Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №308/12451/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/12451/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів - Джуги С.Д., Кожух О.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, повний текст якого складено 04 травня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Дегтяренко К.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 02.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договором про надання споживчого кредиту №102673807, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 5 000,00 гривень зі строком користування 30 днів.

Зазначає, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені договором про надання споживчого кредиту №102673807, що є підставою для стягнення заборгованості.

При цьому, первинним кредитором ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит - капітал», яке набуло право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 за договором про надання споживчого кредиту №102673807 від 02.02.2021.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102673807 від 02.02.2021 в розмірі 24 500,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 19 500,00 грн. - сума заборгованості за сумою відсотків та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, повний текст якого складено 04 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102673807 від 02.02.2021 у розмірі 24 500,19 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2 422,40 гривень сплаченого судового збору та 8 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Судове рішення вважає таким, що ухвалене за неправильної оцінки доказів, за невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення процесуальних норм.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 02.02.2021, а з позовом товариство звернулося 28.08.2025.

Вказує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є неналежним позивачем у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Позовна заява подана адвокатом Усенко М.І., де вказано що ОСОБА_2 уповноважив даного представника представляти інтереси товариства, однак матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 має право діяти від імені товариства та уповноважувати інших осіб на представлення інтересів позивача.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підпис за допомогою якого підписано кредитний договір належить відповідачу та відсутні докази, які дають можливість встановити оригінал наданих письмових копій документів, які долучені до позову.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним договором.

Заперечує факт наявності доказів укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Просить звернути увагу, що відсотки нараховані первісним кредитором поза межами дії кредитного договору.

У додаткових поясненнях ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки такі не спростовують законного та обґрунтованого судового рішення.

Кредитний договір №102673807 від 02.02.2021 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір №102673807 від 02.02.2021. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Щодо строку позовної давності, то такий позивачем не було пропущено, у зв`язку зі змінами у законодавстві, які передбачали продовження та зупинення строків на час введення карантину та воєнного стану.

В матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

Щодо доказів, які підтверджують факт видачі коштів, то позивачем надано довідку платіжний документ про перерахування коштів та заявлено клопотання про витребування. Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 та зазначається, що по даному рахунку було зарахування коштів на суму 5 000 грн від 02.02.2021.

З приводу доводів апеляційної скарги, які стосуються незаконно нарахованих відсотків, то такі спростовуються умовами кредитного договору та наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту №102673807 від 02.02.2021, відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн.

За умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі погашати існуючу заборгованість за кредитом, сплачувати всі нараховані проценти та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, то заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 24 500,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 19 500,00 грн. - сума заборгованості за сумою відсотків.

Первинним кредитором ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит - капітал», яке набуло право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 за договором про надання споживчого кредиту №102673807 від 02.02.2021.

Згідно інформації наданої АТ КБ «Приват банк» на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_4 та 02.02.2021 на платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5 000,00 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та передачу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а також вказує на пропуск строків позовної давності та несправедливе нарахування відсотків.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи, врахувавши доводи сторін спору зазначає наступне.

Щодо факту укладення кредитного договору між сторонами.

Як вбачається з долучених до позовної заяви документів, 02.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102673807 (далі, - Договір), згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 5 000,00 гривень строком на 30 днів та з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.03.2021.

Згідно п. 1.5.2. проценти за користування кредитом становлять 4 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Згідно п. 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховують за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. Договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Якщо після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3. та п. 2.3. цього Договору, заборгованість не буде погашена позичальником (п. 2.4.1. Договору).

Згідно п. 7.1. цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1. цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У додатку №1 до Договору сторони погодили між собою графік платежів, тобто до 04.03.2021 ОСОБА_1 повинен був повернути первісному кредитору 5 000,00 гривень наданого кредиту та 4 500,00 нарахованих відсотків, що разом становить 9 500,00 гривень.

У додатку №2 до Договору міститься Паспорт споживчого кредиту, в якому сторони погодили всі істотні умови кредитування, в тому числі: суму наданого кредиту, відсотки, строк кредитування, порядок повернення кредиту, тощо.

Згідно довідки виданої ТОВ «Мілоан» за вих. №б/н від 12.06.2025 ОСОБА_1 підписав акцепт (Договір) із застосуванням підпису одноразовим ідентифікатором J40163, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

Крім цього, позивачем долучено анкету-заяву на кредит №102673807 від 02.02.2021, згідно якої ОСОБА_1 вказав свої персональні дані: ПІБ, вік, стать, номер мобільного телефону, електронну пошту, паспорт громадянина України, адресу реєстрації та проживання, освіту, соціальний статус, тощо.

ТОВ «Мілоан» погодило відповідачу надання кредиту в сумі 5 000,00 гривень (а.с.22).

З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_1 акцептував розміщену на сайті первісного кредитора оферту та погодився з усіма істотними умовами кредитування, оскільки такі були зазначені у паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором J40163, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, кредитний договір №102673807 був укладений між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Такий підписано ОСОБА_1 без зауважень, споживач підтвердив, що уклав Договір не під дією примусу, обману чи шахрайства, не під дією алкогольного чи наркотичного сп`яніння, чітко усвідомлюючи всі правові наслідки укладення такого (п.6.3. Договору).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Тобто, щодо кредитного договору №102673807 діє презумпція правомірності правочину, яка не спростована відповідачем. ОСОБА_1 не звертався до суду із вимогою про визнання недійсним кредитного договору або його окремих положень, а тому виконання таких є обов`язковим для нього як споживача у даних кредитних правовідносинах.

Відповідач також ставить під сумнів факт належного підписання ним кредитного договору та вказує, що долучені позивачем до матеріалів справи докази не є оригіналами, а тому є неналежними та недопустимими доказами.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі №752/30879/21.

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23.

ОСОБА_1 не заявляв ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді клопотання про витребування оригіналів доказів наданих позивачем або не заявляв клопотання про проведення відповідної експертизи на встановлення факту дійсного підписання ним Договору та додатків до нього, а тому в колегії суддів відсутні підстави вважати, що долучені позивачем до позовної заяви документи не підписані відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором. Зворотного відповідачем не доведено.

Щодо факту отримання кредитних коштів.

Відповідач заперечує факт отримання ним кредитних коштів та вказує, що належними та допустимими доказами такий факт не підтверджено.

Проте, такі доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно платіжного доручення №25253363 від 02.02.2021 ТОВ «Мілоан» перераховано кредитні кошти в сумі 5 000,00 гривень на вказану ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_3 . Призначення платежу: Кошти згідно договору 102673807. Даний документ підписано директором ТОВ «Мілоан» та поставлена мокра печатка.

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь на ухвалу суду першої інстанції про витребування відомостей, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 та зазначається, що по даному рахунку було зарахування коштів на суму 5 000,00 грн. від 02.02.2021.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В даному випадку, факт отримання кредитних коштів в розмірі 5 000,00 гривень підтверджено позивачем наступними доказами: кредитним договором №102673807 від 02.02.2021, платіжним дорученням №25253363 від 02.02.2021, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 08.04.2026 та фактом користування відповідачем кредитними коштами.

Щодо нарахування відсотків.

Відповідач вважає, що нараховані первісним кредитором відсотки в розмірі 19 500,00 гривень є несправедливими та не підтверджені належними доказами.

З такою позицією відповідача апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Згідно умов укладеного між сторонами Договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 5 000,00 гривень на строк 30 календарних днів, однак у разі неповернення таких в строк здійснюється автоматичне пролонгування строку кожен раз на один день у разі неповернення споживачем кредитних коштів та відсотків, однак не більше 60 календарних днів.

З наданої ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення, за період з 03.02.2021 по 04.03.2021 нарахування заборгованості здійснено за процентною ставкою 3% від суми фактичного залишку непогашеного боргу (п.1.5.2. Договору). За цей період первісний кредитор нарахував відсотки в розмірі 4 500,00 гривень (5 000 х 3% = 150 х 30).

Відповідно, з 05.03.2021 по 03.05.2026 нарахування заборгованості здійснювалось за процентною ставкою 5% від суми фактичного залишку непогашеного боргу (п.1.6. Договору). Тобто, нараховані відсотки становлять суму 15 000,00 гривень (5 000 х 5% = 250 х 60).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача становить 24 500,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 19 500,00 грн. - сума заборгованості за сумою відсотків.

Такі відсотки погоджені відповідачем, оскільки такий підписав Договір та додатки до нього, мав можливість ознайомитись з усіма істотними умовами кредитування, які зазначені у паспорті споживчого кредиту, а також міг скористатись законним правом відмовитись від договору протягом 14 днів з моменту укладення такого.

Як уже зазначалось, відповідач підписуючи Договір погодився, що укладає його не під дією примусу, шахрайства чи обману, а також не під дією наркотичного чи алкогольного сп`яніння, а тому слід вважати, що відповідач мав у повній мірі усвідомлювати всі правові наслідки укладення з первісним кредитором Договору.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неналежності наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки такий підписано директором первісного кредитора та скріплено мокрою печаткою. Також, всі нарахування здійснені первісним кредитором можна перевірити керуючись істотними положеннями Договору та застосовуючи прості математичні операції з додавання та множення.

Натомість, відповідачем не надано суду власного контррозрахунку на спростування долученого позивачем та не надано доказів сплати боргу в повному обсязі.

Щодо передачі права вимоги.

На переконання відповідача, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки надані ним докази не підтверджують факт належної передачі прав вимог від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Дані доводи відповідача не знаходять своє підтвердження в матеріалах справи з огляду на наступне.

07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, згідно умов якого кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно п. 1.2. Договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається (п. 6.2.3. Договору відступлення).

07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстр боржників від 07.06.2021, згідно умов якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 07.06.2021.

Позивачем долучено платіжну інструкцію №32955 від 07.06.2021, згідно якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило перерахування коштів у розмірі 3 317 116,35 гривень на рахунок ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимог згідно Договору про відступлення прав вимог №70-МЛ/Т від 07.06.2021.

Згідно витягу з Реєстру боржників, під номером 1326 зазначений ОСОБА_1 та загальна сума боргу становить 24 500,00 гривень, такий витяг підписано сторонами Договору відступлення та скріплено печатками.

З вищезазначеного вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним позивачем у справі, який має право вимагати у відповідача взятих на себе зобов`язань згідно укладеного між первісним кредитором та відповідачем Договору.

З приводу посилання відповідача на відсутність повідомлення про відступлення права вимоги за договорами факторингу, то слід зазначити, що наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019.

В матеріалах справи наявне повідомлення позивача в якому товариство повідомляє ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги, однак відсутній доказ направлення такого повідомлення на адресу відповідача.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи належного повідомлення ОСОБА_1 про уступку права вимоги згідно укладених договорів факторингу не позбавляє позичальника від обов`язку повернення коштів за договором позики та нарахованих процентів. Відповідач міг погасити заборгованість здійснюючи погашення на рахунки первісного кредитора.

Щодо строку позовної давності.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на пропуск строків позовної давності відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, тобто такі підлягають задоволенню, а тому слід вирішити питання пропуску позивачем строку загальної позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ під

час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строки позовної давності даним положенням були продовжені з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року.

Відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК (в редакції, яка діяла до 29.01.2024) Цей розділ ЦК було доповнено п. 19 на підставі із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120)) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.

Строки позовної давності даним положенням призупинені з 17.03.2022 по 29.01.2024 року.

Відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК (в редакції, яка діяла з 30.01.2024 року на підставі Закону від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану

Строки позовної давності даним положенням призупинені з 30.01.2024 року по 03.09.2025 року.

Право вимоги у кредитора виникло 04.05.2021 з моменту припинення нарахування за Договором, однак в той час діяло продовження строків позовної давності у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби, а з 24.02.2022 строк було призупинено до 03.09.2025 у зв`язку з введенням воєнного стану на території України. З позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося 28.08.2025, а тому позивачем не пропущено строку загальної позовної давності.

Доводи ОСОБА_1 в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Крім цього, щодо посилання відповідача на подачу позову не уповноваженою особою, то таке питання ОСОБА_1 повинен був порушувати під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не переглядає рішення в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законного та обґрунтованого рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, а тому колегія суддів керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: