Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №314/4325/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4325/25

Провадження № 2/314/364/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Швець О.В.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/4325/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №21.04.2023-100000004 від 21.04.2023 у розмірі 14 840 грн.00 коп., та стягнути суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422грн. 40 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 21.04.2023 було укладено Кредитний договір (оферти) №21.04.2023-100000004, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 7000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.04.2023, на строк, вказаний в заявці, строк, на який надається Кредит - 42 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 01.06.2023, первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Період користування ставкою «Економ» - період фактичного користування Кредитом, протягом якого застосовується фіксована Процентна ставка «Економ», який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх Процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів (надалі -період «Економ»). Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за один (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового погашення) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 140 гривень 00 копійок за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 730 % річних. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Відповідно до умов договору від 21.04.2023 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 7000 грн., які відповідач отримав 21.04.2023. Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.

У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 25.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 14840,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000,00 за процентами 7840 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

24.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченко К.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що жодним доказом не доведено, що відбулось укладення кредитного договору саме між відповідачем та ТОВ «Споживчий Центр», та надання позивачем саме цьому відповідачу коштів у кредит за кредитним договором.

Позивачем та відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Встановлені судом обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 21.04.2023 згідно з документом, який надано представником позивача, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №21.04.2023-100000004, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 7000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 3 Заявки кредитна лінія надається строком на 42 дні, а саме до 01.06.2023, або до іншої дати, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п. 3 Договору.

Відповідно до п. 12 Договору процентна ставка складає 370% річних, що складає 3 % в день.

У вищевказаному договорі вказано, що ОСОБА_1 підписав його електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21.04.2023-100000004 від 21.04.2023 станом на 25.09.2025 заборгованість, на думку представника позивача, у загальній сумі становить 14840,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу - 7000 грн., заборгованість за відсотками 7840,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 639 ЦК України Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 509/7127/21 вказано, що суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Разом з тим, згідно листа АТ «Райфайзен Банк» від 03.02.2026 №81-15-9/1951 на виконання ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області щодо надання запитуваної інформації повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахунків не знайдено. Для надання прізвища, ім`я та по батькові отримувача грошових коштів банк просить надати повний номер банківської карти № НОМЕР_2 .

Після отримання судом цих відомостей представник позивача не заявив інших клопотань про витребування доказів, в той час як суд не може збирати докази з власної ініціативи.

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2026 №20.1.0.0.0/7-260126/102330 надано наступну інформацію. На ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_3 . Зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .

Згідно інформації, наданої у межах повноважень Адміністрацією Державної прикордонного служби України від 19.02.2026 №19.5.1/12734-26 за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув Державний кордон України через пункт пропуску «Шегині» 27.12.2021 о 02:02 годині.

Згідно інформації ПрАТ «ВФ Україна» від 27.01.2026 №G0-26-00860 повідомлено, що абонентський номер телефону: НОМЕР_4 за період часу з 15.04.2023 по 30.04.2023 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», тому визначити абонента в користуванні якого знаходився вказаний телефонний номер не має можливості. Абонентський номер телефону НОМЕР_4 з 21.11.2024 був заключно заблокований. Використання телефонного номеру було виключно з базової станції розташованої у м. Дніпро.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з договором №4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020 АТ КБ «ПриватБанк» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків між ТОВ «Споживчий центр». Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.04.2023 00:07 на суму 7000,00 грн, номер картки НОМЕР_2, номер транзакції в системі iPay.ua 2286100088, призначення платежу: видача за договором №21.04.2023-100000004.

Так, ТОВ «Споживчий Центр» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що платіжна картка клієнта: НОМЕР_2 на яку було зараховано кредитні кошти належить саме відповідачу.

Таким чином суд вважає, що надана позивачем квитанція від 21.04.2023 00:07 на суму 7000,00 грн, номер картки НОМЕР_2, номер транзакції в системі iPay.ua 2286100088, призначення платежу: видача за договором №21.04.2023-100000004 не можуть поза розумним сумнівом доводити указану обставину отримання кредиту відповідачем.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник-повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У той же час, доказів на підтвердження виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 позивачем надано не було.

В даному ж випадку до суду взагалі не було надано доказів того, що саме відповідач користувався будь-якими послугами кредитора, отримував від них одноразові ідентифікатори, здійснював вхід в особистий кабінет, проставляв на документах електронні підписи.

Крім того, суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту видачі відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитних договорів.

Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки, однак розрахунки не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі. У матеріалах справи відсутні будь-які виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б могли підтвердити факт зарахування коштів на її рахунок.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність достатніх доказів користування позичальником ОСОБА_1 кредитними коштами за договором суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Щодо судових витрат

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

21.09.2026