Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №299/2963/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2963/26

Номер провадження 2/299/1459/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Леньо В.В., секретар судового засідання Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Юніт Капітал» 30.06.2026 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором №610080856 від 03.08.2025 року у розмірі 33 651,80 грн.: 25 870,00 грн. тіло кредиту, та 7 781,80 грн. – заборгованості за відсотками. Просить розподілити судові витрати – судовий збір 2662,40 грн, та витрати на правову допомогу 7000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 610080856, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 19900,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора PJYY-5835. Позичальник належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

11.11.2025 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу №МВ-ТП/67 (далі – Договір факторингу 1). Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 11.11.2025, за яким від Первісного кредитора ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Позивач зазначає, що на підставі договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026 року, Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року, Акта приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 27.02.2026 року та Платіжної інструкції, до нього перейшло право вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму 39 910,70 грн.

Станом на дату подання позовної заяви до суду на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідачем за Кредитним договором, а тому, враховуючи вищезазначене загальна заборгованість за кредитним договором становить 39910,70 грн., з яких: 25 870,,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 7 781,80 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 258,90 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Однак, позивач вимогу про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 33 651,80 грн.

Позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності свого представника та зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом надіслання судової повістки до електронного кабінету. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань до суду не подавала, відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не надала.

Тому, відповідно до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, враховуючи, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, провів заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Судом встановлено, що 03.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 610080856 у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору загальний розмір кредиту визначено у сумі 25870,00 грн, з яких 19 900,00 грн підлягали перерахуванню на рахунок (платіжну картку) позичальниці № 4149-49XX-XXXX-0964, а 5 970,00 грн — утримувалися кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог у рахунок оплати комісії, передбаченої пунктом 2.2 кредитного договору.

На виконання умов договору позивач надав суду докази перерахування на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 19 900,00 грн. Належність зазначеного платіжного засобу відповідачці підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про емітовану на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку, а факт зарахування коштів — відповідною банківською випискою за період з 03.08.2025 по 08.08.2025.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт укладення кредитного договору та фактичного надання відповідачці кредитних коштів у сумі 19900,00 грн знайшов своє підтвердження належними та допустимими доказами.

Разом з тим суд вважає за необхідне окремо оцінити правову природу суми 5 970,00 грн, включеної позивачем до загального розміру кредиту.

Згідно пункту 2.1. договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 25 870 грн 00 коп. (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору сума кредиту, зазначена у пункті 2.1 договору, складається з двох частин: одна частина у розмірі 19 900,00 грн - чиста сума кредиту - видається позичальниці в порядку, передбаченому договором, а інша частина у розмірі 5 970,00 грн утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог у рахунок оплати комісії.

Таким чином, за умовами самого договору грошові кошти у сумі 5 970,00 грн не підлягали перерахуванню на рахунок чи платіжну картку відповідачки та не надходили в її фактичне розпорядження. Зазначена сума відповідно до умов договору була призначена для зарахування кредитодавцем у рахунок оплати комісії.

При цьому позивачем не надано доказів фактичного перерахування суми 5 970,00 грн на рахунок або платіжну картку відповідачки, а також доказів її фактичного отримання чи використання відповідачкою. Навпаки, зміст пункту 2.2 кредитного договору прямо передбачає інший порядок використання цієї суми — шляхом зарахування однорідних грошових вимог у рахунок оплати комісії.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір кредиту — це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Водночас загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Отже, з урахуванням умов укладеного сторонами договору та фактичного руху коштів суд вважає, що сума 5 970,00 грн, яка не була передана відповідачці у фактичне розпорядження, а була утримана кредитодавцем у рахунок оплати комісії, не може бути повторно включена до суми заборгованості, яка підлягає поверненню відповідачкою як основна сума кредиту.

Інше тлумачення умов договору призвело б до фактичного стягнення з відповідачки суми, яка не була їй передана у користування як кредитні кошти, а була утримана кредитодавцем для погашення власної вимоги про сплату комісії.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт фактичного надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 19 900,00 грн, вимога позивача про стягнення основної суми кредиту підлягає задоволенню саме в межах зазначеної суми. У частині стягнення 5 970,00 грн, які були включені позивачем до загального розміру кредиту, однак фактично відповідачці не передавалися, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд виходить з такого.

За умовами укладеного сторонами кредитного договору відповідачка взяла на себе зобов`язання повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах та у розмірі, визначених договором.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає договір про споживчий кредит як договір, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач — повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених договором. Проценти за користування кредитом належать до загальних витрат за споживчим кредитом.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого за відповідачкою обліковується заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 7 781,80 грн.

Перевіряючи зазначений розрахунок та інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд виходить із встановленого факту фактичного надання відповідачці кредитних коштів у сумі 19 900,00 грн та враховує умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом.

При цьому сума 5 970,00 грн, яка була утримана кредитодавцем у рахунок комісії та фактично відповідачці не передавалася, не може бути використана як самостійна підстава для збільшення основної суми заборгованості.

Надані позивачем докази в цій частині відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовані. Доказів погашення відповідачкою заборгованості за процентами в іншому розмірі матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 7 781,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27681,80 грн, з яких 19 900,00 грн - основна сума фактично наданого кредиту та 7781,80 грн — проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5 970,00 грн як складової основної суми кредитної заборгованості слід відмовити, оскільки позивачем не доведено фактичного надання цієї суми відповідачці у користування, а з умов договору вбачається, що зазначені кошти були утримані кредитодавцем у рахунок оплати комісії.

Позивач підтвердив понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн: надано, зокрема, Договір про надання правничої допомоги, Додаткова угода до договору, та АКТ прийому-передачі наданих послуг, детальний опис робіт та послуг. Проте, розмір витрат на оплату правових послуг є явно неспівмірним із складністю справи, ціною позову. Справа є незначної складності та розглядалася у спрощеному позовному провадженні. Адвокат має договір на тривале представництво інтересів позивача у справах про стягнення заборгованості за кредитними угодами, а тому виконані адвокатом роботи та надані послуги є напрацьованими та шаблонними, що значно скорочує витрати часу та обсяг робіт. Вимоги частини четвертої ст.137 ЦПК України не дотримано. Тому суд на підставі частини третьої ст. 141 ЦПК України вирішив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та визначити до розподілу 3000 грн. витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 491,23 грн, що відповідає пропорційній частині задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 610080856 від 03.08.2025 року, у розмірі 27681,80 грн (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 80 копійок), з яких 19 900,00 грн - основна сума фактично наданого кредиту та 7 781,80 грн — проценти за користування кредитом.

Стягнути із із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, понесені позивачем, у розмірі 2 491,23 грн. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Головуючий Леньо В. В.