Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №462/6186/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Іванюк І.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», в інтересах якого діє адвокат Малиш Тетяна Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач — ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в інтересах якого діє адвокат Малиш Т.О., через систему «Електронний суд» 13.07.2026 року звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2396752 від 26.06.2025 року у розмірі 91 634,96 грн, а також понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що 26.06.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2396752, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 25 000 грн строком на 360 днів. Договором передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,25 %, яка застосовується у разі, якщо споживач як учасник Програми лояльності товариства у дату першого платежу — 26.07.2025 року або протягом наступного календарного дня сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного графіком платежів. Стандартна процентна ставка, передбачена договором, становить 1 % на день. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок (картку) відповідача № НОМЕР_1 , зазначений ним під час оформлення кредиту. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань та не погашає заборгованість, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

26.08.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач не довів належного ознайомлення відповідача саме з умовами кредитного договору, наданими до суду, зокрема щодо розміру процентів, комісій, штрафних санкцій та графіка платежів, а також погодження відповідача з такими умовами. У зв`язку з цим вважає, що позивачем не доведено цілісність та незмінюваність електронного договору з урахуванням положень статей 81, 100 ЦПК України та практики Верховного Суду, зокрема постанов від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23. Також зазначив, що, хоча позивач посилається на перерахування кредитних коштів через ТОВ «ЄПЕЙТЕК», належних доказів фактичного отримання відповідачем заявленої суми кредиту не надано, а внутрішній розрахунок позивача сам по собі не підтверджує факту надання та отримання кредитних коштів. Крім того, заперечив правильність розрахунку заборгованості, оскільки він не дає можливості перевірити правильність нарахування процентів, порядок зарахування здійснених відповідачем платежів та залишок основного боргу. Зокрема, відповідно до наданого позивачем графіка загальна сума процентів становить 54 375,00 грн, тоді як до стягнення заявлено 54 635,00 грн, при цьому причин такої розбіжності та її документального підтвердження позивач не навів. Також позивачем не надано деталізованого розрахунку, який би давав можливість встановити порядок зарахування здійснених відповідачем платежів у рахунок погашення основного боргу, процентів та інших платежів. Щодо заявленого до стягнення штрафу в розмірі 12 500,00 грн відповідач зазначив, що позивач не обґрунтував належним чином правову та договірну підставу його нарахування, період нарахування та правильність розрахунку. Крім того, послався на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. З огляду на наведене просив у задоволенні позову відмовити.

31.08.2026 року позивач подав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що між сторонами 26 червня 2025 року укладено в електронній формі договір № 2396752 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Перед укладенням договору відповідач мав доступ до умов кредитування, Правил надання коштів у кредит, Паспорта споживчого кредиту та іншої передбаченої законодавством інформації. Ідентифікація відповідача здійснювалася, зокрема, через систему BankID НБУ. Кредитний договір було укладено шляхом прийняття відповідачем пропозиції (оферти) у його особистому кабінеті та підписано одноразовим ідентифікатором B465, надісланим на зазначений відповідачем номер телефону. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором B631. Позивач зазначив, що договір та паспорт споживчого кредиту були надані відповідачу в електронній формі, розміщені в його особистому кабінеті та направлені на електронну адресу. На підтвердження процедури укладення договору позивач посилається на надані до суду лог-файл укладення електронного договору, скриншоти з інформаційно-комунікаційної системи, відомості про направлення одноразового ідентифікатора, договору та паспорта споживчого кредиту, а також протокол створення та перевірки електронного підпису. З огляду на це позивач вважає доведеним факт укладення сторонами кредитного договору та погодження відповідачем його істотних умов, а доводи відзиву про недоведеність укладення саме цього договору та ознайомлення з його умовами — безпідставними. Також позивач зазначає, що після укладення договору його зміна в односторонньому порядку неможлива, а відповідно до пункту 9.14 договору зміни та доповнення до нього здійснюються шляхом укладення відповідних додаткових договорів або угод. Щодо нарахувань позивач зазначив, що відповідно до договору сума кредиту становила 25 000,00 грн, строк кредитування — 360 днів. Стандартна процентна ставка становила 1 % на день, а знижена — 0,25 % на день за умови своєчасного здійснення першого платежу. Відповідач 26.07.2025 року здійснив платіж у сумі 2 375,01 грн, у зв`язку з чим до 26.07.2025 року включно застосовувалася знижена процентна ставка, а з 27.07.2025 року — стандартна ставка 1 % на день. Згідно із розрахунком заборгованості, 25 000,00 грн — сума основного боргу за кредитом до 26.07.2025 року; 0,25 % на день — знижена процентна ставка за період з 26.06.2025 року по 26.07.2025 року; 25 000,00 грн ? 0,25 % = 62,50 грн — проценти за один день; 62,50 грн ? 30 днів = 1 875,00 грн — проценти за зниженою ставкою, які були сплачені відповідачем; 24 499,96 грн — залишок основного боргу після платежу 26.07.2025 року; 1 % на день — стандартна процентна ставка; 312 днів — період нарахування процентів з 27.07.2025 року по 03.06.2026 року; 24 499,96 грн ? 1 % = 245,00 грн — проценти за один день; 245,00 грн ? 312 днів = 76 440,00 грн — проценти за стандартною ставкою; всього нараховано процентів: 1 875,00 грн + 76 440,00 грн = 78 315,00 грн; сплачено відповідачем процентів — 23 680,00 грн; несплачені проценти — 54 635,00 грн. Також зазначив, що відповідно до умов договору платежі у разі недостатності їх суми зараховуються у визначеній договором та Законом України «Про споживче кредитування» черговості, а проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що кредитний договір укладено належним чином, відповідач був ознайомлений з його умовами та підписав його одноразовим ідентифікатором, а розрахунок заборгованості відповідає умовам договору. Обізнаність відповідача із договором та отриманням кредитних коштів підтверджується також тим, що відповідач проводив часткову оплату за таким. Окрім того, 03.12.2025 року адвокат відповідача зверталась до ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» із заявою про реструктуризацію заборгованості. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від учасників справи не надходило клопотання про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 26.06.2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, з умовами якого останній ознайомився. Зазначений документ підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором B631, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 53–54).

26.06.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2396752, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачу кредит у розмірі 25 000 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , зазначений ним у договорі (п. 2.1), строком на 360 днів. Договором передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,25 %, яка застосовується за умови, якщо споживач як учасник Програми лояльності товариства у дату першого платежу — 26.07.2025 року або протягом наступного календарного дня сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного графіком платежів. Стандартна процентна ставка становить 1 % на день. Перед укладенням договору позичальник ідентифікувався за допомогою системи BankID Національного банку України (п. 7.2). Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором B465 (а.с. 42–47). До договору долучено копію картки фізичної особи — платника податків (а.с. 52) та паспорта громадянина України (а.с. 55).

Також з наданого суду скриншота облікового запису ОСОБА_1 вбачається, що 26.06.2025 року о 14 год. 20 хв. йому надіслано погоджений сторонами договір та паспорт споживчого кредиту.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис, а накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора.

Водночас порядок укладення та підписання електронного правочину визначається спеціальними положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному цим Законом. Чинна редакція цієї норми прямо передбачає використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як один зі способів підписання електронного правочину.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронну комерцію. При цьому примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа, надається споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка його отримала, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору, а обов`язок доведення передачі такого примірника покладається на кредитодавця.

Отже, укладення договору про споживчий кредит в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам законодавства, а підписання такого договору одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом його підписання. При цьому для підтвердження укладення саме того електронного договору, умови якого заявлені позивачем як підстава позовних вимог, підлягають оцінці не лише факт використання одноразового ідентифікатора, а й сукупність доказів, які дають можливість ідентифікувати особу позичальника, зміст договору на момент його підписання та факт передачі йому примірника договору. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем не доведено цілісність та незмінюваність електронного договору з огляду на положення статей 81, 100 ЦПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 звернув увагу на необхідність перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного документа у випадку, коли сторона ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) його оригіналу. При цьому Верховний Суд зазначив, що якщо до суду не надано примірника електронного кредитного договору з кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом, суд має з`ясувати обставини, які дають можливість встановити цілісність та незмінюваність даних, зокрема чи направлявся примірник електронного договору відповідачу, у який спосіб він направлявся та чи існувала технічна можливість внесення до нього змін після його укладення та направлення відповідачу.

Як встановлено судом, електронний примірник кредитного договору був не лише розміщений в інформаційно-комунікаційній системі позивача, а й направлений відповідачу на зазначену ним електронну адресу після його укладення. Таким чином, у матеріалах справи наявні докази, які дають можливість ідентифікувати не лише особу позичальника та факт накладення ним одноразового ідентифікатора, а й зміст договору, з яким він погодився при його укладенні, та факт передачі йому примірника такого договору.

При цьому відповідач, заперечуючи відповідність наданого позивачем примірника договору умовам, погодженим ним під час укладення правочину, не зазначив, які саме умови договору, на його думку, були змінені, та не надав доказів існування іншої редакції договору. Саме по собі посилання на можливість зміни інформації, розміщеної в інформаційно-комунікаційній системі, без встановлення факту такої зміни у конкретному випадку не спростовує доказового значення наданих позивачем документів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується не лише факт підписання відповідачем кредитного договору одноразовим ідентифікатором, а й факт його ідентифікації перед укладенням договору, направлення йому договору та паспорта споживчого кредиту, а також подальше здійснення ним платежів за договором. У сукупності зазначені обставини підтверджують зв`язок відповідача саме з укладенням спірного кредитного договору та його виконанням.

Відтак саме по собі посилання відповідача на недоведеність цілісності та незмінюваності електронного договору, без наведення конкретних обставин, які б свідчили про зміну його змісту після укладення, та без надання відповідних доказів, не може бути підставою для висновку про недостовірність наданого позивачем електронного договору.

Окрім того, з заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Зіновкіної О.П. на адресу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» про реструктуризацію боргу від 03.12.2025 року (а.с. 119–120) вбачається, що станом на час звернення відповідач усвідомлював наявність заборгованості за спірним кредитним договором та не заперечував щодо її розміру.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» про здійснення платежу від 14.05.2026 року на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 49).

Наведене також стверджується листом АТ «Сенс Банк» від 23.09.2026 року та випискою із рахунку ОСОБА_1 , згідно з якими 26.06.2025 року на його рахунок надійшли кошти у сумі 25 000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості загальна заборгованість за кредитним договором № 2396752 від 26.06.2025 року становить 91 634,96 грн, з яких: 24 499,96 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 54 635,00 грн - заборгованість за процентами; 12 500,00 грн - штраф (а.с. 37–40).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем здійснювалися платежі за кредитним договором, а саме: 26.07.2025 року - 2 375,01 грн, 25.08.2025 року - 7 350 грн, 23.09.2025 року - 7 105 грн, 23.10.2025 року - 7 350 грн.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості: у першу чергу — прострочену до повернення суму кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу — суму кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу — неустойку та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

За розрахунком позивача, за період застосування зниженої процентної ставки нараховано 1 875,00 грн процентів, а за період з 27.07.2025 року по 03.06.2026 року - 76 440,00 грн процентів. Загальна сума нарахованих процентів становить 78 315,00 грн, з яких, відповідно до розрахунку позивача, відповідачем сплачено 23 680,00 грн, а залишок заборгованості за процентами становить 54 635,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, не надав суду власного розрахунку, який би спростовував наведені позивачем нарахування, не зазначив конкретних помилок у визначенні періодів нарахування процентів або розміру застосованої процентної ставки, а також не надав доказів здійснення інших платежів, крім тих, які враховані позивачем.

З врахуванням наданого позивачем розрахунку, умов кредитного договору, відомостей про здійснені відповідачем платежі та відсутності належних і допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, суд бере до уваги визначений позивачем розмір заборгованості за основною сумою кредиту та процентами.

Разом із тим судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 12 500 грн.

Так, суд зазначає, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Зазначене правове регулювання поширюється на кредитні та позикові зобов`язання, у тому числі на ті, що виникли після 24 лютого 2022 року. Верховний Суд у постанові Пленуму від 07 лютого 2025 року № 6 звернув увагу на те, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними та позиковими договорами, зокрема звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за таке прострочення, та її списання кредитодавцем.

За таких обставин позивачем безпідставно нараховано штраф за кредитним договором № 2396752, укладеним 26.06.2025 року, а тому у частині вимоги про стягнення штрафу в розмірі 12 500 грн у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 79 134,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору (платіжне доручення № 16445 від 18.06.2026 року, а.с. 56).

Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 299,22 грн, виходячи з розрахунку:79 134,96 грн ? 2 662,40 грн : 91 634,96 грн = 2 299,22 грн.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 100, 133, 141, 247, 263–265, 279, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 2396752 від 26.06.2025 року у розмірі 79 134 (сімдесят дев`ять тисяч сто тридцять чотири) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 2 299 грн 22 коп.

У решті позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», місцезнаходження за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 1А, ЄДРПОУ 43979069.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.Д. Іванюк