Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №308/40/18 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/40/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Кожух О.А., Джуги С.Д.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

представника відповідача Міллер Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сочка Віталій Іванович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2026 року (суддя Придачук О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Баранинської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Берегівської державної нотаріальної контори в особі Державного реєстратора Романович Ірини Василівни про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та виключення запису з Державного земельного кадастру,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Міллер Д.М., подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

В заяві вказав, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглядалася справа № 308/40/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Баранинської сільської ради Закарпатської області, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Берегівської нотаріальної контори в особі Державного реєстратора Романович Ірини Василівни про встановлення факту протиправного накладення на 87,5345 % земельної ділянки з кадастровим номером 2124880301:03:005:0106 площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , на земельну ділянку ОСОБА_1 , що розташована на території мікрорайону «Східний», належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК №026928, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №903, визнання недійсним рішення Баранинської сільської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним і виключення з Державного земельного кадастру запису про формування земельної ділянки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Баранинської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Берегівської державної нотаріальної контори в особі Державного реєстратора Романович Ірини Василівни про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та виключення запису з Державного земельного кадастру - залишено без розгляду.

Однак, судом не вирішено питання про судові витрати, які поніс при розгляді даної справи відповідач ОСОБА_2 і які складаються із наступних витрат:- 19 784,84 грн., понесених на проведення судової земельно-технічної експертизи (висновок експерта №436/05-20 від 11.06.2020 міститься в матеріалах справи), 197,85 грн. комісія за оплату судової земельно-технічної експертизи, - 5 000 грн судових витрат, понесених на проведення геодезичних обмірів спеціалістами ПП "Ужгеостар", ідентифікаційний код 3613201 згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2020 року.

Представник відповідача зазначає, що під час розгляду даної справи мали місце необґрунтовані дії позивача та зловживання процесуальними правами, які призвели до витрат відповідача ОСОБА_2 , які полягали в наступному.

Так, позивач подав даний позов на початку 2018 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.12.2019 - закрито підготовче провадження по справі № 308/40/18 та призначено дану справу до розгляду по суті. Також ухвалою від 20.12.2019 - призначено судову земельну експертизу. На судовому засіданні 20.12.2019 була присутня представник позивача, яка чітко та беззаперечно підтвердила, що позивачем подано всі можливі докази та не заперечувала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

Крім того, з моменту відкриття провадження по справі №308/40/18 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.02.2018 року до моменту закриття підготовчого провадження 20.12.2019 пройшло більше ніж півтора року і позивачем не було подано за цей період заяви про залишення справи без розгляду, навпаки, представником позивача погоджено закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

Зазначені дії позивача і не подання в той момент клопотання про залишення позову без розгляду призвело до витрат відповідача на оплату судової земельно-технічної експертизи, геодезичних обмірів спеціалістами ПП "Ужгеостар", ідентифікаційний код 3613201 та подальшого надання правничої допомоги.

Крім того, після призначення справи до розгляду по суті позивач протягом семи років затягував розгляд справи, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладеннями розгляду справи, не з`являвся на судові засіданні, необґрунтовано допускав проведення засідань, які тривали по декілька годин, коли відбувався розгляд справи, про що свідчать протоколи судових засідань, які містяться у матеріалах справи. І лише після спливу більше ніж вісім років з моменту подачі позовної заяви, після проведення судової земельно-технічної експертизу, геодезичних обмірів спеціалістами ПП "Ужгеостар" та судових засідань, на яких розглядалась справа по суті, позивач подав клопотання про повернення до підготовчого провадження для подальшого подання клопотання про залишення справи без розгляду.

До того ж, в подальшому позивачем допускались численні порушення процесуальних прав, зокрема, в порушення ч.4 ст. 83 ЦПК України неодноразово представник позивачки після закриття підготовчого провадження, клопотаннями намагався долучити до матеріалів справи додаткові докази більш ніж на 640 аркушах.

Такі необґрунтовані та протиправні дії позивача, в порушення ст. 83 ЦПК Україні призводили до необхідності з метою захисту прав та законних інтересів відповідача постійно ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати адвокатські запити, готувати численні клопотання, пояснення, заперечення, тощо, які містяться у матеріалах справи.

При цьому у позові по даній справі позивачем були заявлені позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Баранинської сільської ради від 14.05.2004 року «Про передачу у власність землі для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування житлового будинку» (п. 2 прохальної частини позовної заяви), а також про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 031776 від 28.11.2006 року (п. 4 прохальної частини позовної заяви). Проте, вищевказані рішення сільської ради та державний акт на право власності на землю були предметом оскарження у справі № 308/3834/14-ц між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у справі №308/40/18. У матеріалах даної справи містяться рішення всіх трьох судових інстанцій, які набрали законної сили по справі № 308/3834/14-ц.

Таким чином, наявне судове рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України являлося підставою для закриття провадження у справі.

Представник позивача зазначає, що підтвердженням понесених відповідачем ОСОБА_2 вказаних витрат являється рахунок фактура №436/1 від 19.05.2020, квитанція АТ КБ Приватбанку № 0.0. 1714775022.2 від 22.05.2020, меморіальний ордер №@PL800437 від 13.03.2020 р., які містяться у матеріалах справи (долучені до матеріалів справи клопотаннями від 20.06.2020, від 29.10.2020, від 11.03.2021 р.).

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 з моменту відкриття провадження по справі №308/40/18 з лютого 2018 року до моменту винесення ухвали Ужгородським міськрайонним судом 08.05.2026 року про залишення справи без розгляду, внаслідок наведених необґрунтованих дій позивача та його представників, понесено судові витрати на розгляд вказаної справи у розмірі: 24982,69 грн. за оплату судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.12.2019 р, комісія за оплату судової земельно-технічної експертизи та витрат, понесених на проведення геодезичних обмірів спеціалістами ПП "Ужгеостар", ідентифікаційний код 3613201, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2020 року.

З наведеного слідує, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду після розгляду справи судом протягом восьми років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків.

Відповідач ОСОБА_2 вважав, що в даному випадку наявні підстави для компенсації йому судових витрат, понесених ним на оплату судової експертизи та витрат, понесених на проведення геодезичних обмірів спеціалістами ПП "Ужгеостар" згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №308/40/18 про стягнення з позивачки - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 судові витрати в сумі 24 982,69 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2026 року заяву задоволено частково. Стягнутоіз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 24 784,84 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Сочка В.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу від 05 червня 2026 року, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що частково задовольняючи клопотання про стягнення судових витрат, місцевий суд дійшов до висновку про наявність визначених ч. 9 ст. 141 ЦПК України підстав (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони), які дозволяють покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Ужгородський міськрайонний суд кваліфікував як необґрунтовані дії позивача, які, за твердженнями суду полягали у затягуванні розгляду справи, подання клопотань про відкладення розгляду справи, затягував проведення судових засідань, які тривали по декілька годин та після значного спливу часу після закриття підготовчого провадження подання клопотання про долучення до матеріалів справи значного обсягу доказів, а також клопотання про повернення до підготовчого провадження для подання клопотання про залишення позову без розгляду.

Такий висновок місцевого суду не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального закону, є безпідставним та помилковим.

Звернення особи до суду за захистом порушеного права, є суб`єктивним право позивача, гарантованим Конституцією України, завдяки чому забезпечується доступ до правосуддя.

Дії позивача (подання клопотань, в т.ч. про приєднання до матеріалів справи доказів, участь у тривалих судових засіданнях) є проявом доступу до правосуддя та реалізації принципу змагальності сторін, а тому не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами.

Оскаржуваною ухвалою з позивача стягнено витрати, пов`язані з проведенням призначеної судом за клопотанням відповідача судової експертизи, а також з проведенням геодезичних обмірів. Такі витрати відповідача вчинені ним в порядку реалізації свого процесуального обов`язку з доведення обставин, на які він покликався як на підставу своїх заперечень (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Міллер Д.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2026 року без змін.

Зазначає, що під час розгляду даної справи мали місце зловживання процесуальними правами, які викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Звертає увагу, що прохальній частині клопотання від 04.05.2026 року просила здійснити розподіл судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, однак, судом не вирішено питання про судові витрати, які поніс при розгляді даної справи відповідач.

Представник відповідача Міллер Д.М. в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, просила ухвалу Ужгородського 05 червня 2026 року залишити без змін.

Інші сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать довідки про доставку електронного документа.

Враховуючи наведене, судовий розгляд здійснюється у їх відсутність, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Ужгородського міського міськрайонного суду Закарпатської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Баранинської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Берегівської державної нотаріальної контори в особі Державного реєстратора Романович Ірини Василівни про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та виключення запису з Державного земельного кадастру.

Ухвалою Ужгородського міського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2026 року залишено позову без розгляду у зв`язку з поданням позивача відповідної заяви.

Представником відповідача ОСОБА_2 до ухвалення у справі рішення подавалися клопотання про стягнення судових витрат, а саме представник відповідача ОСОБА_2 просила у разі відмови в позові ОСОБА_1 судові витрати відповідача - ОСОБА_2 у розмірі 24 784,84 грн., пов`язані з розглядом даної справи (понесені на геодезичні обміри та судову земельно-технічну експертизу) покласти на позивача, а також у заяві про закриття провадження у справі від 04.05.2026 року просила здійснити розподіл судових витрат.

На підставі наведено, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що строки для звернення представника відповідача ОСОБА_2 із заявою про розподіл судових витрат не пропущені.

Щодо підсумків місцевого суду про те, що відповідач ОСОБА_2 з метою з`ясування обставин, що мають значення для повного та всебічного вирішення даної справи, які потребують знань фахівця земельно-технічної галузі, змушений був просити про призначення судової земельно-технічної експертизи та відповідно нести витрати на залучення спеціалістів та проведення експертизи, апеляційний суд з такими погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи .

Відповідно до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.12.2019 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу (т.1, а.с.79-81).

Вказана ухвала була виконана експертом Колчар В.Д. , за результатом проведення якої складено висновок судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 308/40/18 від 11.06.2020 року № 436/05-20 (т.1, а.с.101-127).

За виконання вказаної експертизи ОСОБА_2 сплачено 19 784 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №436/1 від 19.05.2020, квитанцією АТ КБ Приватбанку № 0.0. 1714775022.2 від 22.05.2020 року (т.1, а.с.135,136).

В ході виконання експертизи судовий експерт Колчар В.Д. у порядку ст. 72 ЦПК України, звернувся до суду з клопотанням про необхідність залучення для проведення призначеної судової земельно-технічної експертизи сертифікованих інженерів-геодезистів, що мають прилади координатно-часового забезпечення GPS для надання відомостей про координати поворотних точок на спірних земельних ділянках та складання збірного кадастрового плану спірних земельних ділянок.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.02.2019 року клопотання задоволено та постановлено для проведення експертизи залучити спеціалістів приватного підприємства «Ужгеостар» (т.1, а.с.93-94).

За виконання указаних робіт відповідачем ОСОБА_2 сплачено 5 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №@PL800437 від 13.03.2020 року (т.1, а.с.147).

Апеляційний суд зазначає, що при вирішені питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції вірно враховано обставини встановлені у справі № 308/3834/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, Баранинська сільська рада Закарпатської області, треті особи Управління Держземагенства у м. Ужгороді та Ужгородському районі Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, Ужгородскье міськрайонне управління юстиції у Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Баранинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зокрема:

- Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2015 року позовні вимоги задоволено;

- Апеляційний суд Закарпатської області рішенням від 26.02.2016 року скасував рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2015 року в частині визнання недійсним та скасування рішення 12 сесії 4 скликання Баранинської сільської ради Закарпатської області від 14.05.2004 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га., яка знаходиться у АДРЕСА_2 призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11.2006 року, виданого ОСОБА_2 , та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено; апеляційним судом надано оцінку наявному у матеріалах справи висновку земельно-технічної експертизи №14/14 судового експерта Савчак В.В. від 24.06.2015 року, та вказано, що такий ґрунтується на припущеннях, а тому в силу положень ч.4 ст.60 ЦПК України не є належним доказом в розумінні вимог ст.58 ЦПК України.

- Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.01.2017 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2016 року залишено без змін.

Під час розгляду цивільної справи № 308/3834/14-ц судом було встановлено відсутність належних і допустимих доказів того, що має місце накладення земельних ділянок ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , а також того, що відповідачу ОСОБА_2 була надана незаконно вилучена у позивачки ОСОБА_1 земельна ділянка.

Разом з тим, 02.01.2018 року позивач звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , Баранинської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в особі Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Берегівської державної нотаріальної контори в особі Державного реєстратора Романович Ірини Василівни про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та виключення запису з Державного земельного кадастру. Розгляд справи тривав близько восьми років, після чого позивач подав клопотання про повернення до підготовчого провадження для подальшого подання клопотання про залишення справи без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати на залучення спеціалістів та проведення експертизи, а саме за проведені геодезичні обміри та судову земельно-технічну експертизу у загальному розмірі 24 784,84 грн. виникли внаслідок необґрунтованих дій позивача, є вірними та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сочка Віталій Іванович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.10.2026.

Головуючий

Судді