Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №944/5383/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5383/25 Головуючий у 1 інстанції: Матвіїв І.М.

Провадження № 33/811/1578/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Венерського Олександра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Венерського Олександра Сергійовича на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 27 вересня 2025 року о 10:15:00 год., в м. Яворів по вул. В. Передмістя, 148, Яворівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito» д.р.н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Венерський О.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факту керування транспортним засобом.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , а відеозапис не відображає моменту руху транспортного засобу.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки наведеної адвокатом судової практики, порушено принци презумпції невинуватості, не спростовано доводи сторони захисту наведені у клопотанні про закриття провадження.

Наголошує, що рапорт працівника поліції є недопустимим доказом, оскільки патрульний є зацікавленою особою, окрім того зазначає, що в часі складання процесуальних документів та відеозаписі події є розбіжності.

Повідомляє, що працівниками поліції порушено порядок фіксації відмови водія від огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в акті огляду відсутні підписи двох свідків та ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене на 25 вересня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не прибув, адвокат Венерський О.С. просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Венерського О.С., який не заперечував проти розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз переставлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466402 від 27 вересня 2025 року (а.с 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 27 вересня 2025 року о 10:15:00 год., в м. Яворів по вул. В. Передмістя, 148, Яворівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito» д.р.н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5814795 від 27 вересня 2025 року (а.с. 3), відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.4 ПДР України;

- інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різки запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя)у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від якого він відмовився;

- рапортом працівника поліції (а.с. 6) з якого встанволено, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito» д.р.н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням ПДР України, під час опитування в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різки запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя), запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого він відмовився;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи та дослідженим судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , під час якого він підтвердив, що виконував функції водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito» д.р.н НОМЕР_1 та рухався в с. Старичі, після чого працівниками поліції виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння (різки запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у подальшому водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, зазначив, що вживав алкоголь день перед тим. Окрім того, на відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції повідомлено водію причину зупинки транспортного засобу (п. 8.4 ПДР України), відсторонив його від керування транспортним засобом, після чого ознайомив його з протоколом про адміністративне правопорушення.

Твердження апелянта, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , відеозапис не відображає моменту руху транспортного засобу, апеляційний суд розцінює критично, оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів справи зафіксовано, що патрульні повідомили ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу (порушення п. 8.4 ПДР України), зазначена інформація підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5814795 від 27 вересня 2025 року (а.с. 3), окрім того водій зазначав, що здійснював рух транспортним засобом у с. Старичі.

Апеляційний суд відхиляє, аргументи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факту керування транспортним засобом.

Твердження апелянта, що працівниками поліції порушено порядок фіксації відмови водія від огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в акті огляду відсутні підписи двох свідків та ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Згідно із ч. 2 ст. 266 КУпАП Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 1 розділу Х «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі», затверджену наказом МВС від 7 листопада 2015 року №1395, передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з матеріалів відеозапису, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки працівниками поліції здійснювалася відео фіксація події на нагрудну бодікамеру, а відеозапис долучено до матеріалів справи.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеній стороною захисту судовій практиці, порушено принцип презумпції невинуватості та не спростовано доводи, викладені у клопотанні про закриття провадження, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, надав їм належну правову оцінку та навів у постанові мотиви. Посилання сторони захисту на судову практику не має наперед визначального значення та підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах, а не на припущеннях, що свідчить про дотримання принципу презумпції невинуватості.

Твердження апелянта, що рапорт працівників поліції є недопустимим доказом, не заслуговують на увагу апеляційного суду

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема пояснення осіб, показання свідків та інші документи.

Рапорт працівника поліції як службовий документ містить відомості про обставини, безпосередньо сприйняті посадовою особою під час виконання службових обов`язків, а відтак може бути використаний судом як джерело доказів та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Сам по собі факт складення рапорту працівником поліції не свідчить про його недопустимість.

Аргументи апелянта, що в часі складання процесуальних документів та відеозаписі події є розбіжності, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дія водія, окрім того факт виготовлення документів зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Венерського О.С., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Яорівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Венерського Олександра Сергійовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.