Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №461/10147/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/10147/25 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1057/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2026 року в складі судді Кротової О.Б. у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановив:

У грудні 2025 року позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 167 106 грн 37 коп. та сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з метою надання послуг клієнтам позивач, у тому числі, використовує інформаційно-комунікаційну систему Мобільний додаток «О.Ваnк2.0», який є програмним забезпеченням, призначеним для роботи на смартфонах, планшетах та інших мобільних електронних пристроях, за допомогою якого користувач ініціює, а Банк виконує банківські операції, визначені Правилами надання послуг в системі дистанційного обслуговування «IdeaOnline» в акціонерному товаристві «Ідея Банк».

Початок процесу взаємодії з новим клієнтом-фізичною особою починається з реєстрації в програмному комплексі «Система дистанційного обслуговування О.Ваnк 2.0», через мобільний додаток «О.Ваnк 2.0», проходження дистанційної ідентифікації та верифікації клієнта в мобільному додатку «О.Ваnк 2.0», за допомогою Державного порталу «ДІЯ» та з можливістю оформлення цифрової картки та отримання інших банківських послуг відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «;Про електронну комерцію», «;Про Національний банк України», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Національного банку України, та інших законодавчих актів України.

Так, 01.11.2023 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачкою укладено Договір №1850940 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Даний договір було підписано клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток O.Bank 2.0. у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.

Також, 02.12.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №M01.34606.011426271, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідачки.

Згідно із умовами договору кредиту відповідачка отримала кредит в розмірі 120000 грн зі сплатою 67,5% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.

Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору.

Відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатила нараховані відсотки, інші платежі за кредитним договором.

Останню сплату відповідачкою/зарахування по кредитному договору здійснено 28.06.2025, у зв`язку із чим сума боргу відповідачки за кредитним договором станом на 11.11.2025 становить: прострочений борг - 116274,98 грн, прострочені проценти - 50831,39 грн, а всього - 167106,37 грн.

Заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 11.11.2025.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідачки направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 01.10.2025. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачку було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідачки будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №М01.34606.011426271 від 02.12.2024 у розмірі 167106,37 грн (сто шістдесят сім тисяч сто шість гривень тридцять сім копійок).

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , вважає незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що судом першої інстанції протиправно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування оригіналів долучених до позову документів для можливості надання їм правильної правової оцінки як доказам по справі.

Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів отримання позичальником ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту. Більше того, судом констатовано факт неотримання даної вимоги відповідачем, разом з тим, позивач просив про стягнення усієї заборгованості за кредитним договором, в той час як остаточно кредити може бути повернутий до 02.12.2027, що не заперечується самим позивачем. Тому звернення Банку із позовом про стягнення не лише простроченої заборгованості, але і строкової заборгованості по кредиту є необгрунтованим та передчасним, таким, що порушує права апелянта.

При цьому апелянт покликається на постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №757/2278/14-ц, де суд зазначив, що у разі пред`явлення кредтором позову про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме на позивача покладається обов`язок з доведення того, що строк виконання такого зобов`язання настав.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позов АТ «Ідея Банк» залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зокрема у відзиві АТ «Ідея Банк» наводить аргументи на підтримку законності рішення суду першої інстанції, при цьому зазначає, що: кредитний договір укладений у встановленому законом порядку з використанням електронного підпису; факт отримання коштів підтверджений випискою по рахунку; надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту здійснено відповідно до умов договору; розрахунок заборгованості є обґрунтованим та не спростованим відповідачем. Банк також звертає увагу на те, що апелянтка не надала жодних доказів на спростування позовних вимог або розрахунку заборгованості.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29 вересня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ «Ідея Банк» суд першої інстанції виходив з того, що 02.12.2024 між сторонами укладено кредитний договір №M01.34606.011426271. При цьому суд встановив, що відповідачка заздалегідь, а саме 01.11.2023 підписала договір про використання електронного підпису. Сам кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), надісланого на її мобільний телефон. Встановивши, що банк повністю виконав умови договору та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 120 000 грн, що підтверджено платіжними інструкціями та випискою по особовому рахунку, яку суд визнав належним первинним бухгалтерським документом, а відповідачка порушила умови договору, перестала вносити платежі, останнє зарахування коштів відбулося 28.06.2025, відтак у неї виникла прострочена заборгованість, що дало банку право застосувати наслідки, передбачені законом та договором.

Вирішуючи про стягнення заборгованості суд керувався п. 1.11.2 кредитного договору, де прямо зазначено: «Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць».

Суд застосував п. 16 кредитного договору, згідно з яким повідомлення (вимога) вважається зробленим належним чином, якщо воно надіслане на адресу реєстрації, навіть якщо не отримане адресатом (за наявності відмітки пошти про відправлення). Банк надіслав вимогу 01.10.2025, вона повернулась 24.10.2025 за закінченням терміну зберігання - отже, вимога вважається врученою, а строк виконання зобов`язання (термін повернення) - таким, що настав.

Суд також виходив з того, що розмір боргу в сумі 167 106,37 грн доведений належними доказами та не спростований відповідачкою. Виписка по рахунку, довідка-розрахунок та детальний розрахунок банку відображають реальний рух коштів.

Суд відхилив аргумент відповідачки про «нечитабельність» договору, оскільки він був підписаний ЕП, а також відхилив клопотання про витребування оригіналів, оскільки вважав електронні докази (скріншоти, протоколи фіксації дій) такими, що мають однакову силу з паперовими.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 01.11.2023 між AT «Ідея Банк» (банк) та ОСОБА_1 (клієнтом) було укладено договір №1850940 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти AT «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, відповідно до якого сторони дійшли взаємної згоди, що підписанням цього договору клієнт акцептує публічну оферту AT «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, яка розміщена на сайті банку: www.ideabank.ua на умовах, запропонованих банком.

Також, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

02.12.2024 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №M01.34606.011426271, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (OTP-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (фінансовий номер) відповідачки.

Власне волевиявлення на укладення кредитного договору відповідачка висловила шляхом його підписання електронним підписом (надалі - ЕП), а саме останньою було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з фінансового номеру в мобільному додатку O.Bank 2.0. CMC-повідомлення (OTP-пароль, отриманий від банку - з альфа імені «IdeaBank»).

Окрім цього, відповідно до Протоколу фіксації дій клієнта при оформленні кредиту в програмному комплексі «Система дистанційного обслуговування в O.Bank 2.0» від 02.12.2024 зафіксовано етапи підписання договору кредиту №M01.34606.011426271 від 02.12.2024.

Відповідно до п.1. договору кредиту №M01.34606.011426271 від 02.12.2024, банк надає клієнту кредит на споживчі цілі, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту - Мікрокредит ФОП (п.1.1.); сума кредиту - 120000 грн (п.1.2.); процентна ставка та тип, % річних - 67,5 - фіксована (п.1.3.); строк кредиту - 36 місяців (п.1.4.).

Пунктом 1.7. договору кредиту визначено, що дата повернення кредиту - по 02.12.2027 включно. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно з додатком №1.

Згідно із п.2.4. кредитного договору, нанесенням електронного підпису під цим договором позичальник погоджується з тим, що ДКБОФО та Тарифи, які є невід`ємною частиною ДКБОФО, Графік щомісячних платежів (Додаток № 1 до Договору) є невід`ємними складовими цього договору та зобов`язалася виконувати їх умови.

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також Графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно із статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 639 ЦК України визначено, що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 Кодексу).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями статті 3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1.4.1 договору №1850940, підписанням цього договору, клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в цьому договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять OTP-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про тримання банківськиї послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче ( НОМЕР_3 ), належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису і створює для клієнта юридичні наслідки.

Згідно із п. 2.8 кредитного договору №M01.34606.011426271 від 02.12.2024, підписанням цього договору електронним підписом клієнт надає банку доручення надіслати клієнту паспорт споживчого кредиту та договір на електронну адресуІНФОРМАЦІЯ_1та засвідчує отримання всієї інформації про умови кредиту, у тому числі до підписання договору.

Адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_3 надані відповідачем під час укладення договору №1850940, що підтверджується анкетою клієнта при реєстрації в програмному комплексі «Систем дистанційного обслуговування O.Bank 2.0»№540761 від 01.11.2023.

Отже, договір укладений між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , є правочином, який відповідає формі визначеній ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, така заборгованість на 11.11.2025 становить: прострочений борг - 116274,98 грн, прострочені проценти - 50831,39 грн, а всього - 167106,37 грн.

Заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), довідкою-розрахунком заборгованості станом на 11.11.2025 та детальним розрахунком заборгованості за договором кредиту №M01.34606.011426271 від 02.12.2024.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідачки направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 01.10.2025. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачку повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідачки будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Апелянтка не надала суду ані контррозрахунку заборгованості, ані доказів часткового чи повного погашення боргу, ані доказів того, що кредитний договір нею не підписувався або кошти не отримувалися. Відтак її доводи ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні норм права без підтвердження фактичними обставинами.

В свою чергу, згідно із п. 1.11.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць. Сторони погодили, що у такому разі строк виконання зобов`язань вважається таким, що настав, з моменту надіслання банком відповідної вимоги.

Відповідно до п. 16 договору, будь-які повідомлення вважаються належним чином здійсненими, якщо вони надіслані через поштове відділення зв`язку на адресу, зазначену в договорі, навіть у разі їх неотримання адресатом за наявності відмітки про відправлення.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань більш ніж на один місяць (з 28.06.2025) банк надіслав на зареєстровану адресу відповідачки вимогу від 01.10.2025, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та трекінгом Укрпошти. Вимога повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що відповідно до умов договору є належним повідомленням.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми, що залишилася. Саме таку умову сторони передбачили в п. 1.11.2 кредитного договору, а Банк дотримався порядку повідомлення згідно з п. 16 договору.

Таким чином, банк виконав вимоги щодо досудового врегулювання спору, а право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості виникло в силу умов договору та положень ст. 1050 ЦК України.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №757/2278/14-ц колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у справі, що переглядалася Верховним Судом, сторони кредитного договору від 24 грудня 2009 року № ML-003/323/2007 у підпункті 1.9.1 погодили, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині, при цьому виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Тобто умовою виникнення права вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань було саме одержання, а не направлення, позичальником відповідної вимоги.

В той час, як у справі, що переглядається, докази направлення кореспонденції наявні. Більше того, умови договору (п. 16) прямо встановлюють порядок здійснення повідомлень, який був дотримано банком.

Доводи скарги про неотримання вимоги не спростовують факту її надсилання, а тому не впливають на правомірність вимог банку.

Щодо клопотання про витребування оригіналів документів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такого, оскільки докази в електронній формі (скріншоти, виписки, протоколи) мають таку ж доказову силу, як і паперові, за умови їх належного оформлення. Відповідачка не надала доказів, що підписання кредитного договору не відбувалося або що вона не отримувала кредитних коштів. Факт укладення договору та отримання коштів не заперечується навіть у відзиві.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильності оскаржуваного рішенн. Тому на переконання судової колегії суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апелянтом не надано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.

Повний текст постанови складений 29 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк