Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №689/1320/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1320/26

1-кп/689/145/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023243000002873 від 16 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, працюючої заступницею начальника ВПЗ Ярмолинці АТ «Укрпошта», незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

У вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК україни.

встановив:

ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона 11 липня 2023 року, будучи службовою особою, діючи умисно, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, заяву про переведення листоноші 1 класу ВПЗ №2 Ярмолинці АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 , із зменшенням завантаження із 0,89 до 0,80 штатних одиниць, від імені останньої, зміст якої завідомо не відповідає дійсності щодо волевиявлення працівника змінити умови трудового договору та істотні умови праці. Реалізуючи свій злочинний умисел, заступник начальника відділення поштового зв`язку Хмельницької філії Акціонерного товариства «Укрпошта» ОСОБА_5 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, 11 липня 2023 року, у приміщенні службового кабінету ВПЗ Ярмолинці Хмельницької філії АТ «Укрпошта», за адресою: селище Ярмолинці Хмельницького району, вул. Шевченка, 7 склала завідомо неправдивий офіційний документ - заяву про переведення листоноші 1 класу ВПЗ №2 Ярмолинці АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 , із зменшенням завантаження із 0,89 до 0,80 штатних одиниць, до якої внесла завідомо неправдиві відомості про волевиявлення ОСОБА_4 змінити умови трудового договору та істотні умови праці, засвідчивши їх особисто підписом від імені ОСОБА_4 , вчинивши тим самим службове підроблення.

Своїми умисними діями, які виразилися у складанні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

28 вересня 2026 року від обвинуваченої ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України. Зазначила суду, що згідно обвинувального акту днем вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, визначено 11 липня 2023 року.

В судовому засіданні обвинувачена підтримала своє клопотання. Просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор просила суд вирішити клопотання обвинуваченої про звільнення від кримінальної відповідальності.

Потерпіла заперечила щодо задоволення зазначеного клопотання.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання обвинуваченої підлягає задоволенню.

Кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч. 1 ст. 366 КК України. Згідно із ч. 4 ст. 12 КК України воно належить до нетяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки – у разі вчинення кримінального проступуку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України максимальне покарання за вказаною статтею передбачено покарання у виді обмеження волі на стрк до трьох років.

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, де днем вчинення злочину зазначено 11 липня 2023 року.

Отже, станом на 1 жовтня 2026 року минув 3-річний строк, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, для притягнення обвинуваченої ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК україни.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є нетяжким, з часу вчинення злочину згідно обвинувального акту минуло більше, ніж три роки, тому суд приходить до висновку, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023243000002873 від 16 серпня 2023 року за ч. 1 ст. 366 КК України щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 ККК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до обвинувального акту вирати на залучення експерта під час проведення досудового розслдіування кримінального провадження становлять: за проведення почеркознавчої експертизи від 17.11.2023р. в розмірі 3 824 грн. (Том № 1 а.к.п. 144) , за проведення почеркознавчої експертизи від 26.01.2026р. в розмірі 6 239, 80 грн. (Том № 2 а.к.п. 155), за проведення почеркознавчої експертизи від 8 квітня 2026 року в розмірі 4 457 грн. (Том № 2 а.к.п. 103).

Так, процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.

В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.

При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.

Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.

Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року по справі № 203/241/17 зробила наступні правові висновки: «З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).

Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.

Проте, у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Тобто, Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.

Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Так, у розділі ІХ КК визначено правові підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, однією з яких є закінчення строків давності (ст. 49 КК).

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

В такому випадку, керуючись засадами справедливості та враховуючи загальнодозвільний тип правового регулювання кримінального провадження, наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, таких витрат.

Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту».

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, а кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, тому процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 14 520 грн. 80 коп. необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124-126, 284, 285, 369, 372 КПК України, суд,

постановив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023243000002873 від 16 серпня 2023 року, за ч. 1 ст. 366 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 14 520 грн. 80 коп. віднести на рахунок держави.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.

Суддя ОСОБА_1