Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №607/6827/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Справа №607/6827/26 Провадження №2/607/4290/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №317445 від 07.12.2019 в розмірі 14212,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №317445, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Відповідно до умов кредитного договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.credit7.ua (надалі – Правила). Згідно з п. 5.1, 5.2, 5.8, 5.22 Правил Клієнт на власний вибір може оформити кредит онлайн (самостійно або по телефону за допомоги Контакт-центру Товариства), або безпосередньо звернувшись до Кредитного посередника. Задля самостійного оформлення кредиту онлайн, Клієнт обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк кредиту і розпочинає Реєстрацію на Веб-сайті. Після завершення Реєстрації, перед поданням Заявки, Клієнт ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та надсилає Заявку на розгляд. Товариство повідомляє Клієнта про прийняття Заявки на отримання кредиту шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті на Веб-сайті. Договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

16 листопада 2020 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу № ККЛУ-16112020. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №317445 від 07.12.2019.

Таким чином, оскільки термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором №317445 від 07.12.2019 в розмірі 14212,80 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.04.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію, що становить банківську таємницю.

05.05.2026 на адресу суду, на виконання ухвали суду від 01.04.2026, від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла запитувана інформація стосовно карткового рахунку ОСОБА_1 .

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

07 грудня 2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 317445 (далі - Договір) про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом 07.12.2019.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає Клієнту грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн (далі - позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 11 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: акційна процентна ставка становить 1,33 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (485,45 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 120,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 4836,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 20,90% від суми позики (у процентному виразі) або 836,00 грн (у грошовому виразі) (п.п. 1.5 Договору).

Відповідно до пункту 1.6 Договору, позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору(п.п. 3.1 Договору).

Графік платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 317445 від 07.12.2019 представлений в якості додатку № 1 до договору. Датою повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 18.12.2019.

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Лінеура Україна» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідачка ОСОБА_1 , з якою укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 317445 від 07.12.2019, ідентифікована ТОВ «Лінеура Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису: одноразовий ідентифікатор С096.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 07.12.2019 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 4 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-0701 від 07.01.2026.

Згідно із листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260415/83841-БТ від 20.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 на яку 07.12.2019 було зараховано кошти на суму 4 000 грн.

20.12.2019 між сторонами укладено додаткові договори № 311311, №311323, №311353 до договору № 317445 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 07.12.2019, згідно з умовами якого сторони погодили, що строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.2. договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів – не пізніше 18.12.2019. Відповідно до п.1.3. додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: 1.60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою.

04.01.2020 між сторонами укладено додатковий договір № 384869 до договору №317445 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 07.12.2019, згідно з умовами якого сторони погодили, що строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.2. договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом – 01.01.2020. Відповідно до п.1.3. додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: 1.60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою.

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 15.04.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 317445 від 07.12.2019, згідно з розрахунком заборгованості становила 14212,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за кредитом; 7794,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2418 – штрафні санкції.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 317445 від 07.12.2019, що був укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем.

З витягу із Реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 317445 від 07.12.2019 на суму 14212,80 грн, з яких: 4 000,00 грн – залишок по тілу кредиту; 954,80 грн – залишок по відсотках; залишок по простроченим відсоткам - 6840 грн, штрафи/пеня – 2418 грн.

Досудовою вимогою №20232530 від 12.03.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги відповідно до Договору відступлення прав вимоги № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 та вимагав сплатити заборгованість за Договором № 317445 від 07.12.2019 на суму 14212,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 14212,80 грн, у зв`язку із порушенням зобов`язання за Договором № 317445 від 07.12.2019.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеними у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як зазначалось вище, Кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеним факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак укладення договору узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між кредитодавцями та відповідачем у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду надано не було.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Договором № 317445 від 07.12.2019 відповідно до Договору відступлення прав вимоги №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» правонаступником якого є ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» свої зобов`язання за Договором № 317445 від 07.12.2019 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором № 317445 від 07.12.2019, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14212,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за кредитом; 7794,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2418 – штрафні санкції.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 сплачувала кошти на погашення кредитної заборгованості 20.12.2019 - у сумі 585,20 грн, 04.01.2020 - 704 грн.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Договором № 317445 від 07.12.2019 та суми, яка підлягає до стягнення за ним, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, як слідує з матеріалів справи, Договором № 317445 від 07.12.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , було укладено строком на 11 днів, тобто до 18.12.2019, з можливістю його продовження у порядку та на умовах визначених в п.1.7. Договору.

Згідно договору № 317445 від 07.12.2019 та додаткових договорів № 311311, №311323, №311353 від 20.12.2019, № 384869 від 04.01.2020, встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 01.01.2020.

Докази подальшого продовження строку Договору № 317445 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 07.12.2019 в матеріалах справи відсутні, а відтак відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору у період з 01.01.2020 по 15.04.2020.

З розрахунку заборгованості вбачається, що в ОСОБА_1 станом на 31.12.2019 наявна заборгованості у розмірі 4704 грн з яких: 4 000 грн – залишок по тілу кредиту; 704 грн – залишок по відсотках; штрафні санкції - 0 грн; комісія за надання кредиту - 0 грн. Відповідачкою сплачені кошти на погашення заборгованості 20.12.2019 та 04.01.2020.

Поряд із тим, як вже зауважувалось вище після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак вимог про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625, ЦК України позивач не пред`являв.

Тож, позивачем відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування відповідача за договором № 317445 від 07.12.2019 та додаткових договорів № 311311, №311323, №311353 від 20.12.2019, № 384869 від 04.01.2020 було змінено.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2418 грн, то така вимога теж не підлягає до задоволення, оскільки штрафні санкції нараховані поза межами строку дії договору.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що розмір заборгованості за Договором № 317445 від 07.12.2019, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 4 000,00 грн (5289,20 грн (тіло кредиту та проценти нараховані в межах строку кредитування) – 1289,20 грн (кошти оплачені позичальником на погашення заборгованості)).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до частково задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 317445 від 07.12.2019 у розмірі 4000 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 28,14 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 749,20 грн. (2662,40/100%х28,14%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2251,20 грн (8000/100%х28,14%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №317445 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 07.12.2019 в розмірі 4000 (Чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 749,20 гривень та 2251,20 гривень витрат на правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місця знаходження: вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич