Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №758/19392/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 758/19392/25

пр.№ 2/464/1693/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «Коллект Центр» - М.Ткаченко 02.12.2025 звернулась в Подільський районний суд м.Києва із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №0983294477/1 від 19.11.2020 в розмірі 56 726,25 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі – ТзОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 укладено договір №0983294477/1 (далі – Договір №0983294477/1), згідно з умовами якого, останній отримав кредит у розмірі 3 500 грн строком користування на 30 днів, строк дії договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75% за один день користування кредитом. Надалі, 11.02.2022 між ТзОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТзОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір факторингу №11-02/22, відповідно до умов якого, ТзОВ «Інфінанс» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором №0983294477/1. У свою чергу ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників позивачу ТзОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за Договором №0983294477/1. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0983294477/1 складає 135 861,25 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 3 500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 84 018,75 грн та заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 38 342,50 грн. Однак, враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 56 726,25 грн, з яких 3 500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 53 226,25 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 09.12.2025 цивільну справу передано на розгляд Сихівському районному суду м.Львова за підсудністю.

Ухвалою від 12.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк останній не скористався своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.08.2020 між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0983294477/1 згідно заявки-анкети на отримання кредиту №3345497 на умовах пропозиції (оферти) на укладення договору позики №0983294477/1 від 19.11.2020, що акцептована ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом.

Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що він повністю ознайомлений з усіма його вимогами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до умов Договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 3 500 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1.75 % за один день користування кредитом.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів відповідачу позивачем долучено лист ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.07.2025 про те, що 19.11.2020 було успішно перераховано кошти в розмірі 3 500 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Між ТзОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» 11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22, відповідно до якого ТзОВ «Інфінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0983294477/1 від 19.11.2020.

Між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0983294477/1 від 19.11.2020.

Згідно з розрахунками заборгованості ТзОВ «Інфінанс», ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0983294477/1 від 19.11.2020 становить 132 361,25 грн, з яких 3 500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 53 226,25 грн – заборгованість за процентами станом на дату відступлення прав вимоги (11.02.2022), заборгованість за процентами за період з 11.02.2022 по 10.01.2023 – 40 792,50 грн та заборгованість за процентами за період з 10.01.2023 по 18.11.2023 – 38 342,50 грн.

Разом з тим, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість за договором у розмірі 56 726,25 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 500 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 53 226,25 грн.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, останнім не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №0983294477/1 від 19.11.2020 в розмірі 3 500 грн.

Щодо розміру заборгованості по кредитному договору за процентами суд враховує таке.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1-2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Така позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Так, Договором №0983294477/1 від 19.11.2020 передбачено строк користування кредитом 30 днів та строк дії договору 3 роки.

Досліджені судом розрахунки заборгованості ТзОВ «Інфінанс», ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» свідчать про те, що нарахування процентів за договором здійснювалось з 19.11.2020 по 18.11.2023.

Всі інші умови, які визначають порядок і умови надання ТзОВ «Інфінанс» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов договору та електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між товариством і позичальником, викладені у правилах, з якими ознайомився позичальник до укладення договору (далі – Правила).

Пунктом 7.1. Правил передбачено, що первинний строк користування кредитом в рамках фінансового кредиту, встановлений сторонами у відповідному договорі фінансового кредиту може бути пролонгований на строк, що відповідає кількості днів, на яку було первинно видано кредит та який вказаний при оформленні відносин між сторонами в договорі.

Згідно з п.7.2. Правил пролонгація кредиту здійснюється в разі дотримання наступних передумов: п.7.2.1. на момент подовження строку поточного кредиту строк дії договору фінансового кредиту не закінчився; п. 7.2.2. позичальником повністю сплачено нараховані проценти (у разі відповідної вимоги товариства неустойка та штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

Пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом (у разі наявності, сплати неустойки та штрафних санкцій на вимогу товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (п.7.3. Правил).

Відповідно до п.7.3.6 Правил у випадку неналежного виконання позичальником умов договору, якщо відсоткова ставка дорівнює 1,75 % за один день користування кредитом - на період строку користування кредитом в розмірі відсоткової ставки встановленої договором, на період прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом застосовується максимальна відсоткова ставка.

Так, в період з 19.11.2020 по 19.12.2020 ТзОВ «Інфінанс» було нараховано відсотки за відсотковою ставкою 1,75 %, що дорівнює 1 898,75 грн (відповідно до розрахунку первісного кредитора ТзОВ «Інфінанс»).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів на виконання умов договору, у тому числі сплати нарахованих процентів, що є обов`язковою передумовою для продовження строку кредитування.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що строк кредитування був пролонгований, а тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виключно в межах погодженого сторонами строку - 30 днів.

Суд звертає увагу, що визначений договором строк його дії 3 роки не є тотожним строку кредитування, адже такий визначений 30-ти денним терміном, відповідно і нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у погоджений сторонами строк користування кредитними коштами (строк кредитування), а не у строк дії договору.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач ТзОВ «Kоллект Центр» не заявляв вимоги про стягнення процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене вище, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за Договором, становить 5 398,75 грн, з яких 3 500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 1 898,75 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, відтак позов слід задовольнити частково.

Щодо судових витрат, суд дійшов до такого висновку.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №828 від 01.10.2025, витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак оскільки позов слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 230,54 грн судового збору, сплаченого при поданні позову, та 1 522,75 грн витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 522,75 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором 0983294477/1 від 19.11.2020 в розмірі 5 398 (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 75 коп, з яких 3 500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 1 898,75 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 230,54 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 522,75 грн, а всього 1 753 грн 29 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК