв`язку із чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився, також патрульними роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, повідомлено, що будуть складено адміністративні матеріали, відсторонено його від керування транспортним засобом.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення

За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №725462 від 21 липня 2026 року, а саме рух та зупинку транспортного засобу «iScooter» під керування ОСОБА_1 , опитування водія під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення та його відсторонення від керування транспортним засобом.

Твердження адвоката про те, що він не був належним чином ознайомлений з матеріалами судової справи, апеляційний суд розцінює критично, оскільки заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, спрямованих на зволікання з розглядом справи, а також максимально використовувати передбачені внутрішнім законодавством засоби для сприяння своєчасному розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, із заявою про ознайомлення з матеріалами справи адвокат Хамуляк М.М. звернувся 26 серпня 2026 року (а. с. 14), водночас до початку судового розгляду для ознайомлення з матеріалами справи не прибув, а клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами не подавав. За таких обставин посилання адвоката на неналежне ознайомлення з матеріалами справи не може бути визнано обґрунтованим.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання адвоката про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, апеляційний суд розцінює критично, оскільки, як убачається з матеріалів справи, зазначене клопотання надійшло до суду першої інстанції 27 серпня 2026 року о 10 год 57 хв., тобто вже після розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений по час та місце розгляду справи (а.с. 10-11), клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, що судом першої інстанції допущено порушення права на захист, розглянуто справу проведено у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Хамуляка М.М., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Хамуляка Миколи Михайловича – без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.