Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №299/3234/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3234/26

Номер провадження 2/299/1577/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського нотаріального округу, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадщину за законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, за оформленням якої позивачка своєчасно звернулася до державного нотаріуса Боричок К.В.

Внаслідок чого заведена спадкова справа та 08.12.2005 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом - на грошовий вклад.

Недавно позивачці стало відомо, що за батьком була зареєстрована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №011881, про що її повідомили у Головному управлінні держгеокадастру у Закарпатській області (копія листа та державного акту додано до позову).

За оформленням спадщини на земельну ділянку позивачка звернулася до державного нотаріуса де і заведена раніше спадкова справа. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено із-зі відсутності оригіналу правовстановлюючого документу та була встановлена розбіжність у прізвищі батька у державному акті на право приватної власності на землю, серія IV-ЗК №011881 року, виданого 03.11.1998 року, де його прізвище вказано « ОСОБА_4 ».

Крім позивачки спадкоємцем щодо майна померлого є її брат – ОСОБА_2 .

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст.392 ЦК України «власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності». Крім того, п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження. Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» 3 урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. У той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання йогого права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328, ст. 392 ЦК України).

Не дивлячись на той факт, що вона фактично прийняла спадщину, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, позивачка не в змозі оформити своє право на спадщину.

Оскільки в даній ситуації позивачка не може реалізувати своє право на вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення моїх особистих та майнових прав, та можу усунути цю помилку не інакше як в судовому порядку.

Дана невідповідність у записі прізвища батька та відсутність оригіналу правовстановлюючого документу перешкоджає оформленню мною спадщини.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України - суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Постанови ПВСУ №5 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Для оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька необхідно встановити факт належності померлому ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю серія УІІ-ЗК №011881, виданого 03.11.1998 року Виноградівською районною радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_3 .

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як визначено ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

У зв`язку з цим просить встановити факт належності померлому ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЗК №011881, виданого 03.11.1998 року Виноградівською радою народних депутатів на ім`я « ОСОБА_3 » та визнати право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 1,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №011881.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. До суду подала заяву про розглядати справи без її участі (а.с.21).

Відповідач ОСОБА_2 до суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позов3у не заперечує (а.с.19).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_3 .

Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 23.05.2025 року (а.с.7).

Заповіту ОСОБА_3 не залишив. Відкрилася спадщина за законом.

Родинні відносини між позивачкою ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про народження позивачки НОМЕР_2 від 12.05.1985 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, за оформленням якої позивачка звернулася до державного нотаріуса Боричок К.В.

Внаслідок чого заведена спадкова справа та 08.12.2005 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом - на грошовий вклад (а.с.9).

За батьком була зареєстрована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №011881, про що її повідомили у Головному управлінні держгеокадастру у Закарпатській області (листа від 16.06.2026 року) (а.с.10-10 зв., 11).

За оформленням спадщини на земельну ділянку позивачка звернулася до державного нотаріуса де і заведена раніше спадкова справа.

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено із-зі відсутності оригіналу правовстановлюючого документу та була встановлена розбіжність у прізвищі батька у державному акті на право приватної власності на землю, серія IV-ЗК №011881 року, виданого 03.11.1998 року, де його прізвище вказано « ОСОБА_4 » (а.с.12).

У нотаріальному порядку оформлення спадщини неможливе.

Позивач змушена звернутися до суду за захистом права власності, набутого у спосіб спадкування.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідач, як брат позивачки, претензій до спадкового майна не має.

Застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови №5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Оскільки оформлення спадщини у нотаріальному порядку виявилося об`єктивно неможливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно, а спадкодавець за життя такі не оформив, відсутні перешкоди для переходу права власності на предмет позову в порядку спадкування за законом в судовому порядку, то позивачка звернувся до суду на підставі ст.392 ЦК України не безпідставно.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України - суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Постанови ПВСУ №5 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

За таких обставин суд вважає, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги, має право на набуття всіх прав, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак не змогла його отримати з незалежних від неї причин.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт належності померлому ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю серія ІV – ЗК №011881, виданого 03.11.1998 року Виноградівською радою народних депутатів на ім`я « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на земельну ділянку площею 1,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІV – ЗК №011881.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Леньо В. В.