Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №307/3116/19 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3116/19

Провадження № 1-кп/307/395/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілого ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

захисника ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2019 року за № 12019070160000152 про обвинувачення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, начальника караулу 1 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_14 , 19 лютого 2019 року близько 20:00 години, керуючи автомобілем марки «Форд Мондео» номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки, через населений пункт с. Колодне, Тячівського району, Закарпатської області, рухаючись по правій смузі руху у напрямку с. Угля, маючи технічну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку проявив неуважність, у зв`язку з чим не впорався з керуванням вищевказаного транспортного засобу, та передньою правою частиною автомобіля марки «Форд Мондео» номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_13 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, у ОСОБА_13 , виявлені наступні тілесні ушкодження: ЗЧМТ, перелом потиличної кістки переходящий на ліву скроневу кістку та тіло основної кістки черепа, над - та під оболонкові крововиливи зліва, забої головного мозку, садна лівої половини шиї. Вказані пошкодження спричинені по ударному механізму, від дії твердих тупих предметів, можливо при ударі потиличною ділянкою голови у підлягаючу поверхню землі. Такого характеру пошкодження могли виникнути як при падінні з велосипеда на якому рухався потерпілий, після наїзду на нього автомобіля так і при падінні з кузова автомобіля на землю у момент 4 - ї фази зіткнення з автомобілем. Строку події 19 лютого 2019 року дані тілесні ушкодження можуть відповідати, вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так - як являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення.

При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору, умовами настання даної ДТП є факт невідповідності дій водія автомобіля марки «Форд Мондео» номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки ОСОБА_14 вимог пунктів п.2.3 (б), п.10.1, п.19.3 Правил дорожнього руху України, оскільки він, маючи технічну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, також маючи технічну можливість запобігти наїзду, проявив неуважність, у зв`язку з чим не впорався з керуванням та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_13 , чим саме порушив вищевказані пункти ПДР України, а саме: п. 2.3 (б) – «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 10.1 – «перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 19.3 – «у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Своїми діями ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав та показав, що 19 лютого 2019 року близько 20 години він їхав на автомобілі з с. Кричово в напрямку с. Угля зі швидкістю 35-40 км/год. додому. На зустріч йому рухався автомобіль, який почав виконувати якийсь маневр, оскільки на дорогу вибіг собака. Для уникнення зіткнення з зустрічним автомобілем, який його засліпив світлом фар, він з`їхав трохи на узбіччя. У цей момент на дорозі з`явився велосипедист і він не встиг зреагувати. Потерпілий виїхав з повороту, де росло дерево, тому він побачив велосипедиста у момент зіткнення передньою частиною автомобіля. Зіткнення відбулося на відстані 5-10 метрів від другорядної дороги з якої виїхав потерпілий. Він зупинився, вийшов з автомобіля і побачив, що потерпілий лежить на землі без свідомості, тоді викликав швидку. Карета швидкої медичної допомоги прибула через 5 хвилин і він поїхав разом з ними. Потерпілий є його знайомим. На автомобілі було ввімкнено ближнє світло фар та видимість дороги була на відстань 10-20 метрів. По узбіччю він проїхав 10 метрів. На дорозі був сніг. Гальмувати він почав у момент зіткнення, коли почув удар. Узбіччя шириною до 1 метра. Транспортний засіб та велосипед залишилися на дорозі. Коли приїхала поліція він не знає. Витрати на лікування потерпілого він відшкодував. Алкоголь того дня він не вживав.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_14 не визнав свою вину, його вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

Потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_14 він був знайомий до дорожньо-транспортної пригоди. Подія відбулася 19 лютого 2019 року біля 20-21 години в с. Колодно по вул. Шкільна (Шевченка). Того дня він був у магазині і йому зателефонувала сестра і повідомила, що необхідно їхати додому. Він купив воду і на велосипеді зеленого кольору поїхав в напрямку місця проживання, а саме з вул. Шевченка в с. Колодне в напрямку с. Теребля, Тячівського району, Закарпатської області. На вулиці було вже темно, проте було ввімкнуте вуличне освітлення, також був мороз і дорога були слизька. Дорожньо-транспортна пригода відбулася не перехресті. Автомобіль який рухався з с. Угля в напрямку с. Теребля він побачив, а автомобіль, який рухався зі сторони с. Теребля в напрямку с. Угля він не побачив. Він рухався на лівому узбіччі в напрямку с. Теребля, тобто назустріч автомобілю. На відстані близько 5 метрів він побачив автомобіль. В той час саме ця ділянка дороги не була освітлена, було світло тільки від фар. На повороті росло дерево та на узбіччі дороги була купа снігу. Вважає, що якби він зупинився, то побачив би автомобіль обвинуваченого. Момент зіткнення він не пам`ятає. Він рухався на велосипеді з великою швидкістю, вважає що це могла бути швидкість 30-40 км/год., однак зазначив, що велосипед засобами вимірювання швидкості не обладнаний. До обвинуваченого у нього немає претензій та просить його суворо не карати.

Свідок ОСОБА_17 будучи допитаним в судовому засіданні показав суду, що 19 лютого 2019 року, точного часу не пригадує, він був черговим у складі СОГ та виїхав на місце події у с. Колодне по вул. Центральна біля Колоднянської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області. У схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зазначені напрямки населених пунктів Угля, Кричово. Транспортного засобу на місці події не було, були тільки сліди від автомобіля: склоочисники, праве дзеркало та скло, а також зимовий лівий резиновий черевик. В умовних позначеннях вказані речі, які лежали. Потерпілого на місці події не було, велосипед також відсутній, оскільки не зазначений на схемі. Трасологічних слідів не було. За слідовою картиною від дзеркала, переднього лобового скла уламки знаходилися в сторону с. Угля, з лівої сторони дороги. Слідчий експеримент був проведений на правій частині дороги. Місце зіткнення на схемі не зазначене. З лівої і правої сторін є другорядні дороги.

Свідок ОСОБА_18 будучи допитаним в судовому засіданні показав суду, що він у якості понятого брав участь у проведенні слідчого експерименту. Також ще були потерпілий ОСОБА_19 та обвинувачений ОСОБА_14 . Подія відбулася у с. Колодне по вул. Центральна. Того дня, десь через 2-3 години він проходив по вулиці зі сторони школи на вул. Центральну і побачив, що відбулася дорожньо-транспортна пригода. Момент дорожньо-транспортної пригоди він не бачив. Він пригадує, що потерпілий ОСОБА_19 зазначав, що їхав на велосипеді і виїхав на проїзну частину дороги з правої другорядної дороги зі сторони школи. Відтворення подій у слідчому експерименті проводилося саме у цьому провулку. Потерпілий показав місце зіткнення. Більше він нічого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_20 будучи допитаним в судовому засіданні показав суду, що близько 5 років тому, він разом зі своїм сусідом ОСОБА_18 йшли додому після роботи, було вже темно. Він побачив групу осіб та коли підійшов, то його було запрошено для проведення слідчого експерименту. Тоді слідчий йому пояснив, що відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_14 . Під час проведення слідчого експерименту було встановлено, що потерпілий рухався з другорядної дороги по вул. Шкільна (Шевченка) в напрямку вул. Центральна, тобто в сторону с. Кричово, а обвинувачений їхав у сторону с. Угля та на зустрічній смузі рухався ще один автомобіль. Коли потерпілий повертав на велосипеді, то потрапив під транспортний засіб ОСОБА_14 . Перешкодою для руху обвинуваченого був виїзд зустрічного автомобіля на смугу руху ОСОБА_14 або раптовий вибіг на дорогу собаки, він точно не пригадує. Потерпілий тоді показав місце дорожньо-транспортної пригоди та проводилися заміри. На скільки він пригадує подія відбулася не далеко він перехрестя на смузі руху автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 зазначив, що він проводив дослідження за даними наданими на той час, де зазначено, що велосипедист рухався на узбіччі і водій здійснив на нього наїзд. При таких вихідних даних та обставинах ним і було проведено дослідження і надано висновок. На той момент не було зазначено швидкість з якою рухався велосипедист. Якщо велосипедист рухався по узбіччю та виїхав на смугу руху автомобіля, то водій повинен керуватися зовсім іншими правилами з технічної точки зору, ніж ті, які зазначені у висновку. У висновку ним зазначено, що велосипедист був на узбіччі, а водій автомобіля на проїзній частині і зіткнення відбулося на узбіччі. Якщо велосипедист теж був на смузі руху, то він стає небезпекою для водія автомобіля, тоді зовсім інші обставини та необхідна точна траєкторія руху велосипедиста відносно автомобіля, його положення та темп руху. Водій автомобіля ОСОБА_14 виїхавши на узбіччя порушив вимоги п 10.1, п.19.3 ПДР.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 лютого 2019 року з доданою схемою та фото-таблицею до нього, проведеного за участю понятих, з якого встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди с. Колодне, вул. Центральна, неподалік Колоднянської сільської ради на перехресті, Тячівського району, Закарпатської області, з місця події було вилучено склоочисники від автомобіля, праве дзеркало, зимовий лівий резиновий черевик, які поміщені до пакету ГСУ НПУ №4526346 (том 1 а.с.52-61).

Протоколом огляду місця події від 19 лютого 2019 року з доданою фото-таблицею до нього, проведеного на підставі добровільної згоди власника та за участю понятих, встановлено, що об`єктом огляду є дворогосподарство АДРЕСА_1 на подвір`ї якого знаходиться легковий автомобіль марки «Форд Мондео», номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки сірого кольору на кузові якого наявні механічні пошкодження. З місця події було вилучено вказаний транспортний засіб, який поміщений до майданчика тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області (том 1 а.с.63-66).

Актом №297 огляду затриманого транспортного засобу, що передається на тимчасове зберігання спеціального майданчика №3 м. Тячів від 19 лютого 2019 року здійснено огляд транспортного засобу марки «Форд Мондео», номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки, лакофарбове покриття відсутнє, пошкоджено: передній бампер, лобове скло,праве переднє крило, задній бампер, передній капот. Цінних речей немає, ключі від автомобіля на арешт майданчику (том 1 а.с.69).

Висновком експерта №79 від 26 березня 2019 року встановлено, що у освідчуваного ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, перелом потиличної кістки переходящий на ліву скроневу кістку та тіло основної кістки черепа, над - та під оболонкові крововиливи зліва, забої головного мозку, садини лівої половини шиї. Вказані пошкодження спричинені по ударному механізму, від дії твердих тупих предметів, можливо при ударі потиличною ділянкою голови у підлягаючу поверхню землі. Такого характеру пошкодження могли виникнути як при падінні з велосипеда на якому рухався потерпілий, після наїзду на нього автомобіля так і при падінні з кузова автомобіля на землю у момент 4 - ї фази зіткнення з автомобілем. Строку події 19 лютого 2019 року дані тілесні ушкодження можуть відповідати. Згідно Наказу №6 МОЗ України п.п. 2.1.1. від 17.01.1995, вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так - як являються небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення (том 1 а.с.78-80).

Висновком експерта №10/106 від 18 березня 2019 року встановлено, що на момент огляду гальмівна система автомобіля FORD - Mondeo р/н НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані та дозволяють водію транспортного засобу контролювати його швидкість. На момент огляду система рульового керування автомобіля FORD- Mondeo p/н 8S98754 знаходились у працездатному стані та дозволяють водію транспортного засобу контролювати його напрямок руху. На момент огляду система освітлення автомобіля FORD - Mondeo p/н 8S98754 знаходились у працездатному стані. Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками не виявлено. Системи перебувають в працездатному стані і можуть виконувати свої функції. Тому дане питання втрачає зміст з технічної точки зору і по цій причині не вирішувалось (том 1 а.с.81-92).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 09 вересня 2019 року та фото таблицями і схемою доданими до нього, проведеного за участю потерпілого, законного представника, спеціаліста та понятих, з якого вбачається, що з метою уточнення відомостей щодо події, яка відбулася 19 лютого 2019 року біля 20:00 год. в с. Колодне по вул. Центральній навпроти Колоднянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Тячівського району, Закарпатської області, потерпілий ОСОБА_19 в присутності законного представника ОСОБА_22 , показав в якому напрямку їхав та якою стороною, а саме лівою стороною узбіччя, якщо їхати в сторону с. Кричово із с. Угля, Тячівського району, Закарпатської області, на власному велосипеді. Потерпілим було вказано місце наїзду та було зроблено заміри, а саме відстань місця наїзду від проїзної частини відбулося на 0,7 м. по лівому узбіччі, якщо рухатись в напрямку с. Кричово із с. Угля, Тячівського району, Закарпатської області (том 1 а.с.121-129).

Висновком експерта №10/276 від 08 серпня 2019 року встановлено, що вданій дорожній ситуації, водій автомобіля марки FORD - Mondeo p/н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_14 повинен був діяти керуючись вимогами п.п. 2.3 (б), 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху України. При умові, що наїзд автомобіля FORD - Mondeo p/н 8S98754 відбувся на правому узбіччі, відносно руху автомобіля (згідно вихідних даних заданих експерту) технічна можливість уникнути пригоди полягала у дотриманні водієм вимог пункту 10.4 та 19.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є обставини пов`язані з тим, що будучи засліпленим зустрічним транспортним засобом, водій ОСОБА_14 змінив напрямок руху свого автомобіля, виїхав на узбіччя не переконавшись в безпечності даного маневру, тим самим не дотримавшись вимог пунктів 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху України (том 1 а.с.117-120).

Висновком експерта №695 від 19 квітня 2019 року встановлено, що у результаті проведення судово-токсикологічної експертизи крові з вени громадянина ОСОБА_14 , 1979 року народження, в крові не виявлено:метиловий, етиловий, пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери (забір крові 20 лютого 2019 року о 11:00год.) (том 1 а.с. 113-114).

Висновком експерта №10526/25-52 від 05 травня 2026 року встановлено, що вданій дорожній обстановці та з технічної точки зору, водій автомобіля Ford ОСОБА_14 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 1.10 (узбіччя), 12.2 і 19.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці та з технічної точки зору, за умови руху велосипеда обладнаного увімкненим ліхтарем (фарою) та світлоповертачами, велосипедист ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 і 12.3 ПДР України. Водій автомобіля Ford ОСОБА_14 при викладених (в матеріалах судової справи) обставинах зближення транспортних засобів, мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання вимог п.п. 1.10 (узбіччя) і 19.3 ПДР України. Велосипедист ОСОБА_13 з моменту виникнення небезпеки для руку знаходився в аварійні обстановці, тому його подальші дії, в тому числі пов`язані із контактуванням з автомобілем Ford, не можуть бути оцінені щодо технічної можливості уникнути зіткнення, з точки зору вимог ПДР України. З технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_14 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.2 ПДР України, однак у експертів не має підстав вважати, що дані невідповідності знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Наявність у водія ОСОБА_14 технічної можливості уникнути пригоди, що полягала у виконанні ним вимог п.п. 1.10 (узбіччя) і 19.3 ПДР України й відсутність факторів технічного характеру, які могли б перешкоджати йому виконати ці вимоги свідчать про невідповідність дій водія автомобіля Ford ОСОБА_14 вимогам п.п. 1.10 (узбіччя) і 19.3 ПДР України, які й знаходились в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору. З урахуванням того, що велосипедист ОСОБА_13 у своєму поясненні видимості елементів дороги не зазначає, а слідчим експериментом за його участі від 09 вересня 2019 року таку видимість не встановлено, то оцінити його дії відповідно до вимог п. 12.2 ПДР України (із встановленням перебування їх причинному зв`язку з виникненням даної пригоди), не виявляється можливим. Велосипедист ОСОБА_13 з моменту виникнення небезпеки для руху знаходився в аварійні обстановці, тому його подальші дії, в тому числі пов`язані із контактуванням з автомобілем Ford, не можуть бути оцінені з точки зору вимог ПДР України (із встановленням перебування їх в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди), оскільки залежали від психо-фізиологічних особливостей і рівня водійської майстерності (том 3 а.с.94-106).

Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України.

Згідно наданого стороною захисту висновку експерта №СЕ-19/107-25/8528-ІТ від 10 липня 2025 року вбачається, що у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації, для забезпечення безпеки руху, водій велосипеду ОСОБА_13 , як учасник дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до технічних вимог п.12.1 та 16.11 Правил дорожнього руху з урахуванням тлумачень «безпечна швидкість» та «дати дорогу». У зазначеній дорожньо-транспортній ситуації, для забезпечення безпеки руху, водій автомобіля Ford Mondeo (номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки), ОСОБА_14 , повинен був діяти відповідно до технічних вимог пункту 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху з урахуванням тлумачень термінів «безпечна швидкість» та «небезпека для руху». У ситуації, що розглядається, водій велосипеду, ОСОБА_13 , як учасник дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, виконавши вимоги п.12.1 та 16.11 Правил дорожнього руху, із урахуванням тлумачення «дати дорогу». Із технічної точки зору, в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації водій автомобіля Ford Mondeo (номерний знак НОМЕР_2 Чеської Республіки), ОСОБА_14 із заданого моменту небезпеки, не мав технічної можливості, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, зупинити керований ним транспортний засіб до місця перебування велосипеда та, відповідно, запобігти зіткненню з ним. У діях водія велосипеду ОСОБА_13 , як учасника дорожнього руху, вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 та 16.11 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля Ford Mondeo (номерний знак НОМЕР_2 Чеської Республіки), ОСОБА_14 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв?язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (том 2 а.с.162-177).

Відповідно до наданого стороною захисту висновку експерта №9613/9614 від 18 вересня 2026 року вбачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Ford Mondeo ОСОБА_14 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації велосипедист ОСОБА_13 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.2, 6.2, 6.6 «а», 10.1 Правил дорожнього руху України. Зпричин, вказаних у дослідницькій частині висновку, провести дослідження по визначенню максимально-допустимої швидкості руху за умовами видимості елементів проїзної частини, оцінити дії водія автомобіля Ford Mondeo ОСОБА_14 стосовно вимог п. 12.2 Правил дорожнього руху України та вирішити питання щодо технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля Ford Mondeo ОСОБА_14 та велосипедиста ОСОБА_13 та чи знаходяться у їх діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, експертним шляхом не представляється можливим. У даній дорожньо-транспортній ситуації велосипедист ОСОБА_13 повинен був рухатись по правому краю проїзної частини вул. Головної (вул. Центральної). Велосипедисту ОСОБА_13 забороняється рухатися по узбіччю (том 3 а.с.168-175).

Інших доказів в судовому засіданні сторонами кримінального провадження суду не надано.

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченогост.286 КК України включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками. Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Кримінальна відповідальність за ст.286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у виді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених уст.286 КК України наслідків.

Згідно висновку, викладеному в Постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 369/1271/16-к (провадження №51-6029 км 21) поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння за ст. 286 КК України: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 частинах 1, 2 або 3 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку. Така позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого ст. 286 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17).

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК України.

Відповідно до вимог п. 2.3 (б), п. 10.1. та п. 19.3. Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Разом з тим, з досліджених доказів під час судового розгляду достовірно встановлено, що в дорожній ситуації, яка мала наслідком ДТП за участю водія ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_13 , водій повинен був діяти відповідно до вимог п. 2.3 (б), п. 10.1. та п. 19.3. Правил дорожнього руху, та останній мав технічну можливість уникнути пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, при цьому наголосив, що причиною ДТП є раптовий виїзд із повороту велосипедиста ОСОБА_13 . Разом з тим, суд розцінює надані обвинуваченим показання в частині заперечення своєї вини у скоєному як намагання уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та його наслідки чи перекласти свою провину на іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд у постанові від 3 квітня 2020 року в справі № 640/1664/18 зазначив, що набуття особою права керування транспортними засобами унормовано Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511). Держава, надаючи це право особі, яка бажає його набути, встановлює перед нею певні умови та зобов`язує їх виконати. Однією з таких умов є обов`язок особи підтвердити свої знання встановлених правил та дотримуватися їх. Виходячи з того, що у національному законодавстві транспортний засіб визнається джерелом підвищеної небезпеки, на водія як особу, яка набула право керування ним, покладається особливий тягар дотримання цих правил.

За умов належного і своєчасного виконанням вимог п. 10.1. та п. 19.3. Правил дорожнього руху обвинувачений ОСОБА_14 мав можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку та мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_13 шляхом зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію, проте останній будучи засліплений зустрічним транспортним засобом виїхав на узбіччя не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже, невідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_14 вказаним вимогам Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП, що випливає із сукупності ознак та неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд зазначає, що велосипедист рухаючись узбіччям не порушував Правил дорожнього руху, як це визначено у п.1.10 ПДР, де зазначено що узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

У дорожній обстановці, яка склалася, обвинувачений ОСОБА_14 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання ним вимог п. 10.1, п. 19.3 Правил дорожнього руху.

Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі виникнення небезпеки під час дорожнього руху залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Суд забезпечив стороні захисту право спростувати висновок експерта, наданий стороною обвинувачення, за допомогою іншого висновку у кримінальному провадженні про обвинувачення особи у порушенні правил дорожнього руху (ст. 286 КК), оскільки висновок експерта може вплинути на остаточне рішення суду. Суд може не взяти до уваги висновок експерта за результатами експертизи, проведеної за ініціативою сторони захисту, якщо з сукупності доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, у діях водія вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК.

З метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін за клопотанням сторони захисту суд долучив до матеріалів кримінального провадження висновок експерта №СЕ-19/107-25/8528-ІТ від 10 липня 2025 року, підготовлений за заявою захисника адвоката ОСОБА_16 .

Надаючи оцінку зазначеному висновку експерта, суд не визнає його достовірним та не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КПК України висновок експерта повинен містити, зокрема, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

Згідно ч. 3 ст. 101 КПК України висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

У преамбулі постанови Пленуму Верховного Суду України N8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звертається увага судів на те, що не можна переоцінювати доказового значення ймовірних висновків експертизи.

Таким чином, висновок експерта як доказ у кримінальному провадженні має відповідати вимогам належності, допустимості та достатності і по змозі бути категоричним. Висновок експерта не є достовірним, допустимим доказом у разі наявності дефекту самого висновку у вигляді його необґрунтованості, неповноти, невизначеності або неясності.

Вихідні дані наведені у висновку експерта №СЕ-19/107-25/8528-ІТ від 10 липня 2025 року, зокрема що «Велосипедист ОСОБА_13 , рухаючись по вул. Шкільній, перед виїздом на головну дорогу почав гальмувати, його занесло так, як було слизько, виконав маневр повороту ліворуч, виїхав на узбіччя головної дороги, де в той момент уже перебував автомобіль Ford Mondeo (номерний знак 8598754, Чеська Республіка) під керуванням ОСОБА_14 , який раніше здійснив маневр праворуч з метою уникнення зіткнення із зустрічним транспортним засобом. Моментом виникнення небезпеки, для руху водія автомобіля Ford Mondeo (номерний знак НОМЕР_2 Чеської Республіки) - ОСОБА_14 , в контексті визначень п. 1.10 (термін небезпека для руху), вважати той момент, коли для нього настала об?єктивна можливість виявити велосипедиста ОСОБА_13 , який на великій швидкості рухаючись на велосипеді по вул. Шкільній перед виїздом на вул. Головну, здійснюючи маневр повороту ліворуч, виїхав на узбіччя вул. Головна, при цьому автомобіль Ford Mondeo (номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки) ОСОБА_14 вже знаходився на узбіччі вул. Головна на відстані не більше ніж 5 м до місця зіткнення» місять суперечливі дані з встановленими під час судового засідання обставинами, а також експертиза була проведена без урахування всіх матеріалів кримінального провадження, які були надані суду та досліджені в судовому засіданні.

Крім того, у висновку експерта зазначено що відповідно до ст. 101 КАС України, про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта за статтею 384 Кримінального кодексу України обізнаний.

Проте згідно вимог ст. 102 КПК України у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Однак таких вимог експертом при складані висновку не дотримано, а тому суд не приймає до уваги даний висновок.

Водночас суд виходить з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили і переваги над іншими джерелами доказів, а навпаки підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, з урахуванням інших досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмових доказів, у зв`язку з чим, в основу вироку суд покладає саме висновки експертів №10/276 від 08 серпня 2019 року та №10526/25-52 від 05 травня 2026 року, оскільки при проведені експертизи, експерти брали за основу ті вихідні дані, які в ході судового розгляду були підтверджені іншими письмовими доказами, показами свідків, потерпілого та обвинуваченого в тій частині, які залишилися незмінними під час їх безпосереднього допиту в суді.

Суд не бере до уваги висновок експертів №9613/9614 від 18 вересня 2026 року, адже такий висновок експертів суперечить сукупності доказів здобутих у справі та більш переконливим та обґрунтованим висновкам експертів №10/276 від 08 серпня 2019 року та №10526/25-52 від 05 травня 2026 року, та не містить поставлених перед експертами відповідей на питання та є не повним.

Отже матеріалами даного кримінального провадження достовірно встановлено механізм ДТП, швидкість руху автомобіля обвинуваченого, параметри руху велосипедиста до моменту ДТП, місце наїзду на велосипедиста – на правому узбіччі; достатні докази щодо технічної можливості водія ОСОБА_14 уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_13 , невідповідність діяння обвинуваченого як учасника ДТП вимогам п. 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху, які знаходились у причинному зв`язку з отриманням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд вважає за необхідне взяти за основу в якості належних доказів невідповідності дій водія ОСОБА_14 вимогам ПДР висновок експерта №10/276 від 08 серпня 2019 року та висновок експертів №10526/25-52 від 05 травня 2026 року, оскільки вони відповідають встановленим обставинам, є обґрунтованим, конкретним та не містить посилань на ймовірні (невизначені, можливі) обставини, вони узгоджуються з іншими матеріалами справи, а дослідницька частина експертиз узгоджується з підсумковими висновками.

Суд зазначає, що не викликає сумніву той факт, що на момент ДТП дорожня обстановка склалася внаслідок дій кількох учасників руху: велосипедиста ОСОБА_13 та водія ОСОБА_14 . Однак незалежно від дій ОСОБА_13 , саме водій зобов`язаний був виконати вимогу п. 10.1. та п. 19.3. ПДР і вжити заходів для уникнення небезпеки та перешкод для інших учасників руху. Таким чином, те, що на небезпеку для руху могла вплинути поведінка велосипедиста, не звільняє водія від виконання вимог зазначених пунктів ПДР.

Що стосується посилання захисника обвинуваченого про визнання неналежними доказів, а саме висновку експерта №10/276 від 08 серпня 2019 року у зв`язку неповнотою та невідповідності фактичним обставинам події та поданням слідчим неповних та недостовірних даних, а також висновку експертів №10526/25-52 від 05 травня 2026 року у зв`язку з неповнотою, невідповідності фактичним обставинам події та наявністю ознак фальшування доказів, то суд вказує на таке.

Згідно зі ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, неналежними можна визнати докази, які не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Однак, зазначені у клопотанні про визнання доказів неналежними, прямо підтверджують обставини ДТП, слугують доказами вини обвинуваченого.

Отже, суд визнає висновок експерта №10/276 від 08 серпня 2019 року та висновок експертів №10526/25-52 від 05 травня 2026 року, які складені кваліфікованими експертами, що мають достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, належно мотивованим, проведеним на підставі дослідження достатніх матеріалів, висновки експерта не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, а тому кладе в основу свого рішення, визнавши при цьому їх належним та допустимим доказом.

Суд зазначає, що твердження захисника обвинуваченого у визнанні неналежним доказом вказаних експертиз не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85, 87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Таким чином, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження приходить до висновку, що ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_14 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки такі обставини в даному кримінальному провадженні носять лише формальний характер та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Обставин передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Тячівським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 02 березня 2020 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький та є можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

Суд враховує, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога, психіатра та фтизіатра не значиться, раніше не судимий, відшкодував завдану шкоду, а також те, що потерпілий просив суворо не карати обвинуваченого, крім того порушення правил дорожнього руху з боку обвинуваченого в частині неуважності до дорожньої обстановки не було зухвалим чи демонстративним, а тому суд вважає, за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_14 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи та враховуючи, що ОСОБА_14 , діючи всупереч вимог п. 2.3 «б», п. 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду та в результаті якої потерпілий ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, суд вважає необхідним при призначенні йому покарання, окрім основного, застосувати також покарання додаткове - у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, покласти на обвинуваченого.

Арешт накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час судового розгляду не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_14 від відбування основного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави 23823 грн. 74 коп. процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази:

- транспортний засіб автомобіль марки «Форд Мондео» номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_14 – залишити останньому.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2019 року на: автомобіль марки "Форд Мондео", номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1