Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №943/275/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/275/25 Головуючий у 1 інстанції: Кос І. Б

Провадження № 22-ц/811/1501/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 02 квітня 2026 року в складі судді Кос І.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області та Служби в справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та встановлення графіку побачень із ними,-

встановив:

У лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області та Служби в справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та встановлення графіку побачень із ними.

Вимоги обґрунтовує тим, що є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_3 та бабусею дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по материнській лінії.

Рішеннями Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області від 12.09.2022 її онукам надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування та призначено їх опікуном відповідачку ОСОБА_3 , яка є їхньою двоюрідною бабусею, зважаючи на погіршення стану здоров`я у матері дітей ОСОБА_6 та на підставі висновку ЛКК від 09.09.2022 про наявність в матері дітей тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Донька позивачки ОСОБА_7 2,5 роки проживала разом із позивачкою та малолітнім сином ОСОБА_8 у м. Львові, а вона надавала доньці допомогу у вихованні онука. Згодом, після пологів та народження онучки ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_7 поїхала на тимчасове проживання до її сестри ОСОБА_3 , яка проживає в родинному будинку в смт Красне, залишеному після смерті їх батьків. Натомість, малолітній онук ОСОБА_8 залишився проживати разом із позивачкою у м. Львові, яка самостійно займалася його вихованням та доглядом, а із дочкою ОСОБА_7 позивачка спілкувалась по телефону та вона приїжджала двічі на місяць для провідування сина ОСОБА_8 у м. Львові.

Проте, із травня 2022 року дочка ОСОБА_7 перестала виходити на зв`язок та приїжджати до ОСОБА_10 , а її місцезнаходження приховувалося сестрою ОСОБА_3 . Згодом позивачка дізналася про усунення дочки від виховання дітей через погіршення стану здоров`я та призначення сестри ОСОБА_3 опікуном дітей, із чим позивачка категорично не згідна, оскільки її дочка ОСОБА_7 вийшла заміж, народила третю дитину та проживає за місцем роботи свого чоловіка у м. Шостка.

Дітчук- ОСОБА_11 бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками, а сестра ОСОБА_3 чинить їй у цьому перешкоди, не допускає до помешкання дітей у АДРЕСА_1 , вчиняє конфлікти, погрожує фізичною розправою та застосовує до позивачки насильство, а провідування онуків у садочку обмежено відповідним режимом.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що вже із серпня 2024 року вона не бачиться зі своїми онуками. Також позивачка покликається на неналежний догляд опікуном ОСОБА_3 за дітьми, зважаючи на незадовільний стан здоров`я онуків, які часто хворіють та відстають у розвитку.

З метою забезпечення участі бабусі у вихованні своїх онуків, значна відстань від місця проживанням онуків до її місцезнаходження та труднощі її приїзду до дітей із м. Львова до смт Красне, незадовільні умови проживання дітей у її сестри (відсутність газу, опалення та сусідів довкола будинку, близькість до лісу), просить встановити графік побачень із онуками із правом їх ночівлі вдома у позивачки по АДРЕСА_2 , де є всі належні умови для проживання дітей у позивачки.

Просила зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити позивачці перешкоди у спілкуванні та вихованні онуків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення позивачці графіку побачень із онуками, який передбачатиме безперешкодне спілкування з онуками засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram та/або Viber WhatsApp), а також зустрічі з малолітніми онуками один раз на місяць з неділі по п`ятницю до 14:00 год. включно з правом ночівлі дітей у позивачки ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 02 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні онуків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом безперешкодного спілкування з ними засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram та/або Viber WhatsApp), а також визначити їй графік побачень із онуками – кожну останню суботу та неділю місяця з 09:00 години суботи до 18:00 години неділі за місцем проживання дітей в смт Красне Золочівського району Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , непогоджується з оскаржуваним рішенням, зазначає, що її онуки мають право рости у біологічній родини, виховуватися у турботі та любові.

Звертає увагу, що незрозумілим є те, як за оскаржуваним рішенням вона має реалізувати право на проведення часу із внуками, а саме із 09 год 00 хв суботи до 18 год 00 хв неділі, у якому місці спільно перебувати.

Просить про зустрічі дітей з рідною бабусею у м. Львові з неділі по четвер до 12 год 00 у її помешканні.

Зазначає, що через тривалий розгляд справи, згаяно багато часу та діти відстають у розвитку, а опікунка не справляється з цим, не допускаючи її до виховання онуків.

Звертає увагу, що до призначення опікуна, онук ОСОБА_8 ріс із нею та у розвитку випереджав значно своїх ровесників, при цьому, на сьогодні діти мають ряд хвороб та важкі стреси.

Також зазначає, що онук не вимовляє звуки та відвідував логопеда за 10 км від хутора у м. Буськ, при цьому, поліклініка знаходиться на відстані 300м від її помешкання.

Покликаючись на ставлення ОСОБА_3 до її доньки та поширення неправдивої інформації щодо неї, вважає, що ОСОБА_3 не має морального права бути опікуном.

Просить врахувати, що за останні 3,5 роки опікунка не дозволила прийти на день народження дітей чи переночувати у будинку.

Незрозумілим є висновок суду про неналежні умови проживання позивачки, натомість стверджує, що житлові умови за її місцем проживання є набагато кращі, ніж житлові умови опікунки.

Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 02 квітня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 на заперечення таких, а також показання свідка ОСОБА_12 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею, є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд не вбачав будь яких, передбачених законом, підстав для обмеження права позивачки на спілкування та виховання своїх малолітніх онуків, тому на підставі оцінки сукупності досліджених доказів, дійшов висновку, що незважаючи на складні стосунки між сторонами, регулярне спілкування позивачки з онуками, не лише не перешкоджатиме їх нормальному розвитку і вихованню, а буде сприяти підтриманню родинних стосунків та забезпечить всебічний та повноцінний розвиток дітей, оскільки роль родичів старшого покоління у вихованні дітей є надзвичайно важливою. Усунення бабці з боку матері від спілкування з онуками не відповідатиме їх інтересам.

Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_1 бажає спілкуватися зі своїми онуками, брати участь у їх вихованні, проявляє до них свою любов та турботу, тому її порушене право підлягає захисту, шляхом зобов`язання відповідачки ОСОБА_3 не перешкоджати позивачці ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні онуків, відтак необхідно визначити позивачці способи її участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При визначенні способу участі позивачки у вихованні та спілкуванні з онуками суд врахував вік дітей, які є малолітніми ( ОСОБА_13 років і ОСОБА_14 роки), відвідування ними дошкільного навчального закладу; доброзичливе відношення позивачки до дітей і те, що позивачка допомагала доглядати за онуком ОСОБА_8 від його народження та займалася його вихованням раніше, є найближчою після батьків кровною родичкою зі сторони матері, тривала хвороба якої перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Зважаючи на висновок органу опіки та піклування щодо визначення позивачці способу її участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №1135 від 21.03.2025, беручи до уваги право баби на участь в такому вихованні онуків та принцип забезпечення найкращих інтересів дітей, їхній малолітній вік, відстань між місцями проживання баби (м. Львів) та онуків (смт Красне), відвідування ними дитячого садочку «Калинонька» в смт Красне, розкладу дня та інших обставин, що мають істотне значення, суд прийшов переконання про часткове задоволення позовних вимог в частині безперешкодного спілкування позивачки зі своїми онуками засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram та/або Viber WhatsApp), а також визначення позивачці графіку побачень з онуками – кожну останню суботу та неділю місяця з 09:00 години суботи до 18:00 години неділі за місцем проживання дітей в смт Красне Золочівського району Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 , зважаючи на запобігання конфліктних ситуацій між сторонами по справі в присутності дітей, самостійного перебування позивачки зі своїми онуками, що сприятиме підтриманню родинних стосунків та забезпечить всебічний та повноцінний розвиток дітей.

При цьому, суд вважав, що таке вирішення спору між сторонами по справі не є виходом за межі позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та встановлення графіку побачень із ними, а є застосуванням принципу якнайкращих інтересів дітей.

При цьому, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог у частині зустрічей із малолітніми онуками один раз на місяць з неділі по п`ятницю до 14:00 год. включно з правом ночівлі дітей у позивачки ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

В свою чергу, оскільки відповідачка не заперечує проти спілкування позивачки зі своїми онуками та не проти їх зустрічей за місцем проживання дітей, а під час судового розгляду не було встановлено фактів створення нею реальних перешкод у побаченні з онуками, суд вважав, що заявлена позовна вимога про усунення перешкод у спілкуванні з онуками не підлягає до задоволення.

Решта доводів позивачки ОСОБА_1 стосуються її незгоди із призначенням відповідачки ОСОБА_3 опікуном її онуків, однак вони виходять за межі предмету спору в цій справі, тому суд не взяв такі до уваги.

При вирішенні спору суд врахував правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року в справі №199/7566/22 та від 18 листопада 2020 року в справі №759/1382/19.

Також суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно із вимогами ЦПК України колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Слідуючи поданій позовній заяві, ОСОБА_1 стверджує, що їй чиняться перешкоди у спілкуванні з онуками, тому просить суд зобов`язвати відповідачку ОСОБА_3 , яка призначена опікуном дітей, усунути їй перешкоди у спілкуванні з онуками та встановлення графіку побачень.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі №713/1153/23 (провадження № 61-17202сво23)).

Правовою підставою для задоволення вимог про усунення перешкод у реалізації відповідного суб`єктивного права, у тому числі, у спілкуванні з онуками, є навність самих перешкод з боку відповідних осіб, зокрема, відповідача у справі, при цьому, такі мають підтверджуватися належними у справі доказами, з урахуванням усіх можливих засобів доказування.

Зважаючи на те, що рішення суду оскаржується лише позивачкою та виключно у контексті відмови у задоволенні позовних вимог, тому слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині, колегія суддів не перевіряє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зводиться до того, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Так, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про те, що позовна вимога про усунення перешкод у спілкуванні з онуками не підлягає до задоволення, оскільки, як з`ясовано судом, відповідачка не заперечує проти спілкування позивачки зі своїми онуками та не проти їх зустрічей за місцем проживання дітей, доказів протилежного суду не надано.

Крім цього, під час судового розгляду справи, судом не було встановлено фактів створення відповідачкою реальних перешкод позивачці у побаченні з онуками.

Заначене підтверджується і відношенням відповідачки до рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме відсутністю апеляційної скарги на таке.

З врахуванням наведененого, підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, відсутні, оскільки і на стадії апеляційного перегляду судового рішення позивачка не надала апеляційному суду належих доказів на обґрунтування такої вимоги.

При цьому, самі лише твердження позивачки у цьому контексті є недостатніми, для відповідних висновків.

Поряд з цим, навіть відсутність перешкод у здійсненні спілкування бабусі з онуками не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби у вихованні дітей. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації бабусею прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 742/1716/23 від 25 березня 2024 року.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежного, на думку позивачки, здійснення обов`язків відповідачкою ОСОБА_3 , як опікуном, негативне ставлення ОСОБА_3 до її доньки та неналежні умови проживання для онуків у будинку відповідачки, колегія до уваги не приймає, оскільки такі виходять за предмет доказування у даній справі, тому правового значення не мають.

Враховуючи наведене, виключною правовою проблемою у спірних правовідносинах, за відсутності незгоди відповідачки із оскаржуваним рішенням, є питання шляхів та способів реалізації права на участь позивачки ОСОБА_1 , як бабусі, у спілкуванні та вихованні онуків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням задоволених судом вимог у цій частині.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_3 , яка є тіткою доньки позивачки ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Львові, а його батьками є: батько ОСОБА_15 і мати ОСОБА_6 (дочка позивачки та племінниця відповідачки), що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 28.04.2020, актовий запис №246.

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Львові, а її батьками є: батько ОСОБА_16 і мати ОСОБА_6 , що вбачається зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 11.09.2024, актовий запис №191.

Таким чином, вказані діти є онуками позивачки ОСОБА_1 , дочкою яких є матір дітей ОСОБА_6 .

Рішенням виконавчого комітету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №387 від 12.09.2022 малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Іншими рішеннями виконавчого комітету Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №388 та №389 від 12.09.2022 вказаним дітям встановлено опіку та призначено їх опікуном відповідачку ОСОБА_3 , жительку АДРЕСА_1 .

Доказів скасування зазначених рішень у судовому порядку, колегії суддів не надано, відтак такі є чинними.

Із наданих самою ж позивачкою ОСОБА_1 листів (у відповідь на її звернення) Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області від 22.09.2022, від 05.12.2022, від 11.07.2024, слідує, що що відповідачка ОСОБА_3 належно виконує свої обов`язки опікуна щодо малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечує дітей усім необхідним для їх нормального розвитку, тому підстав для припинення опіки комісія з питань захисту прав дитини при Красненській селищній раді не вбачає.

Відповідно до листа Красненської селищної ради від 17.09.2024, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує дитячий садок «Калинонька», не скаржиться на опікуна ОСОБА_3 , його психологічний стан задовільний, а із його слів у нього хороші стосунки з опікуном. Також малолітній зазначив, що ОСОБА_3 турбується про нього і він бажає надалі з нею проживати.

Станом на день розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_17 навчається у 1-в класі Красненського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 Золочівського району Львівської області.

Згідно із листом Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області від 22.09.2022 та відповіді Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, позивачці ОСОБА_1 , враховуючи вік дітей та площу приміщення, влаштування онуків до позивачки на даний час є неможливим, а площа її кімнати є недостатньою для влаштування другої дитини. Натомість, будинок, у якому проживає сім`я відповідачки ОСОБА_3 знаходиться у доброму стані, складається із двох кімнат, коридору та кухні, кладової та ванної кімнати. В кімнатах чисто та прибрано, їжі в достатній кількості, одягом та взуттям діти забезпечені. Обоє дітей люблять опікуна, мають добрі та довірливі відносини.

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідачки ОСОБА_3 від 05.09.2024, складеного за участі: завідувача сектору Служби у справах дітей Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Давидко Ю.А., завідувача відділу соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Турчин О.М. та головного спеціаліста відділу соціального захисту населення Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Малиновської В.Р., проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 , яка проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 разом із двома дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будинок, у якому проживає сім`я, складається із двох житлових кімнат, коридору та кухні, а також кладової та ванної кімнати. В будинку прибрано, наявна достатня кількість їжі; умови проживання задовільні. Малолітні діти відвідують дитячий садок «Калинонька» та завжди виглядають доглянутими. Відповідно до даних Служби в справах дітей Сихівського району міста Львова, у бабусі малолітніх дітей ОСОБА_1 (позивачка у справі), яка проживає у АДРЕСА_2 , не має відповідних умов для проживання двох малолітніх дітей. У ході обстеження, комісія встановила, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 забезпечені усім необхідним для нормального розвитку. Комісія не має зауважень до опікуна.

В свою чергу, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у комунальній квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 17,60 кв.м., що складається із 1 кімнати, житловою площею 17,60 кв.м. Крім позивачки, у вказаній квартирі зареєстровані ще двоє осіб, а саме: її дочка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Довідкою №146 від 17.09.2025.

Разом із тим, як слідує із Акту ЛКП «Житловик-С» №193 від 24.06.2025, ОСОБА_18 , 1996 р.н. та ОСОБА_4 , 2020 р.н., зареєстровані за вищевказаною адресою, але в даній квартирі не проживають.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї позивачки ОСОБА_1 від 06.09.2022, слідує, що такий складено начальником Служби у справах дітей Сихівського району м. Львова Синицьким Б.П. та начальником відділу соціальної роботи Сихівського району м. Львова Савіцькою Н.С., про те, що ними на підставі листа Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області проведено обстеження умов проживання кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_2 , розміщеної на 3 поверсі 5 поверхового будинку, що складається із 1 кімнати, в якій є невеличка добудова, де встановлено туалет та умивальник. Кухня – спільна. Умови проживання: кімната невеличкої площі. Є диван, шафа для одягу, книжкова шафа, побутова техніка. У кімнаті також є багато непотрібних речей, що загромаджують площу кімнати (старі іграшки, одяг, поламаний телевізор). Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є дитячі речі, одяг, іграшки, дитяче ліжечко-колиска. Умови задовільні, однак для влаштування другої дитини площі кімнати недостатньо. ОСОБА_6 за даною адресою не проживає. ОСОБА_1 за потреби виявила бажання здійснювати догляд за донькою ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Схоже підтверджується і Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї позивачки ОСОБА_1 від 28.07.2023, який складено за участі: головного спеціаліста відділу Служби у справах дітей Сихівського району Петришин О.І., провідним фахівцем відділу соціальної роботи Сихівського району Захарчук Н.Б., інспектора СЮП Жолнович М.М., на підставі заяви ОСОБА_1 з метою обстеження її житлово-побутових умов, унаслідок чого встановлено, що заявниця проживає у АДРЕСА_2 . Житло розміщене на 3 поверсі 5 поверхового будинку, що складається із 1 кімнати, загальною площею 17,60 кв.м. та житловою площею 17,60 кв.м. Кухня та коридор загального користування. В кімнаті ліжко, диван, дитяче ліжечко та іграшки, годувальний дитячий столик, стіл, пральна машинка, порохотяг, тумба для посуду та продуктів, книжкова шафа, одягова шафа, холодильник. У прибудові знаходиться туалет, умивальник, бойлер.

Крім того, згідно із Актом обстеження умов проживання позивачки ОСОБА_1 від 24.03.2025, який складено за участі: провідного спеціаліста відділу Служби у справах дітей Сихівського району Сембай І.В. та фахівця із соціальної роботи Гулик Х.Б., з метою обстеження умов проживання ОСОБА_1 , встановлено, що вона проживає у АДРЕСА_2 . Житло розміщене на 3 поверсі 5 поверхового будинку, складається із 1 кімнати, загальною площею 17,60 кв.м. та прибудови. У кімнаті є всі необхідні меблі, шафа для одягу. В помешканні чисто, санітарний стан житла задовільний. У прибудові розміщений туалет, умивальник, бойлер. Кухня загального користування. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дітей є спальні місця, багато іграшок, одягу, навчальної літератури. ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка хоче забирати дітей на кілька днів, а у подальшому встановитии над ними опіку.

Зазначені обставини визнаються сторонами, відтак в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Звертаючись із позовними вимогами, позивачка ОСОБА_1 свої вимоги зводить до того, що її донька ОСОБА_7 2,5 роки проживала разом з малолітнім сином ОСОБА_8 у м. Львові, а вона надавала доньці допомогу щодо виховання онука. Після пологів та народження онучки ОСОБА_9 , її дочка ОСОБА_7 поїхала на тимчасове проживання до її сестри ОСОБА_3 , яка проживає в родинному будинку в смт Красне, залишеному після смерті їх батьків, а малолітній онук ОСОБА_8 залишився проживати разом із позивачкою у м. Львові, яка самостійно займалася його вихованням та доглядом, дізналася про усунення дочки від виховання дітей через погіршення стану здоров`я та призначення сестри ОСОБА_3 опікуном дітей, із чим позивачка категорично не згідна, оскільки її дочка ОСОБА_7 вийшла заміж, народила третю дитину та проживає за місцем роботи свого чоловіка у м. Шостка. Бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками, однак із серпня 2024 року вона не бачиться зі своїми онуками.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 8 цього Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

В свою чергу, положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Стаття 18 СК України передбачає способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що: "законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15, провадження № 61-14491сво20.

Зокрема, у цій постанові касаційний суд констатував, що тлумачення норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У підсумку, колегія суддів наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

В свою чергу, у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів щодо участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих сторін спору, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку.

Поряд з цим, правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими відносинами, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою, оскільки правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам справи з яких слідує, що між сторонами склалися напружені відносини, колегія суддів все ж погоджується із місцевим судом про відсутність будь яких, передбачених законом підстав для обмеження права позивачки на спілкування та виховання своїх малолітніх онуків.

Таким чином, висновок місцевого суду про можливість часткового задоволення позову та визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні онуків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом безперешкодного спілкування з ними засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram та/або Viber WhatsApp), а також визначення їй графіку побачень із онуками, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Незважаючи на те, що рішення суду в частині визначення ОСОБА_1 способів участі у вихованні онуків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом безперешкодного спілкування з ними засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram та/або Viber WhatsApp), а також визначення їй графіку побачень із онуками, відповідає позовним вимогам та приписам закону, колегія суддів все ж вважає доводи апеляційної скарги в частині визначення позивачці графіку побачень із онуками частково підставними.

Як вже зазначалося, суд першої інстанції визначив позивачці ОСОБА_1 графік побачень із онуками – кожну останню суботу та неділю місяця з 09:00 години суботи до 18:00 години неділі за місцем проживання дітей в смт Красне Золочівського району Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 , тоді як малолітні онуки позивачки проживають у смт. Красне Золочівського району Львівської області.

Іншими словами, малолітні онуки позивачки та сама позивачка проживають у різних населених пунктах.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання, що незважаючи на те, що графік побачень з онуками, який визначений позивачці судом, кожну останню суботу та неділю місяця з 09:00 години суботи до 18:00 години неділі за місцем проживання дітей в смт Красне Золочівського району Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 , за своїм характером є доволі ліберальним, однак за способом реалізації такий є неможливим.

Зокрема, реалізувати години побачень у нічний суботній час, чи ранковий недільний, позивачка не матиме змоги, з врахуванням об`єктивних причин (місця проживання, відстані до онуків, необхідності повернення додому після зустрічей у суботу, затраті часу та значних коштів для цього).

Неприязні відносини між сторонами не є підставою для обмеження прав бабусі на спілкування з онуками, оскільки матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 створює перешкоди опікунці у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей або має негативний вплив на дітей, аналогічної позиції притримується і стала судова практика (постанова Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22)).

Враховуючи наведене, колегія суддів знаходить частково підставними вимоги ОСОБА_1 і у частині необхідності визначення їй графіку побачень із онуками та вважає за доцільне, з врахуванням висновку органу опіки та піклування щодо визначення позивачці способу її участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками, беручи до уваги право бабусі на участь в такому вихованні онуків та принцип забезпечення найкращих інтересів дітей, малолітній вік дітей, різні населені пункти проживання бабусі та дітей, а також відстані між такими, відвідування ними школи та дитячого садочку «Калинонька» в смт Красне, розкладу дня та інших обставин, що мають істотне значення, визначити такий графік побачень: кожну другу суботу місяця з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв. та кожну четверту неділю місця з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв. за місцем проживання дітей у смт Красне Золочівського району Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 , що сприятиме підтриманню родинних стосунків та не перешкоджатиме всебічному та повноцінному розвитку дітей.

При цьому, особиста присутність відповідачки під час зустрічей позивачки з онуками, на переконання колегії суддів, не сприятиме перебуванню дітей у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на наведене вище (відносини, які склалися між сторонами).

В свою чергу, встановлені апеляційним судом час та спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні зі своїми онуками враховують якнайкращі інтереси дітей, оскільки не носять імперативного характеру, а враховують бажання дітей, дотримання ними режиму дня, за наявності навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, закладів охорони здоров?я - відвідування таких та стан їхнього здоров?я.

Крім цього, у кожному разі реалізації участі у спілкуванні та вихованні онуків йде мова про попередньою домовленістю позивачки з опікункою дітей.

При цьому, безумовним є те, що у випадку покращення взаємовідносин між сторонами, останні зможуть, за бажанням малолітніх дітей, спільно проводити час та спілкуватися і окремого судового рішення для цього не буде потрібно.

Більше того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже на сьогоднішній момент і з кожним наступним роком все більше та чіткіше, з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможний самостіно надавати оцінку відношенню кожного із сторін до нього та виявляти прихильність до них.

Враховуючи наведене, колегія суддів частково погодилася з доводами ОСОБА_1 та визначила новий спосіб участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуками, шляхом встановлення нового графіку побачень з ними, що більш ефективно сприятиме реалізації відповідних прав позивачки та не суперечитме інтересам її онуків, які є малолітніми дітьми та позбавлені батьківського піклування.

При цьому, за цих же обставин, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог у частині зустрічей із малолітніми онуками один раз на місяць з неділі по п`ятницю до 14:00 год. включно з правом ночівлі дітей у позивачки ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

Інакше кажучи, колегія суддів не побачила достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги в частині визначення способу зустрічей позивачки з онуками у форматі, про який йдеться у позовній заяві, оскільки, наводячи своє бачення щодо часу (тривалості) та способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка недостатньо та переконливо таке аргументувала.

Крім цього, суд першої інстанції відмовляючи у відповідних вимогах у цьому контексті, правильно врахував вік дітей, житлову площу та стан помешкання позивачки ОСОБА_1 , труднощі для дітей через систематичне перевезення від місця їх проживання у смт Красне до м. Львова та у зворотньому напрямку (громадським транспортом), що негативно впливатиме на освітньо-виховний процес дітей.

Таким чином, правильно встановивши фактичні обставини справи, застосувавши матеріальний закон та дотримавшись процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, місцевий суд допустив неточність, яка проявилася у формі графіку побечень із онуками без врахування особливостей відповідної категорії справи та спірних правовідносин, що склалися.

Як наслідок апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій частині знайшла свою підставність, що має наслідком зміни оскаржуваного рішення у частині визначення позивачці графіку побачень із онуками.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Незважаючи на часткову підставність апеляційної скарги та необхідність зміни оскаржуваного рішення, підстави для перерозподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції чи розподілу таких за апеляційний перегляд справи, відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 02 квітня 2026 року в частині визначення ОСОБА_1 графіку побачень із онуками – змінити.

Визначити ОСОБА_1 такий графік побачень з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожну другу суботу місяця з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв. та кожну четверту неділю місця з 09 год 00 хв до 18 год 00 хв., за місцем проживання дітей у смт. Красне, Золочівського району, Львівської області, без присутності опікуна ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення Буського районного суду Львівської області від 02 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк