Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №337/4232/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

30.09.2026

ЄУН 337/4232/26

2/337/3095/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Богач А.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) платника щомісячно, на користь відповідачки ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) платника щомісячно, та на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) платника щомісячно.

Позов мотивує тим, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2020 з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.07.2020 і до повноліття дитини. Крім того, рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.11.2021 з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.10.2021 і до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, за судовим наказом, виданим 17.12.2025 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, з нього на користь відповідачки ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів встановлених на дитину віку, щомісячно, починаючи з 16.12.2025 і до повноліття дитини. Вказані судові рішення перебувають на примусовому виконані у державній виконавчій службі. Сукупний розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання трьох неповнолітніх дітей, становить 75% його доходу. Такий розмір аліментів спричиняє йому надмірний фінансовий тягар та після їх сплати йому майже не залишається засобів для власного забезпечення. Крім цього, на даний час істотно зменшився розмір його доходу. Він звільнений з військової служби за станом здоров`я після отримання поранення. У зв`язку з загостренням хвороби серця він був вимушений звільнитися з попереднього місця роботи ПрАТ «Дніпроспецталь», де він працював до проходження військової служби. Наразі він працює у ФОП ОСОБА_8 на посаді слюсаря з ремонту транспортних засобів та його посадовий оклад складає 8700,00грн. Також на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які є пенсіонерами, є внутрішньо переміщеними особами і вимушено наразі проживають разом з ним за однією адресою. При цьому, його мати має третю групу інвалідності та потребує додаткових витрат на лікування. Зазначені обставини свідчать про істотну зміну його матеріального стану, які в обов`язковому порядку враховуються при визначенні розміру аліментів на утримання дітей.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.

11.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Богач А.О. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

14.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_3 та її представника - адвоката Нікітіної Т.Г. надійшла заява про визнання позову, просять справу розглядати у їх відсутність. Крім того, ними подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_3 наразі має скрутне матеріальне становище, вона отримує лише допомогу на дитину до 3-х років у розмірі 860,00грн., інших доходів немає, у неї на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, покладання на неї обов`язку з відшкодування судових витрат позивачу погіршить її матеріальне становище та інтереси дітей.

Ухвалою суду від 14.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, відзиву на позов або зустрічного позову не подала.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник – адвокат Нікітіна Т.Г. в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006р. у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява №31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Згідно з ст.51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (ст.1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 8,9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених законом.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю – відповідачкою ОСОБА_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2020 (справа №2/333/1965/2020, ЄУН 337/3386/20) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.07.2020 року і до повноліття дитини.

Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Комунарському відділі ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження ВП №63535552.

Крім того, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.11.2021 (справа №2/337/2740/2021, ЄУН 337/5715/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.10.2021 року і до повноліття дитини.

Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Комунарському відділі ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження ВП №79691245.

Судовим наказом №2-н/337/1076/2025, ЄУН 337/6624/25, виданим 17.12.2025 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів встановлених на дитину відповідного віку, починаючи з 16.12.2025 і до повноліття дитини.

Зазначений судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Комунарському відділі ДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження ВП №79854039.

Згідно з інформацією Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №36773/4 від 01.05.2026, вказані виконавчі провадження об`єднанні у зведене за №79829889. Станом на 31.08.2026 заборгованість за вищевказаними провадженнями відсутня.

Згідно з довідкою № 1088с/368 від 27.10.2024 солдат ОСОБА_1 під час виконання бойових завдань внаслідок обстрілу зі ствольної артилерії противником позицій 22.09.2024 отримав травму (поранення).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста ТОВ «Вітацентр» від 23.06.2026 ОСОБА_1 встановлено діагноз: пролапс мітрального клапана Іст з регургітацією Іст. Міокардичний міокардіофіброз (по Ехо-кс.). СН стадія С зі збереженою ФВ (56%). ФК ІІ ХСН І. Вертеброгенна торакалгія. Рекомендоване медикаментозне лікування.

Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_10 , 1958р.н., та ОСОБА_11 , 1956р.н. Останні є пенсіонерами за віком, зареєстровані в м.Гуляйполе Запорізької області та з 25.05.2026 перебувають на обліку як ВПО за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 . Мати позивача з березня 2026 має третю групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.

Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ №127 від 28.04.2026 солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас відповідно до ч.4 п.2 пп. «Г» ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з 28.04.2026.

Згідно записки про звільнення ПрАТ «Дніпроспецталь» №92 від 19.05.2026 ОСОБА_1 звільнений на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, з 19.05.2026.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_8 №03 від 17.06.2026 ОСОБА_1 прийнято на посаду слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів з посадовим окладом 8700,00грн. з 18.07.2026.

Згідно з довідкою від 08.08.2026 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» (форма ОК-5) сукупний дохід позивача ОСОБА_12 за 2022 склав 85 274,25грн. (від страхувальника ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь»), за 2023 – 114 754,13грн.. (від страхувальника ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь»), за 2024 – 344 905,52грн. (від страхувальника ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» за січень-травень, страхувальника ВЧ НОМЕР_2 за липень, страхувальника ВЧ НОМЕР_3 за липень-жовтень), за 2025 рік відомості про будь-які доходи відсутні, за 2026 рік - 17 294,00грн. (від страхувальника ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» за квітень-травень та від Управління соціального захисту населення ЗМР по Комунарському району за квітень).

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку щодо ОСОБА_1 за період січень 2021 – червень 2026 він мав доходи у вигляді заробітної плати з ПрАТ «Дніпроспецсталь» (січень 2021 – червень 2024, грудень 2024, квітень 2026), грошового забезпечення військовослужбовця (липень – листопад 2024, квітень-травень 2026), ДСЗН ЗМР (травень 2026), ФОП ОСОБА_13 (червень 2026). За період січень 2025 – березень 2026 інформація про доходи відсутня.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Так, суд виходить з того, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме, зміни матеріального або сімейного стану одержувача чи платника аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом цієї норми права підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального чи сімейного стану. При цьому, зазначені положення закону не виключають як одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів, так і їх самостійне, незалежне одна від одної існування.

В той же час, за усталеною судовою практикою, зокрема, правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.05.2021 у справі №715/2073/20, сам по собі факт укладення платником аліментів нового шлюбу і народження в ньому дитини не є безумовними підставами для зменшення розміру аліментів, які стягуються з батька на утримання дитини від першого шлюбу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Зменшення розміру аліментів можливо лише в разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів, у тому числі, у зв`язку із зміною сімейного стану. Зміна у зв`язку з такими обставинами матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення стягуваних аліментів повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на спроможність платника сплачувати аліменти в попередньому розмірі, унеможливлює таку сплату тощо.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному стані платника аліментів, і що саме такі зміни суттєво вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі. Ці обставини підлягають належному доказуванню позивачем у справі.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача ОСОБА_14 на користь відповідачок ОСОБА_15 та ОСОБА_7 на утримання трьох малолітніх дітей на кожного по 1/4 частці від заробітку (доходу) платника.

Суд виходить з того, що аліментні зобов`язання позивача перед відповідачами виникли на підставі трьох окремих судових рішень – на старшого сина ОСОБА_16 , 2017р.н., - за рішенням суду від 17.09.2020, на середнього сина ОСОБА_17 , 2021р.н., - за рішенням суду від 26.11.2021 та на молодшого сина ОСОБА_18 , 2022р.н., - за судовим наказом від 17.12.2025.

На кожну дитину судовими рішеннями стягнуто по 1/4 частці від доходу платника, відповідно сукупно на трьох дітей аліменти утримуються в розмірі 75% доходу позивача, що перевищує граничний розмір утримання – не більше 70%, визначений ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судом встановлено, що позивач протягом 2022-2026 був офіційно працевлаштований, отримував заробітну плату, з липня 2024 по квітень 2026 проходив військову службу, під час чого отримав поранення і звільнений в запас за станом здоров`я.

Згідно з наданою суду інформацією ДПС та ПФУ дохід позивача в 2022 році склав 85 274,25грн. (середньомісячно по 7100,00грн), в 2023 – 114 754,13грн. (середньомісячно по 9600,00грн), в 2024 – 344 905,52грн. (середньомісячно по 28000,00грн). Протягом 2025-березень 2026 будь-які доходи не задекларовані. За період квітень-травень 2026 його дохід сукупно склав 28759,00грн. З липня 2026 позивач офіційно працевлаштований в ФОП ОСОБА_8 і його щомісячна заробітна плата становить 8700,00грн.

Отже, вказані обставини вказують на суттєве зменшення розміру доходу позивача, що автоматично потягло зменшення розміру аліментних зобов`язань, які відраховуються у частці від його доходу. Разом з тим, вказані обставини спричинили значне зменшення коштів, які залишаються позивачу на забезпечення його особистих потреб, враховуючи при цьому, погіршення стану його здоров`я та необхідність медикаментозного лікування, проживання з ним непрацездатних батьків, які є пенсіонерами за віком, ВПО, мати має інвалідність 3 групи, що в сукупності свідчить про зміну - погіршення матеріального стану позивача як платника аліментів.

Вказані обставини підтверджені наданими позивачем та його представником письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими доказами.

При цьому, відповідачки вказаних обставин не спростовували, будь-яких заперечень проти позову не подали. Навпаки, відповідачка ОСОБА_3 подала заяву про повне визнання позову і таке визнання, на думку суду, не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів, зокрема, малолітніх дітей сторін. Відповідачка ОСОБА_2 , будучи достовірно обізнаною із наявністю судової справи, в судове засідання не прибула, відзиву на позов чи будь-яких заяв по суті спору не подала.

Крім того, суд враховує, що мінімально гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімально рекомендований їх розмір дорівнює прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку.

В 2026 році прожитковий мінімум на дитину у віці до 6 років встановлений в розмірі 2817,00грн., від 6 до 18 років - 3512,00грн.

Також суд враховує, що сталим орієнтиром для визначення розміру аліментів на трьох дітей, які стягуються у частці від доходу платника, як правило, є 1/2 частина. Отже, стягнення аліментів на кожну дитину в розмірі 1/6 частини від доходу, як просить позивач, на думку суду, не буде перешкоджати належному забезпеченню потреб дітей та не суперечитиме їх інтересам. В цій справі жодних обставин, які б вказували на необхідність відхилення від цього базового стандарту судом не встановлено.

З урахуванням вищевказаних обставин, виходячи з принципу розумності та справедливості, рівності прав та обов`язків обох батьків, з максимально можливим урахуванням інтересів дітей, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.7,141,150,180-184,192 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства»,ст.2,4,5,12,13,49,76-82,89,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Зменшити розмір аліментів, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя №2/333/1965/2020 (ЄУН 333/3386/20) від 17.09.2020, та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного, щомісячно, починаючи із дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Зменшити розмір аліментів, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя №2/337/2740/2021 (ЄУН 337/5715/21) від 26.11.2021, та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного, щомісячно, починаючи із дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Зменшити розмір аліментів, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі судового наказу №2-н/337/1076/2025 (ЄУН 337/6624/25), виданого 17.12.2025 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя, та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного, щомісячно, починаючи із дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова