Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №461/7597/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/7597/26

1-кп/461/634/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 р. м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

у складі:головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши кримінальне провадження №12026142360000599 від 16.09.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово непрацюючого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованогота проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 , 15 вересня 2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із дружиною ОСОБА_4 , застосувавши до останньої фізичне насильство, як форму домашнього насильства, згідно статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю дружині ОСОБА_4 , перебуваючи вітальні, умисно наніс їй удар ногою в ділянку ніг.

Продовжуючи протиправну поведінку, яка відбувалась вже у спальні, кинув потерпілу ОСОБА_4 на ліжко та почав стискати за шию обома рука, після чого ОСОБА_3 зліз із потерпілої та наніс ще один удар своєю головою останній у ділянку носа, завдав удару однією із ніг в ділянку грудей та ребер справа, стискав зап`ястя обох рук, викручуючи їх.

Внаслідок нанесених ударів потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу на шиї, синців на лівому і правому плечах, на правому стегні, синці і садна на грудях справа, на лівій гомілці, які відносяться до легкого ступеня тяжкості та перелому кісток носа, який відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 ,що спричинили короткочасний розлад здоров`я? погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 , відповідно до поданої останньою заяви, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч.2 ст.302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026142360000599 від 16.09.2026 рокупро обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України у спрощеному провадженні без її участі.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України доведена повністю.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, такими, що знаходяться в об`єктивному зв`язку з матеріалами кримінального провадження, повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, відтак кваліфікує його дії за ч. 2 ст.125 КК України, як вчинення умисного нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_3 на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкцій статті особливої частини КК України, за якою кваліфіковано його дії у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі№ 155/457/20, обов`язковою умовою визнання судом злочину пов`язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення(у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.

Статтею 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб`єктами відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 пов`язане з вчиненням фізичного насильства, в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а покарання призначене, не пов`язане з позбавленням волі, тому, в інтересах потерпілої від цього проступку, суд вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого обмежувальний захід передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України - направлення для проходження програми для кривдників терміном на 1 (один) місяць.

При цьому, організацію виконання обмежувального заходу необхідно покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченого.

Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначити йомупокарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 1 (один) місяць, виконання якої покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченого а саме Львівську міську раду.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1