Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №761/32580/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5482/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 761/32580/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Анохіна А.М.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що суд порушив норми процесуального права, внаслідок чого створив перешкоди в доступі до правосуддя, оскільки процесуальним законом не передбачено повноважень суду на ухвалення рішення про повернення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо повернення заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що заявнику необхідно було визначитись із колом заінтересованих осіб та надати копію заяви із додатками для них, проте заявник не виконав вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до матеріалів справи, у липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив встановити факти:

1) родинного зв`язку між ОСОБА_1 та онуком ОСОБА_3 ;

2) спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в період із середини 2022 року до квітня 2025 року;

3) утримання ОСОБА_1 його внуком ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог заявник посилався на те, що встановлення юридичних фактів необхідне для оформлення одноразової грошової виплати після трагічної загибелі онука під час захисту територіальної цілісності й суверенітету України, а також для оформлення спадкових прав та вирішення питань соціального забезпечення, як-от призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. У відповідь на звернення заявника територіальний орган Міністерства юстиції повідомив, що встановити ці факти в адміністративному порядку неможливо.

Також заявник посилався на те, що матір`ю онука є ОСОБА_4 , однак вона народилася на території Російської Федерації, з якою дипломатичні відносини в України припинено; у володінні заявника відсутня копія свідоцтва про народження його доньки, отримати копію цього документа шляхом звернення до органів актів цивільного стану неможливо з огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України. У зв`язку з вищевикладеним заявник змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків. Згідно з ухвалою суду, заявнику необхідно було визначитись із колом заінтересованих осіб та надати копію заяви із додатками для них.

23 вересня 2025 року на виконання вказаного судового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій зазначив, що заявник діяв добросовісно, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, і що ухвала суду від 05.09.2025 не містить жодних конкретних фактів чи доказів, які підтверджували б недобросовісність заявника. Заявник не має альтернативних шляхів підтвердження юридичних фактів, тому заявник змушений звернутися до суду.

Щодо кола заінтересованих осіб, то представник заявника вказав, що особи, права та інтереси яких може зачіпати судове рішення за результатами розгляду заяви про встановлення юридичних фактів відсутні, зокрема судове рішення не впливатиме на права Пенсійного фонду чи нотаріуса.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, повернуто заявнику у зв`язку з тим, що недоліки не були усунені.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Залежно від обставин юридичні факти за критерієм їх правових наслідків розрізняють на: правовиникаючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21; від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24.

Таким чином, розглядаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд може залучити до участі у справі заінтересовану особу за заявою цієї особи, за заявою заявника або з власної ініціативи.

У постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24 Верховний Суд зазначив, що «судом не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. ... Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.»

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів, оскільки не врахував вказані вимоги норм процесуального права та вищенаведені висновки Верховного Суду щодо підстав та порядку залучення до участі у справі заінтересованих осіб у справах окремого провадження.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично оцінює позицію представника заявника в поданій до суду першої інстанції заяві про усунення недоліків (на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 05.09.2025) і наведені на доведення її обґрунтованості аргументи стосовно того, що ухвалене за результатами розгляду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не впливатиме на права, свободи та інтереси жодних осіб, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заявник вказав, що встановити факт родинних відносин з онуком в іншому, ніж судовий, порядку, неможливо, оскільки зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про народження матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яке в його володінні не перебуває. Оскільки орган реєстрації актів цивільного стану поінформував заявника, що його донька народилася на території Російської Федерації, то відомостями актових записів, складених країною-агресором, відділи державної реєстрації актів цивільного стану не володіють. На цій підставі орган реєстрації актів цивільного стану рекомендував заявнику встановити факти, що мають юридичне значення, в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 є всього два види спадкування: за заповітом або за законом.

Стаття 1258 ЦК України регламентує, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статті 1261 і 1262 ЦК України визначають, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а в другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Отже, заявник як дід ОСОБА_3 належить до другої черги спадкоємців і може прийняти спадщину після відмови від спадщини матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Таким чином, у разі встановлення юридичних фактів судове рішення може вплинути на обсяг спадкових прав ОСОБА_4 .

Крім цього, як вказав ОСОБА_1 у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановлення факту родинних відносин з онуком необхідне йому для оформлення виплат. З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану затверджено наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45.

Порядок № 45 визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 45 сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Пунктом 1.7. Порядку № 45 регламентовано, що ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява подається до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 незалежно від місця реєстрації заявника.

Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду. У разі звернення отримувача ОГД до суду керівник уповноваженого органу забезпечує участь у судовому засіданні представника уповноваженого органу.

Отже, зміст вищенаведених норм матеріального права вказує на те, що заінтересованою особою в цій справі може бути відповідний районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, «враховуючи, що метою встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні є отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, заінтересованою особою є орган, до якого має звернутись заявниця для набуття цього права - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також заінтересованими особами можуть бути інші особи, які також мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.»

Крім цього, частинами першою-п`ятою ст. 41 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентовано, що страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду, зокрема, особам, які мають право на страхові виплати у зв`язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення стійкої втрати професійної працездатності за результатами розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.

Якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати здійснюються з дня звернення.

Страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 визначено, що страховиком є Пенсійний фонд України.

З огляду на те, що заявник просив суд встановити факти, що мають юридичне значення, з-поміж іншого, для того, щоб оформити виплату у зв`язку із втратою годувальника, то заінтересованою особою в цій справі є також відповідне територіальне управління Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки незазначення у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, кола заінтересованих осіб за даних обставин не слугувало підставою для повернення цієї заяви, оскільки суд першої інстанції наділений повноваженнями залучати заінтересованих осіб з власної ініціативи.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.