Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №314/1536/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1536/26

Провадження № 2/314/1550/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Швець О.В.

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши в м.Вільнянськ в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської територіальної громади, третя особа – Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, позовні вимоги.

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Свої вимоги Позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати — ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, а Позивачка — ОСОБА_1 — є її спадкоємицею за законом першої черги; інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, немає.

У встановлений законом строк Позивачка із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулася з огляду на сукупність об`єктивних обставин, пов`язаних насамперед із початком 24 лютого 2022 року повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України та веденням активних бойових дій, у зв`язку з чим, зважаючи на безпекову ситуацію та постійні обстріли м. Запоріжжя і Запорізької області, Позивачка була вимушена залишити місце свого проживання, виїхати за межі Запорізької області, а згодом — за межі України. При цьому на утриманні Позивачки перебуває її неповнолітній син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим необхідність забезпечення безпеки дитини в умовах воєнних дій та організації її проживання за межами України об`єктивно вимагала від Позивачки відповідних дій та часу. Крім того, у 2022 році чоловік Позивачки переніс ішемічний інсульт, що зумовило необхідність догляду за ним та додатково ускладнило можливість своєчасного вчинення Позивачкою дій, необхідних для оформлення спадкових прав. Таким чином, пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений не бездіяльністю чи небажанням Позивачки реалізувати свої спадкові права, а сукупністю обставин, які виникли незалежно від її волі та істотно ускладнювали своєчасне звернення до нотаріуса із відповідною заявою. У лютому 2026 року вона звернулася до державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріус своєю постановою № 218/02-31 від 18.02.2026 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через пропуск строку для подання зазначеної заяви. При цьому усно нотаріус роз`яснила, що додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, може бути визначений у судовому порядку. За таких обставин вона як спадкоємець звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вважає, що строк для прийняття спадщини, пропущений з поважної причини, у зв`язку з цим, просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2

Рух справи в суді.

23.03.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вільнянської міської територіальної громади, третя особа – Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

03.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

25.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового засідання.

Позиція учасників провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Мітасов М.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Як врегульовано ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, у відповідності до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, дотримання вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює, згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України, розглядати справу в заочному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 року, виданого Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

Згідно з довідкою Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 31.07.2025 № 3469 вбачається, що ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 з 30.06.1999 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з нею на день її смерті ніхто не проживав і зареєстрований не був.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Кравцової Л.М. від 18.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

На підставі вимог статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст.1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивачка вищенаведених вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі.

Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.

Тобто, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті матері ОСОБА_2 , однак останній було відмовлено у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Позивачка просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вказуючи на те, що вона є єдиним спадкоємцем, який претендує на оформлення спадкових прав, а також те що строк пропущений з поважних причин.

Також суд враховує обставини, визнання відповідачкою позовних вимог, з метою захисту прав позивача, як єдиного спадкоємця на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також судом враховано, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка, втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті її матері. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем.

Враховуючи викладене, у суду є підстави для задоволення позовних вимог позивачки та визначення їй додаткового, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, строку протягом шести місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1261, 1270, 1296,1298 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вільнянської міської територіальної громади, третя особа – Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк тривалістю (6) шість місяців, починаючи з дати набрання рішення законної сили для подачі нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Вільнянська міська територіальна громада, Код ЄДРПОУ: 25486771, адреса реєстрації: вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ Запорізької області.

Третя особа – Запорізька районна державна нотаріальна контора, Код ЄДРПОУ: 02884167, адреса реєстрації: вул. Абрагама Коопа, 4, м. Запоріжжя.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

15.09.2026