Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №936/1258/25 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/1258/25

Провадження № 1-кп/936/44/2026

01.10.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Воловець, Воловецького району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше судимого, востаннє за вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.09.2025 за ч.1 ст. 125, ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців (вирок не набрав законної сили)

у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він у період із 13 березня 2025 року по 22 серпня 2025 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , порушуючи вимоги статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, порушуючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також порушуючи вимоги Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

Зокрема, 13 березня 2025 року близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно ОСОБА_6 дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами та погрозах фізичною розправою, за що постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справі № 936/319/25 (провадження № 3/936/207/2025) та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок в дохід держави.

Також, 16 серпня 2024 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно ОСОБА_6 дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами та погрозах фізичною розправою, за що постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 26 серпня 2025 року ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справі № 936/1140/25 (провадження № 3/936/712/2025) та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок.

Крім цього, 22 серпня 2025 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю дружиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно ОСОБА_6 дії психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою та намаганнях вигнати із житлового будинку.

Отже, вказаними насильницькими діями ОСОБА_5 заподіяв своїй дружині ОСОБА_6 систематичні психологічні страждання, що виразилися в словесних образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, намаганнях вигнати із житлового будинку, які викликали у потерпілої ОСОБА_6 побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме: 10.12.2024 Воловецьким районним судом за ст. 126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду. 13.02.2025 обвинувачений був засуджений Воловецьким районним судом за ст. 126-1 КК України до 2 років пробаційного нагляду, при винесенні вироку судом не було враховано попередній вирок. Ухвалою Воловецького районного суду від 08.04.2025 обвинуваченому визначено остаточне покарання у виді 2 років пробаційного нагляду. 25.09.2025 він був засуджений Воловецьким районним судом за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі (цей вирок суду обвинуваченим був оскаржений та не набрав законної сили). У зв`язку з наведеним прокурор просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до даного вироку приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 25.09.2025 та призначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. У судових дебатах прокурор також зазначив, що вина обвинуваченого за ст. 126-1 КК України повністю доведена дослідженими в суді доказами, незважаючи на невизнання ним вини та відмову від дачі показань, наголосив на відсутності обставин, що пом`якшують покарання, та наявності рецидиву.

Обвинувачений ОСОБА_5 , допитаний у судовому засіданні, від дачі розгорнутих показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення відмовився, обмежившись поясненнями, що наразі він повністю примирився зі своєю дружиною (потерпілою). Водночас, під час судового розгляду, зокрема під час встановлення особи, у судових дебатах та в останньому слові, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, зазначив, що примирився з дружиною, запевнив суд у недопущенні подібної поведінки в майбутньому та просив не призначати йому суворе покарання.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, зазначив, що обвинувачений примирився зі своєю дружиною, яка є потерпілою у справі, та вони відновили нормальні стосунки. Враховуючи визнання вини і щире каяття свого підзахисного, захисник просив не призначати йому суворе покарання. У судових дебатах захисник просив суд звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку з його примиренням із потерпілою (дружиною).

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що дійсно виникали сварки з обвинуваченим, але претензій до обвинуваченого вона не має, примирилась з чоловіком, а тому просила суворо його не карати.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме: Витягом з ЄРДР від 04.09.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.08.2025, згідно з яким потерпіла ОСОБА_6 звернулася до правоохоронних органів щодо обставин того, що 22.08.2025 близько 20.00 год чоловік вчиняв домашнє насильство; постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.03.2025 у справі № 936/319/25 (провадження № 3/936/207/2025), якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень; постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 16.08.2024 у справі № 936/1140/25 (провадження № 3/936/712/2025), якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень; протоколом допиту потерпілої від 04.09.2025.

Суд, оцінюючи у даному кримінальному провадженні кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, і його діяння вірно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 вищезазначеної постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, суд враховує, що метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України, є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Пом`якшуючі обставини — це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, які пом`якшують покарання, належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про знижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття — це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовності нести покарання. Щире каяття — це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, примирився із дружиною (потерпілою).

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості закриття кримінального провадження у зв`язку з примиренням винного з потерпілою, суд зазначає, що відповідно до ст. 46 КК України, правила цієї статті не застосовуються до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством. Оскільки інкриміноване ОСОБА_5 діяння відноситься до категорії правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством, законні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження відсутні. Тому суд розцінює факт примирення з потерпілою виключно як обставину, що пом`якшує покарання.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

З досліджених даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, згідно з відповіддю на запит від 05.09.2025 №161/01.10 на наркологічному та психіатричному обліках КНП "Воловецький ЦЛ" не перебуває, є особою з інвалідністю ІІ групи.

З досудової доповіді Мукачівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області від 14.11.2025 вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий. На думку органу пробації, дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання/навчання/роботи, умов його життєдіяльності, відносини у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про неможливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який визнав вину, позицію потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не заявила, примирення між обвинуваченим та потерпілою, те, що обвинувачений є особою з інвалідністю ІІ групи, та з метою застосування загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, виходячи з принципів необхідності та достатності призначеного покарання, попередження вчинення нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у межах санкції ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі.

Крім того, при призначенні покарання за даним вироком слід врахувати вирок Воловецького районного суду від 25.09.2025 і застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки за вказаним вироком ОСОБА_5 не відбув покарання.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах даного кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднати частково невідбуте покарання за вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.09.2025 до покарання за цим вироком та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року і 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 25.09.2025.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7