Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №331/5031/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/5031/26

Провадження № 2/331/3863/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2026 р. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 25 серпня 2020 року в розмірі 195000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 . 25.08.2020 року надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти за договором безвідсоткової позики від 25.08.2020 року.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, позикодавець, передала у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 195 000.00 грн. у готівковій формі, а позичальник зобов`язувався повернути дану позику у визначений строк.

Пунктом 2.1 договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути позику у строк до 25.08.2023 року.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що повернення позики здійснюється готівкою.

Відповідно до пункту 1.2. договору передача грошових коштів підтверджується розпискою позичальника, яка є невід`ємною частиною договору.

Оскільки, договором передбачено, що факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою, позичальник, ОСОБА_2 власноруч склала та надала розписку від 25.08.2020 року, згідно якої підтверджує факт отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 195000,00 грн. у готівковій формі та зобов`язалась повернути позику у готівковій формі до 25.08.2023 року.

Однак, у зазначений термін відповідачка борг не повернула.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідачки на її користь суму позики у розмірі 195000,00 гривень, та судовий збір.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 24 червня 2026 року провадження у справі відкрито; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; розгляд справи призначено у підготовче судове засідання (а.с. 18-19).

Позивачка надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, надала суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_2 , та просила розглядати справу за її відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до заяви позивача та відповідача по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 25.08.2020 року надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти за договором безвідсоткової позики від 25.08.2020 року. (а.с. 12)

Відповідно до пункту 1.1 цього договору я, позикодавець, передала у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 195 000.00 грн. у готівковій формі, а позичальник зобов`язувався повернути дану позику у визначений строк.

Пунктом 2.1 договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути позику у строк до 25.08.2023 року.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що повернення позики здійснюється готівкою.

Відповідно до пункту 1.2. договору передача грошових коштів підтверджується розпискою позичальника, яка є невід`ємною частиною договору.

Договором передбачено, що факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою, позичальник, ОСОБА_2 власноруч склала та надала розписку від 25.08.2020 року, згідно якої підтверджує факт отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у розмірі 195000,00 грн. у готівковій формі та зобов`язалась повернути позику у готівковій формі до 25.08.2023 року. (а.с. 13)

Станом на день подачі позову відповідачка суму позики не повернула.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Аналогічні по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, від 08.06.2016 року у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором позики від 25.08.2020 р. в розмірі 195000,00 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі позовної заяви до суду позивачка по справі сплатила судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1560,00 грн. (а.с. 2)

Враховуючи, що відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору – 780,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за договором позики від 25.05.2020 року у розмірі 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , 50 відсотків судового збору в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , 50 відсотків сплаченого за квитанцією № 217996679 від 16.01.2026 року судового збору, в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Н.Г.Скользнєва