Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №466/8653/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8653/26

Провадження № 1-кп/466/953/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142380000318 від 17.09.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 24.06.2026 Сихівським районним судом м. Львова за ч.3 ст. 389, ч.2 ст. 182, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 395, ст.ст. 70, 71 до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 , 03 вересня 2026 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, прямуючи по вул. Пилипа Орлика на автобусній зупинці біля будинку №6 у м. Львові, переконавшись, що його дії є непомітними для оточуючих, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, маючи умисел на таємне привласнення офіційного документа з метою особистого протиправного збагачення, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2000 року, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видана повноваженою юридичною особою з дотриманням визначеної законом форм та містить передбачені законом реквізити, підняв із асфальтованої доріжки пластикову банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), власником якої є ОСОБА_4 , з метою подальшого незаконного використання такої карти шляхом зняття грошових коштів та системою безконтактної оплати, належних ОСОБА_4 , у такий спосіб незаконно заволодів нею, при цьому не вжив будь-яких заходів для повернення знайдених документів, усвідомлюючи те, що знайдені ним документи належать іншій особі, таким чином незаконно заволодів ними.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Кримінальне провадження розглядалось судом відповідно до положень ст.ст.381, 382 КПК України у спрощеному провадженні за клопотанням прокурора без виклику сторін.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 у порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 21.09.2026 року, з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , в заяві обвинувачений зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку він визнає беззаперечно, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, які викладені в обвинувальному акті та з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, а також йому роз`яснено, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, що засвідчено його та захисника підписами.

Надано заяву потерпілої ОСОБА_4 , якою вона не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, згодний із встановленими під час дізнання обставинами, згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 в поданій заяві обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені органом досудового розслідування не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого тиску.

Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, а отже суд, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Відповідно до ст.65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше судимий, 24.06.2026 вироком Сихівського районного суду м. Львова за ч.3 ст. 389, ч.2 ст. 182, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 357, ч.1 ст. 182, ч.1 ст. 395, ст.ст. 70,71 до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців, вчинив злочин у період відбування покарання, згідно довідки, виданої 08.09.2026р. №3728 КНП ЛОР «Львівський обласний медичний ценрт превенції та терапії узалежнень» ОСОБА_3 з 08.2026 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності».

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, характер, тяжкість та суспільну небезпеку, спосіб вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, загальні засади призначення покарання, зокрема, законності його призначення, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нового злочину призначити покарання у виді обмеження волі на строк, в межах санкції інкримінованої статті, і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим (даним) вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч.4 ст.71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд враховує, що ОСОБА_3 відбуває покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2026 року у виді обмеження волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2026 року, і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися. Підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.371,373-374,381,382,394,395 КПК України, суд –

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2026 року, і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років обмеження волі.

Речові докази по кримінальному провадженню: два компакт- диски CD-R , марки « FIESTA», світлого кольору, об`ємом пам`яті 700mb, зі швидкістю читання – 52х у паперовому конверті білого кольору, які визнані речовим доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження №12026142380000318 від 17.09.2026р.- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1