Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №464/2861/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2861/26

пр.№ 2/464/2365/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. 27.04.2026 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №19439-06/2023 від 14.06.2023 в розмірі 54 362 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі - ТзОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19439-06/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 7 000 грн. Відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак, зобов`язань за кредитним договором належним чином відповідачка не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 54 362 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованість за відсотками – 47 362 грн. Між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» 16.11.2023 укладено договір факторингу №16112023, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув статусу нового кредитора та права грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ «Аванс Кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №19439-06/2023. Добровільно відповідачка кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з неї на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 30.04.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Тисячник Р.Р. 21.05.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити в задоволенні позову з огляду на таке. Вважає, що кредитний договір не підписаний кредитодавцем належним чином, а також відсутні докази підписання відповідачкою такого договору. Зазначила, що до позовної заяви не долучено доказів перерахування коштів відповідачці, відтак факт видачі кредиту позивачем не доведено. В договорі передбачено, що позичальник ознайомився з «Правилами надання грошових коштів у позику», що розміщенні на сайті первісного кредитора, однак посилання на загальнодоступність інформації не є достатнім доказом того, що саме відповідачка була належним чином ознайомлена з цими правилами та умовами до моменту укладення договору. Щодо нарахування відсотків за договором, то вважає, що такі нараховані поза межами строку кредитування, а також, що такі є завищеними та правильним було б зменшити їх розмір. Вказала, що позивач здійснив нарахування відсотків прострочення, що по суті є штрафними санкціями, нарахування яких заборонено під час дії воєнного стану. Стосовно наявності права вимоги в позивача, то останнім не доведено набуття права вимоги саме до відповідачки, оскільки з наданих ним витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги сам за вказаним договором. Окрім цього, заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність та завищеність.

На виконання ухвали від 30.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» 08.06.2026 надійшла витребувана судом інформація.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 14.06.2023 було укладено кредитний договір №19439-06/2023, який підписано електронним підписом позичальника НОМЕР_2 . Згідно п.1.1. вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Окрім цього, погоджено строк кредитування – 360 днів, дату надання кредиту – 14.06.2023, дату погашення кредиту – 07.06.2024, денну процентну ставку – 1,99% в день.

Згідно з листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025, 14.06.2023 було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 7 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка вказана відповідачкою ОСОБА_1 в Кредитному договорі.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_1 та 14.06.2023 на такий перераховано грошові кошти в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «Аванс Кредит» за кредитним договором №19439-06/2023 така станом на 16.11.2023 становить 25 944,80 грн, з яких 7 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 18 944,80 грн – заборгованість за процентами.

Між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» 16.11.2023 укладено договір факторингу №16112023, відповідно до п.1.1. якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами.

Право вимоги - право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів.

Згідно з актом приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 16.11.2023 до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 та платіжною інструкцією від 16.11.2023 ТзОВ «Аванс Кредит» передало право вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 за кредитним договором №19439-06/2023 на суму 25 944,80 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №19439-06/2023 від 14.06.2023 в ОСОБА_1 виникла заборгованість за вказаним Кредитним договором в розмірі 54 362 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 000 грн та заборгованості за процентами в розмірі 47 362 грн.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.

Щодо доводів представника відповідачки про те, що кредитний договір не може вважатися належним чином укладеним у зв`язку з відсутністю згоди сторін на використання факсиміле, а також відсутності доказів про підписання відповідачкою договору шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд зазначає таке.

Відповідно до умов Кредитного договору зі сторони товариства кредитний договір та будь-які інші документи, пов`язані з укладенням та виконанням кредитного договору, можуть бути підписані одним із передбачених договором способів, зокрема аналогом власноручного підпису та печатки (факсимільного відтворення підпису та печатки за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису та печатки), зразки яких розміщені у Договорі про спосіб підписання, що розміщені на сайті товариства. При цьому, умовами Кредитного договору передбачено, що клієнт, підписуючи заявку, надає товариству згоду на використання всіх передбачених договором варіантів підпису (п.2.16, 2.17 Кредитного договору).

Окрім цього, згідно із заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит», ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Аванс Кредит» та дала згоду на використання під час укладення з нею правочинів щодо надання кредиту аналога власноручного підпису та печатки (факсимільного відтворення підпису та печатки), зразок якого розміщений в правилах, а також приєдналась до Договору про спосіб підписання договорів, який розміщений на сайті товариства.

Отже, сторони безпосередньо погодили спосіб підписання документів зі сторони товариства, у тому числі шляхом використання аналога власноручного підпису. За таких обставин саме по собі використання на примірнику кредитного договору факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи товариства не свідчить про недодержання письмової форми правочину.

Доводи представника відповідачки про недоведеність факту застосування одноразового ідентифікатора ґрунтуються виключно на запереченні факту укладення договору та не спростовують сукупності доказів, наданих позивачем на підтвердження виникнення між сторонами договірних правовідносин та фактичного надання відповідачці кредитних коштів.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором №19439-06/2023 від 14.06.2023 в розмірі 7 000 грн.

Щодо стягнення нарахованих за Кредитним договором відсотків за користування кредитними коштами суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Як вбачається з розрахунків заборгованості ТзОВ «Аванс Кредит» та позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», нарахування процентів здійснювалось з 14.06.2023 по 07.06.2024, тобто в межах строку кредитування, передбаченого договором, за процентною ставкою 1,99 % в день.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 (з 24.12.2023), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, оскільки кредитний договір №19439-06/2023 від 14.06.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак строк його дії продовжувався і після набрання ним чинності, то положення цього Закону застосовуються до даного Кредитного договору.

Згідно з ч.4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Так, нарахування ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» процентів за користування кредитом за період з 14.06.2023 по 22.04.2024 в розмірі 40 954,20 грн не суперечить п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Однак, з 23.04.2024 по 07.06.2024 позивач міг нараховувати проценти за користування кредитом за процентною ставкою не більшою ніж 1,5% в день, тобто в розмірі 4 830 грн (7 000 грн* 1,5%*46 днів).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом не може перевищувати 45 784,20 грн (40 954,20 грн + 4 830 грн).

Штрафні санкції первісним кредитором та позивачем за Кредитним договором не нараховувались та позивач не просить про стягнення таких з відповідачки, тому доводи представника відповідачки в цій частині суд також до уваги не бере.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором в сумі 52 784,20 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 45 784,20 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг та акт наданих послуг №1108 від 10.04.2026.

Встановлено, що правнича допомога позивачу ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» надавалась адвокатом Усенком Михайлом Ігорьовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, видане на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2012).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, а також заяву представника відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 54 362 грн, тобто справа відноситься до малозначних, а також така розглядалась в спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 585,13 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №19439-06/2023 від 14.06.2023 в розмірі 52 784 (п`ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 20 коп, з яких 7 000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 45 784,20 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 585 грн 13 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а всього 4 585 грн 13 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК