Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №447/2646/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/302/26

Справа №447/2646/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року м.Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження № 12026141250000254 від 09 липня 2026 року про обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м. Миколаїв, Львівської області, громадянки України, українки, з середньою спеціальною освітою, одруженої, на утриманні якої перебуває двоє малолітніх дітей зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статі 383 КК України, частиною 2 статті 384 КК України–

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 упродовж 2024 року здійснила оформлення кредитних договорів (мікрокредитів) в наступних установах: ТОВ «АВЕНТУС Україна», ТОВ «Авенс Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні кредити», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Макс Кредит», «Стар Файнекс Груп», ТОВ «ФК «ЄГРОШІ», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», «Сматрівей Юкрейн», у результаті чого в неї виникли непогашені боргові зобов`язання за кредитними договорами, що складалися із суми основного боргу та нарахованих процентів. З метою уникнення погашення боргів, 21.01.2026 ОСОБА_4 вирішила звернутись в органи поліції із завідомо неправдивою заявою про нібито заволодіння шахрайським способом невідомими особами її коштами.

Так, 21.01.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Відділення поліції № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області за адресою: пл. Ринок, 9, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою уникнення виконання кредитних зобов`язань перед фінансовими установами, подала письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності невстановлену особу, яка, влітку 2024 року, використовуючи її персональні дані, оформила на її ім`я кредит у сумі 33 309 грн. При цьому у заяві зазначила, що лише 21.01.2026 їй стало відомо про існування кредитних зобов`язань, яких вона не оформляла. У той же день заяву ОСОБА_4 зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події) відділення поліції № 2 за №427 від 21.01.2026.

Надалі, 22.01.2026 слідчим СВ відділення поліції № 2 за заявою ОСОБА_4 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за № 12026141250000045 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки). Згідно із ч. 5 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

За результатами проведеного досудового розслідування факт вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшов. Доказів, які б свідчили про вчинення у 2024 році відносно неї шахрайських дій, під час досудового розслідування не здобуто.

Натомість встановлено, що грошові кошти, отримані від фінансових організацій зараховані на банківські картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що належали ОСОБА_4 , яка самостійно ними розпорядилася. Зокрема, кредитні кошти, у загальній сумі 33 309 грн використані нею для здійснення ставок в онлайн-казино, оплати товарів у магазинах м. Миколаїв Львівської області, а також переказів на інші банківські рахунки.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила умисні дії, які виразилися в завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, поєднаного з обвинуваченням особи в тяжкому злочині, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

Крім цього, судом встановлено, що у період часу з 10 год. 25 хв. до 11 год. 00 хв. 22.01.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому кабінеті № 21 Відділення поліції № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, за адресою: м. Миколаїв, пл. Ринок, 9 Стрийського району Львівської області, під час допиту в статусі потерпілої у кримінальному провадженні № 12026141250000045 від 22.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання, діючи умисно, з метою введення органу досудового розслідування в оману та уникнення виконання кредитних зобов`язань перед фінансовими установами, надала завідомо неправдиві показання про те, що будь-яких кредитів або мікропозик у 2024 році не оформляла, грошових коштів від кредитних установ не отримувала, а кредитні зобов`язання виникли внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, які без її відома використали її персональні дані та оформили на її ім`я кредитні договори.

За результатами проведеного досудового розслідування факт вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_4 свого підтвердження не знайшов. Доказів, які б свідчили про вчинення у 2024 році відносно неї шахрайських дій, під час досудового розслідування не здобуто.

Натомість встановлено, що грошові кошти, отримані від фінансових організацій зараховані на банківські картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , належали ОСОБА_4 , яка самостійно ними розпорядилася. Зокрема, кредитні кошти у загальній сумі 33 309 грн використані нею для здійснення ставок в онлайн-казино, оплати товарів у магазинах м. Миколаїв Львівської області, а також переказів на інші банківські рахунки.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у завідомо неправдивому показанні потерпілого, наданого органу, що здійснює досудове розслідування, поєднаного з обвинуваченням у тяжкому злочині, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю та показала, що дійсно завідомо неправдиво повідомила про вчинення кримінального правопорушення слідчому щодо неї, зробила це з метою щоб приховати витрату коштів, яку здійснила сама, усвідомила тяжкість вчиненого правопорушення, зробила для себе відповідні висновки, щиро кається. Просила суд суворо не карати.

Обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України та не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що вона правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності її позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченій порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 383 КК України, оскільки вона, повідомила завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення слідчому, поєднаного з обвинуваченням осіб в тяжкому злочині, вчиненого з корисливих мотивів, а також за ч. 2 ст. 384 КК України, у завідомо неправдивому показанні потерпілої, поєднаного з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів.

Як обставини, які згідно ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого діяння, які згідно зі ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченої, котра до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, має на утриманні трьох дітей, один з яких повнолітній, проте навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі, допомагає ЗСУ, розкаялася у вчиненому.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 383 КК України - у виді 2 років позбавлення волі та ч. 2 ст. 384 КК України - у виді 2 років та 6 місяців позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців роки.

Разом із цим, з огляду на повне визнання обвинуваченої вини, щире каяття, суд вважає можливим виправлення обвинуваченої зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винна в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілих у кримінальному провадженні не встановлено.

Кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрат у кримінальному провадженні на залучення експерта немає.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 383 КК України - у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 384 КК України- у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно із ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сукупністю кримінальних правопорушень покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк 1 рік з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Потерпілих у кримінальному провадженні не встановлено.

Кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрат у кримінальному провадженні на залучення експерта немає.

Запобіжний захід не обирався.

Речовий доказ - оригінали матеріалів кримінального провадження 312026141250000045,а саме: витяг з ЄРДР, заяву про вчинення кримінального правопорушення, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протокол допиту потерпілої, протокол огляду мобільного телефону, протоколи огляду речей і документів, матеріали тимчасових доступів до речей і документів, постанови слідчого і прокурора, запити (вимоги) та відповіді на них, документи банківських установ, фінансових компаній, операторів мобільного зв`язку та інших установ, кредитні договори, анкети клієнта, документи щодо ідентифікації та верифікації особи, аудіозаписи телефонних розмов, фотоматеріали, відеоматеріали та інші електронні докази визнати речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026141250000254 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6