Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №337/1665/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.10.2026

ЄУН 337/1665/26

№2/337/1521/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, місце знаходження: м.Запоріжжя, просп.Соборний,б.164, треті особи - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Демченко Олена Миколаївна, місце знаходження: м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, б.20, прим.25, ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бойко О.В. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Демченко О.М., в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: 1) земельну ділянку площею 5,4401га, кадастровий номер якої 2325283200:06:001:0015, яка розташована на території Токмацької територіальної громади Пологівського району Запорізької області; 2) житловий будинок, загальною площею 110,9кв.м., житловою площею 53,1кв.., розміщений на земельній ділянці площею 2500,00кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, до якого входять, зокрема, вказані земельна ділянка та житловий будинок. За життя матір склала заповіт, який було посвідчено 20.10.2020 секретарем виконкому Новопрокопівської сільської ради Пологівського (до адмінреформи – Токмацького) району Запорізької області, реєстраційний №54, яким заповідала вищезазначене майно йому. Будучи спадкоємцем першої черги після смерті матері, з метою реалізації права на спадкове майно, він 16.10.2023 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Демченко О.М. з заявою про прийняття спадщини. Однак постановою від 03.03.2026 № 40/02-31 нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу заповіту та правоустановчих документів на спадкове майно. Разом з тим, з об`єктивних причин він не має можливості надати нотаріусу такі документи, оскільки вони фактично зберігалися за місцем проживання спадкодавця в с.Роботине Пологівського р-ну Запорізької області, яке з лютого 2022 є тимчасово окупованою територією України. При цьому, факт реєстрації права власності спадкодавця на спадкове майно підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 466974815 від 06.03.2026. Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкування в позасудовому порядку і змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.03.2026 (головуючий суддя Бредун Д.С.) позов прийнятий до судового розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.03.2026 до суду від представника відповідача Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Молодецького Р.Ф. надійшла заява про розгляд справи без його участі і ухвалення рішення на розсуд суду.

31.03.2026 до суду від третьої особи приватного нотаріуса ЗМНО Демченко О.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду від 14.04.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Демченко О.М. копії матеріалів спадкової справи №71403930, заведеної після померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані матеріали надійшли до суду 20.04.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 залучено до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №25 від 09.06.2026 у зв`язку з призначенням судді Бредуна Д.С. на посаду судді Запорізького апеляційного суду здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи та замінено головуючого суддю Бредуна Д.С. на суддю Мурашову Н.А.

Ухвалою суду від 10.06.2026 (головуючий суддя Мурашова Н.А.) вказану цивільну справу прийнято до свого провадження, визначено здійснювати її розгляд спочатку в загальному позовному провадженні з підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та третіх осіб.

В судове засідання позивач та/чи його представник не прибули, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Демченко О.М. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Роботине Пологівського р-ну Запорізької області померла мати позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина, зокрема, у вигляді земельної ділянки, площею 5,4401га, кадастровий номер 2325283200:06:001:0015, яка розташована на території Токмацької територіальної громади Пологівського району Запорізької області, та житлового будинку, загальною площею 110,9кв.м., житловою площею 53,1кв.., розміщений на земельній ділянці площею 2500,00кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.01.2020 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП№028886, виданого 27.09.2002 Токмацькою районною державною адміністрацією, реєстраці йний номер об`єкта нерухомості 2005077823252.

Також в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (діяв до 01.01.2013) містяться відомості про реєстрацію 07.07.2004 права власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа будинку 110,9кв.м., житлова 53,1кв.м., площа земельної ділянки 2500,0кв.м., на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 01.07.2004 Токмацькою районною державною адміністрацією, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 6441533.

Згідно з копією технічного паспорта на житловий будинок на підставі рішення Новопрокопівської сільської ради №13 від 10.04.2012 відбулась зміна адреси, а саме номер будинку «8» змінено на «18».

Згідно з копією заповіту, посвідченого 12.10.2020 секретарем виконкому Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, реєстраційний №54, ОСОБА_6 заповідала належне їй майно: житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розміром 5,44га, яка належить їй згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП№028886, виданим 27.09.2002 Токмацькою районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , земельну ділянку розміром 4,5000га, яка належить їй згідно з Державним актом на право власності на землю ЗП№053296, виданим 19.04.2006 Токмацькою районною державною адміністрацією, - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , все інше майно, де б воно не було і з чого б не складалось – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказаний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі №66681767 і він є чинним.

Спадкодавець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована з 18.06.2013 по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом, з нею на день смерті були зареєстровані сини: ОСОБА_4 , 1979р.н. (третя особа) та ОСОБА_1 , 1982р.н. (позивач).

16.10.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і приватним нотаріусом ЗМНО Демченко О.М. була заведена спадкова справа №67/2023, у Спадковому реєстрі №71403930.

30.10.2023 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_5 , 1982р.н. (третя особа).

Іншими спадкоємцями ОСОБА_6 за заповітом є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав з нею за однією адресою, а також спадкоємцями за законом першої черги є чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , які у встановлений законом строк та спосіб спадщину не прийняли.

На даний час спадкова справа є чинною, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Демченко О.М. від 03.03.2026 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не було надано оригіналу заповіту.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

В даному випадку суд враховує, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому законом порядку. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, в т.ч. з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спадкове майно – земельну ділянку площею 5,4401га, кадастровий номер 2325283200:06:001:0015, на території Токмацької територіальної громади та житловий будинок АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане майно спадкодавець ОСОБА_6 заповідала своєму синові - позивачу ОСОБА_1 згідно з заповітом, посвідченим 12.10.2020 секретарем виконкому Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, реєстраційний №54. Цей заповіт зареєстрований в Спадковому реєстрі, був чинним на момент смерті спадкодавця та заведення спадкової справи.

При цьому, на момент смерті спадкодавця позивач був зареєстрований з нею за однією адресою, в установлений законом строк та порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом у вигляді вищевказаного нерухомого майна нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу заповіту та правоустановчих документів на спадкове майно, що підтверджено належним чином – постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Однак, на думку суду, відсутність вказаних документів в даному випадку не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини.

При цьому, право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на житловий будинок – в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який діяв до 2013 року.

Отже, позивач ОСОБА_1 позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину за заповітом, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_6 , чим порушується (не визнається) його право власності на спадкове майно.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа – добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.15,16,316,321,328,392,1216,1218,1223,1261,1268,1269,1297 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

1) земельну ділянку площею 5,4401га, кадастровий номер якої 2325283200:06:001:0015, яка розташована на території Токмацької територіальної громади Пологівського району Запорізької області;

2) житловий будинок, загальною площею 110,9кв.м., житловою площею 53,1кв.., з господарськими спорудами, на земельній ділянці площею 2500,00кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова