Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №317/4071/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/4071/26

Провадження № 2/317/2106/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки земельної ділянки в натурі,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Заярна Марина Анатоліївна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки земельної ділянки в натурі.

В обґрунтування позову зазначає наступне, що ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 6,2201 га (кадастровий № 2322183500:02:002:0030) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №993024, виданим на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 25.12.2007 року.

Право на оформлення в порядку спадкування на іншу 1/2 частку земельної ділянки належить відповідачам, які є спадкоємцями за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , які прийняли спадщину після його смерті, однак до теперішнього часу своє право на спадкову частку земельної ділянки не оформили, тому укласти та нотаріально посвідчити договір про поділ земельної ділянки неможливо, оскільки відсутня домовленість на це між співвласниками вказаної земельної ділянки, тому позивачка вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивачка просить суд виділити в натурі належну їй на праві приватної власності 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 6,2201 га, кадастровий № 2322183500:02:002:0030, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

24.07.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 21.08.2026 о 14 год. 00 хв. та витребувано спадкову справу у нотаріуса.

07.08.2026 до суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про визнання позову, відповідно до якої відповідач не заперечує проти задоволення позову та просить суд розглянути справу без її участі.

07.08.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява у якій відповідач визнала позовні вимоги, просила розглядати справу за її відсутності.

21.08.2026 підготовче судове засідання відкладено на 21.09.2026 на 14 год. 45 хв.

04.09.2026 до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В. на виконання ухвали надійшла спадкова справа відносно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання 21.08.2026 позивач та її представник до суду не з`явились, представник позивача – адвокат Заярна М.А. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначила, що позовні вимоги підтримує, просила розглянути справу в підготовчому судовому засіданні, оскільки відповідачі визнали позов.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, у поданих заявах просили розглядати справу без їх участі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Врахувавши факт визнання позову відповідачами, встановивши, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

21.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, у зв`язку з чим оголошено перерву до 30.09.2026 до 08 год. 15 хв.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наданої суду копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №993024 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88318617 від 29.05.2017 позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:02:002:0030, площею 6,2201 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яку вона прийняла у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 25.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2984.

Відповідно до наданої суду копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №993023 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88320001 від 29.05.2017 право власності ні іншу 1/2 частку зазначеної земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:02:002:0030 зареєстроване за ОСОБА_4 .

Із матеріалів спадкової справи № 42022, наданої суду приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Остренко А.В., вбачається, що спадкоємцями за заповітом в рівних частках після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 , реалізуючи своє законне право на виділення в натурі належної їй 1/2 частки земельної ділянки, звернулася до спеціаліста у галузі земельних відносини, сертифікованого інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_6 , щодо можливості виділу їй в натурі 1/2 частки земельної ділянки, та, у випадку можливості виділення, розроблення відповідної технічної документації, щодо такого виділу схеми поділу земельної ділянки.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, інженером землевпорядником встановлено можливість виділу земельної ділянки та розроблено відповідну схему попереднього поділу земельної ділянки з кадастровим № 2322183500:02:002:0030, площею 6,2201 га: перша частина ділянки в плані S1 складає 3,1101 га, друга частина ділянки в плані S2 складає 3,1100 га.

Виділ частини земельної ділянки можливий у позасудовому порядку шляхом укладення всіма землекористувачами договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

Однак, укладення такого договору не є можливим, оскільки право власності на 1/2 частку вищевказаної земельної ділянки оформлено лише у позивачки ОСОБА_1 . Відповідачі свого права власності на відповідні частки земельної ділянки не оформили. Відсутність правовстановлюючих документів на право власності на частки земельної ділянки у відповідачів унеможливлюють укладення договору про виділ частини земельної ділянки в натурі.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при прийнятті спадщини на земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Положеннями ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Визначальним для виділу частки в натурі, який перебуває у спільній частковій власності є технічна можливість виділу в натурі відповідно до часток співвласників.

Системний аналіз правових норм ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Оскільки, учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину земельної ділянки, яка відповідає розміру його частки.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним з видів документації з землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є, крім інших, фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17 установлено, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 357/3145/20 зроблено висновок, що: «у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється, тоді як при виділі частки зі спільної власності - лише для того, кому частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.».

Оскільки учасники спільної часткової власності, зокрема земельної ділянки із кадастровим номером 2322183500:02:002:0030, мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі, повинен виділити його співвласнику таку частину, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди.

Частка земельної ділянки, яка належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності, є визначеною, та становить 1/2 від загальної площі земельної ділянки. Технічна можливість виділу в натурі частки 1/2 підтверджується схемою поділу земельної ділянки, розробленою сертифікованим землевпорядником ФОП ОСОБА_6 , з якої вбачається місце розташування земельної ділянки S1 площею – 3,1101 га, яка узгоджується із площею частки земельної ділянки, право власності на яку визнано за позивачкою відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що позивачці належить 1/2 частка земельної ділянки кадастровий № 2322183500:02:002:0030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка становить 3,1101 га із її загальної площі, за висновком щодо технічної можливості поділу (виділу) дану земельну ділянку можливо поділити в частках, які можуть експлуатуватися окремо, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо виділення її в окрему одиницю.

При цьому суд приймає визнання відповідачами позову та приходить до висновку, що таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач позбавлена можливості реалізувати своє право власності на земельну ділянку в іншому, аніж судовому порядку.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки вимоги про стягнення з позивачів судових витрат представником позивача у позовній заяві не заявлялися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 ЗК України, ст.ст. 181, 183, 319, 321, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки земельної ділянки в натурі - задовольнити.

Поділити земельну ділянку площею 6,2201 га, кадастровий № 2322183500:02:002:0030, виділивши в натурі, в самостійний об`єкт нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1/2 її частки у вигляді земельної ділянки площею 3,1101 га, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ФОП ОСОБА_6 , припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 6,2201 га з кадастровим номером 2322183500:02:002:0030, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Заярна Марина Анатоліївна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 69089, м. Запоріжжя. вул. Абрагама Коопа, 6.

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_3 )

Суддя А.В. Качан