Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №462/3280/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/3280/26 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/2177/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року в складі судді Бориславського Ю.Л. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Залізнична районна адміністрація, про усиновлення дитини, -

встановив:

У квітні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив оголосити його усиновлювачем дитини та внести зміни до актового запису про народження дитини.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Залізнична районна адміністрація, про усиновлення дитини передано за територіальною підсудністю на розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області /29000, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54/.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_1 , вважає незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи скарги обґрунтовує тим, що згідно із вимогами ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем її проживання.

Вказує, що 12 травня 2018 року уклав шлюб з ОСОБА_3 . У шлюбі мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, вони спільно з дружиною займаються вихованням та дбають про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони спільно з дружиною та дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом фактичного проживання від 15.12.2025, актом обстеження умов проживання від 06.03.2026, висновком органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації про доцільність усиновлення від 16.03.2026.

На підставі даних доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дитини за територіальною підсудністю на розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, керуючись тим, що матір дитини ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та вирішуючи питання про підсудність, суд першої інстанції керувався приписами ст. 310 ЦПК України, яка визначає, що заява про усиновлення подається за місцем проживання дитини, та статтею 29 ЦК України у поєднанні з положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», відповідно до яких пріоритетним для визначення місця проживання є офіційно зареєстроване чи задеклароване місце проживання.

На момент подання заяви (квітень 2026 року) та на момент постановлення оскаржуваної ухвали (20 травня 2026 року) місце проживання дитини ОСОБА_6 було офіційно зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

З матеріалів справи встановлено, що у квітні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив оголосити його усиновлювачем дитини та внести зміни до актового запису про народження дитини. Вказував, що 12 травня 2018 року уклав шлюб з ОСОБА_3 . У шлюбі мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, вони спільно з дружиною займаються вихованням та дбають про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Усі разом вони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом фактичного проживання від 15.12.2025 року, актом обстеження умов проживання від 06.03.2026, висновком органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації про доцільність усиновлення від 16.03.2026.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Зокрема, підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

За змістом вказаної норми заява про усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини.

Рішення про усиновлення постановляє суд за місцем постійного проживання (перебування) дитини.

Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до ст. 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно із ч. 4 ст. 29 ЦПК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року N 207 (далі - Правила).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).

В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

У пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).

Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року N 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.

У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 зазначено, що положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 449/1352/15-ц щодо розгляду справи в порядку окремого провадження зазначена правова позиція, що за положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07 лютого 2022 року, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

Таким чином, місце проживання особи встановлюється за офіційними даними про його задеклароване або зареєстроване місце проживання.

Як слідує із заяви про усиновлення дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона разом із своєю матір`ю на момент звернення ОСОБА_1 до суду, проживають за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Однак, з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що зареєстроване місце проживання заінтересованої особи ОСОБА_2 значиться АДРЕСА_2 .

Крім цього, з відповіді відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 12.05.2026 № 1481/03-10 встановлено, що місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

Вказана адреса відноситься до територіальної юрисдикції Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Згідно із частинами 3 та 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Отже, вказана заява має розглядатися судом за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , з якою проживає дитина ОСОБА_6 , про усиновлення якої подано заяву.

Акт фактичного місця проживання без реєстрації не є документом, який офіційно засвідчує місце проживання особи у розумінні наведених вище норм законодавства.

Доводи апеляційної скарги про необхідність визначення підсудності за фактичним місцем проживання дитини є безпідставними, оскільки вони суперечать вищенаведеним нормам процесуального закону та правовим позиціям Верховного Суду.

Щодо нового витягу з реєстру територіальної громади від 02 червня 2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, справи розглядаються судом, до підсудності якого вони віднесені. Зміна підсудності після відкриття провадження у справі, а в даному випадку - після вирішення судом першої інстанції питання про передачу справи, не допускається. Тобто підсудність визначається на момент звернення до суду і не змінюється внаслідок подальшої зміни місця проживання (реєстрації) сторін.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, проте приймає лише ті докази, які не були подані до суду першої інстанції з поважних причин. У будь-якому разі, додаткові докази, які підтверджують обставини, що виникли після ухвалення оскаржуваного рішення, не можуть бути підставою для визнання цього рішення незаконним, оскільки суд першої інстанції не міг їх враховувати при його постановленні.

Таким чином, здійснена 02 червня 2026 року реєстрація місця проживання дитини та матері дитини за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про підсудність цієї справи Хмельницькому міськрайонному суду станом на 20 травня 2026 року.

Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складений 29 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк