Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №672/423/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/423/26

Провадження №2/672/461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Рибачук О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №807511454 від 08.04.2021 в сумі 78234,00 грн та судових витрат у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч підписаній угоді, відповідач не виконав умови договору, не сплатив відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснив повне погашення коштів за кредитним договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суддіГородоцького районного суду Хмельницької області від 03.04.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності банківської картки відповідачу, підтвердження про зарахування коштів на вказану картку; інформацію, був чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером за таким картковим рахунком, тощо.

05.05.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшли витребувані ухвалою докази.

Окрім цього, ухвалою суду від 18.08.2026, враховуючи пояснення відповідача в судовому засіданні про неотримання копії позову з додатками, зобов`язано позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками. Ухвала суду позивачем виконана, про що надано підтвердження суду 20.08.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначив, що розгляд справи просить проводити без його участі.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт укладення кредитного договору із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та отримання коштів в сумі 22000,00 грн. Зазначив, що частково повертав кошти за даним договором, але доказів на підтвердження оплати не може надати, тому що пройшло багато часу. Зазначив, що позивач не є належним кредитором у даному зобов`язанні, оскільки він не підтвердив належними доказами своє право вимоги до нього. Звернув увагу на відсутність підстав для заміни кредитора у зобов`язанні. Висловив заперечення про відступлення права вимоги за договором факторингу, укладеним раніше виникнення самого кредитного зобов`язання. Просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 08.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено договір №807511454.

Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п.4.1 кредитного договору).

Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.4.15 кредитного договору).

Відповідно до умов зазначеного договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 20030,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом, а саме: за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору (30 днів) нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 149,65 % річних, що становить 0,41% від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 504,22 % річних, що становить 1,38 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до умов п.4.3 договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (п.4.2 кредитного договору).

Надалі, 08.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 807511454 від 08.04.2021.

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1970,00 грн на строк дії Договору №807511454 від 08.04.2021 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

Всі інші умови Договору, не змінені зазначеною Додатковою угодою, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

Сторони також погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином, сторони погодили розмір процентів як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит шляхом зарахування коштів в сумі 20030,00 грн - 08.04.2021 та в сумі 1970,00 грн - 08.04.2021 на його платіжну картку НОМЕР_4, що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2021, котре міститься у матеріалах справи.

Факт належності банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу та отримання кредитних коштів в сумі 20030,00 грн 08.04.2021 та в сумі 1970,00 грн 08.04.2021 підтверджується інформацією, що надана АТКБ «ПРИВАТБАНК», який є банком-емітентом такої банківської картки.

28.11.2018 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого Договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язується відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС`зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.4.1 договору факторингу, Право вимоги переходить від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС`в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Надалі, 28.11.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою було продовжено термін дії договору до 31.12.2020. Відповідно до умов додаткової угоди №26 від 31.12.2020, термін дії зазначеного договору факторингу продовжено до 31.12.2021; додатковою угодою №27 від 31.12.2021 термін дії договору продовжено до 31.12.2022; додатковою угодою №31 від 31.12.2022 -термін дії договору продовжено до 31.12.2023; додатковою угодою №32 від 31.12.2023 - термін дії договору продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №137 від 08.06.2020, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 48886,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Надалі, додатковою угодою №2 від 03.08.2021 термін дії зазначеного договору було продовжено до 31.12.2022; додатковою угодою №3 від 30.12.2022 термін дії зазначеного договору було продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 78234,00 грн.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 78234,00 грн.

Відповідно до розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 залишок заборгованості за кредитним Договором №807511454 від 08.04.2021 складає 78234,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 22000,00 грн; заборгованість по відсотках - 56234,00 грн.

Даний розрахунок стороною відповідача не оспорений.

Відповідач зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладених угод не виконав в зазначений строк, що є порушенням ст.526 ЦК України.

Застосовані судом норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У частині першій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору вчинення відповідного правочину у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом вказаних норм, майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад; б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування за рахунок відступлення права вимоги; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги та її ринковою вартістю тощо.

Додатково, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 48) Велика Палата Верховного Суду навела ознаки договору факторингу, зазначивши, що предметом договору є надання фінансової послуги за плату, а мета полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансування. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (п. 76-83) зазначено, що право вимоги може мати номінальну та реальну вартість. Реальна вартість права вимоги формується з урахуванням ринкових умов та ліквідності вимоги. Сторони договору відступлення мають право на власний розсуд визначити ціну, яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги. Оскільки сторони не обмежені номінальною вартістю, сама по собі різниця між номіналом боргу та ціною його продажу не може вважатися порушенням чи підставою для визнання договору недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Доки ця презумпція не буде спростована судом, обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25.

В матеріалах справи наявна належно завірена копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», згідно з яким право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (пункт 1.3.). За умовами пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 вказав, що належним доказом факту набуття прав вимоги є підписані договори про відступлення та реєстри договорів, які містять дані за конкретним кредитним договором.

На підставі наданих суду договорів факторингу та реєстрів відбулася заміна кредитодавця, а тому до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 807511454 від 08 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..

У даній справі встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило поетапно: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «Ейс». В матеріалах справи містяться витяги з реєстрів прав вимоги, в яких зазначена інформація щодо боржника ОСОБА_1 та погоджена ціна відступлення.

Суд зазначає, що за змістом укладених договорів факторингу та положень статті 1078 Цивільного кодексу України, момент переходу права вимоги до нового кредитора пов`язаний із підписанням реєстру прав вимог, який є невід`ємною частиною основного договору. Оскільки позивачем надано суду копії договорів факторингу та витяги з відповідних реєстрів, які містять ідентифікуючі дані щодо боржника та кредитного договору №807511454 від 08 квітня 2021 року, факт належного відступлення права вимоги є повністю доведеним.

Твердження відповідача про те, що такі витяги не є належними доказами, судом відхиляються, оскільки вони містять всю необхідну інформацію для ідентифікації переданого права вимоги, що узгоджується з висновками Верховного Суду.

Доводи відповідача про відсутність підстав для заміни кредитора у зобов`язанні не спростовують наданих письмових доказів та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Щодо заперечень про відступлення права вимоги за договором факторингу, укладеним раніше виникнення самого кредитного зобов`язання, суд зазначає, що положення статті 1078 Цивільного кодексу України прямо передбачають можливість відступлення майбутньої вимоги. Таким чином, перехід права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до наступних кредиторів, включно з позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», є правомірним та підтвердженим реєстрами прав вимог. Відсутність у матеріалах справи окремих доказів фінансування (оплати) за самими договорами факторингу не впливає на обов`язки боржника, оскільки розрахунки між старим та новим кредиторами не змінюють обсягу зобов`язань відповідача.

Для застосування строків позовної давності суд не знаходить підстав, враховуючи наступне.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вищевказаний карантин введений Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 27.06.2023 №651, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 - відмінено.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Однак, згідно ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Даний закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, строки позовної давності у вказаній справі не сплинули, а тому суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про сплив строків позовної давності у вказаній цивільній справі.

Оскільки відповідач належними доказами не спростував доводи позивача, контррозрахунку суду не надав, тому, перевіривши розрахунки позивача в частині заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків, суд приходить до висновку, що сума отриманого та не повернутого вчасно кредиту підтверджена матеріалами справи, а розмір відсотків за користування кредитними коштами, передбачений укладеним між сторонами Договором. Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір.

Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст.134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив що витрати, понесені на правову допомогу становлять 7000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2026 та додаткову угоду №25770902771 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги. Також долучено акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно якого вартість виконаних робіт складає 7000,00 грн.

Отже, враховуючи те, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази, а заперечення відповідача щодо їх суми відсутні, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №807511454 від 08.04.2021 в сумі 78234 (сімдесят вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн 00 коп, з яких: 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 56234,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02094, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 01.10.2026.

Суддя Олена РИБАЧУК